Ухвала суду № 42646322, 02.02.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2015 року Справа № 9104/12879/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Шинкар Т.І., Ільчишин Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сенат» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

товариство з обмеженою відповідальністю «Сенат» звернулося в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області в якому просило визнати протиправним з моменту прийняття і скасувати Акт № 4940/10/15-2/31102188 від 22.06.2011 року, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.09.2011 року № 0017181601.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суд від 01 грудня 2011 року відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування акта перевірки від 22.06.2011 року № 4940/10/15-2/31102188.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної держаної податкової інспекції від 08.09.2011 року № 0017181601.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Луцька об'єднана державна податкова інспекція Волинської області оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що Луцькою ОДПІ проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року. Перевіркою встановлено, що рішенням Луцької ОДПІ від 29.03.11 р. №72 анульовано реєстрацію ТОВ «Сенат» як платника податку на додану вартість у зв'язку з тим, що подані податкові декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців свідчать про відсутність у платника податку оподаткованих поставок. Зазначене рішення надіслано платнику податків поштою 29.03.11 р. В акті перевірки вчинено запис, що за даними декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 року у ТОВ «Сенат» обліковувались залишки товарно-матеріальних цінностей та основних фондів на загальну суму 111225 грн., по яких було нараховано податковий кредит у минулих податкових періодах. Перевіркою зроблено висновок, що в порушення п. 184.7 ст. 184 Податкового кодексу України ТОВ «Сенат» не здійснено умовне постачання товарно-матеріальних цінностей та основних фондів, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 22245 грн. ПДВ за березень 2011року. За результатами перевірки Луцька ОДПІ надіслала ТОВ «Сенат» податкове повідомлення-рішення від 08.09.11 р. №0017181601, яким визначено 22245 грн. ПДВ і 1 грн. штрафної санкції.

Згідно з підпунктом «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Відповідно до п. 184.7 ст.184 Податкового кодексу України якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

У листі ДПА України від 14.02.11 №4021/7/16-1417 зазначено, що у разі анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість за ініціативою податкового органу умовне постачання товарів та необоротних активів відображається у податковій декларації з податку на додану вартість за наслідками останнього звітного періоду ( з першого дня такого останнього періоду по день анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість включно).

На підставі наведено просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 22 червня 2011 року Луцькою ОДПІ проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ТзОВ «Сенат» у податковій звітності з податку на додану вартість за березень 2011 року. За результатами перевірки складено акт від 22 червня 2011 року №4962/15-2/20136262. Актом перевірки зафіксовано порушення з боку ТзОВ «Сенат» пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України: у зв'язку із анулюванням реєстрації платника податку на додану вартість підприємством не було проведено умовного продажу товарно - матеріальних цінностей у сумі 22 400,00 грн. та основних фондів у сумі 88 825,00 грн., стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих податкових періодах, чим занижено податкове зобов'язання у декларації за березень 2011 року на 22 245,00 грн. На підставі акта перевірки та висновків за результатами розгляду заперечення на акт перевірки Луцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 08 вересня 2011 року №0017181601 про збільшення підприємству грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 22 246,00 грн., де 22 245,00 грн. - основний платіж та 1,00 грн. - штрафна санкція, яке оскаржене ТзОВ «Сенат» в адміністративному порядку, скарги позивача Державною податковою адміністрацією у Волинській області та Державною податковою службою України залишено без задоволення, а податкове повідомлення- рішення - без змін.

Також судом встановлено, що позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість з 23 жовтня 2006 року.

Розглядаючи спір судом першої інстанції правильно зазначено, що відповідно до підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника такого податку та проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Також судом з'ясовано, що відсутності у позивача оподатковуваних поставок протягом дванадцяти послідовних місяців встановлено документальною невиїзною перевіркою, за результатами якої складена довідка від 24 березня 2011 року №11, яка разом із службовою запискою начальника відділу адміністрування податку на додану вартість Луцької ОДПІ передана на розгляд комісії Луцької ОДПІ з анулювання реєстрації платників податку на додану вартість. Рішенням Луцької ОДПІ від 29 березня 2011 року № 72 анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ТзОВ «Сенат».

Відповідно до п. 184.6 ст. 184 Податкового кодексу України у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

Згідно п.184.7 ст. 184 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на день проведення камеральної перевірки) якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Законом України від 07 липня 2011 № 3609-VІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» внесено зміни до пункту184.7 статті 184. Відповідно до цієї норми, що діє з 06 серпня 2011 року, визначено обов'язок платника податку не пізніше дати анулювання його реєстрації, як платника податку, визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання у тому ж порядку, що був встановлений цією нормою до внесення змін.

Застосування зазначеної норми закону у зв'язку з анулюванням реєстрації платника податку на додану вартість незалежно від того, ким ініційовано рішення про таке анулювання (платником податків чи податковим органом), на думку суду, обумовлено принципом рівності платників податків перед законом.

Відповідно до п 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що з моменту прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість до ТзОВ «Сенат» застосовуються наслідки, визначені пунктом 184.7 статті 184 Податкового кодексу України.

Судом також встановлено, що у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року податкові зобов'язання позивачем не визначено.

Крім того суд першої інстанції правильно вказав, що п.184.10 ст. 184 Податкового кодексу України зобов'язує податковий орган письмово повідомити особу про анулювання реєстрації платника податку протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації. Відповідно до пункту 5.4.3 розділу V Положення № 978 примірник рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість уважається надісланим (врученим) платнику, якщо його надіслано листом з повідомленням про вручення або передано під розписку самому платнику податку чи представнику платника.

Оскільки рішення від 29 березня 2011 року № 72 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТзОВ «Сенат» йому до відома не доводилося: доказів про його вручення (направлення рекомендованим порядком) відповідач не надав, тому позивач не знав та не міг знати про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість з ініціативи податкового органу та виконувати обов'язки, що тягне за собою таке анулювання реєстрації.

Крім того судом правильно враховано, що згідно п. 184.7 ст. 184 Податкового кодексу України чітко встановлено умови здійснення платником податків умовного продажу товарів та необоротних активів та збільшення у зв'язку із цим податкових зобов'язань: умовний продаж здійснюється щодо тих товарних залишків, які були в обліку платника на день анулювання реєстрації; при анулюванні реєстрації платника податку на додану вартість умовний продаж визнається лише по тих товарних залишках чи основних фондах, за якими податковий кредит був сформований у минулих чи поточному податкових періодах; умовний продаж таких товарів здійснюється за звичайним цінами (у розумінні підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін); умовний продаж не здійснюється у випадку реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податку. Зі змісту даної норми випливає, що такий вид перевірок передбачає встановлення обставин неподання (несвоєчасного подання) податкової звітності, виявлення помилок в податковій звітності.

Згідно п. 75.1.2 Податкового кодексу документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Суд вірно вважав, що проведення камеральної перевірки не дає можливості податковому органу встановити лише на підставі даних податкової звітності повноту нарахування податку, оскільки для цього необхідно здійснити аналіз не лише однієї податкової декларації, що перевіряється, а й іншої податкової, фінансової звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, оскільки відповідачем не дотримано порядку анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та не у повній мірі використано повноваження щодо перевірки повноти нарахування податку на додану вартість, не встановлено умови для застосування наслідків, визначених пунктом 184.7 статті 184 Податкового кодексу України.

Враховуючи зазначене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року по справі № 2а/0370/3337/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді Т.І. Шинкар

Н.В. Ільчишин