Постанова № 42645946, 04.02.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2015 р.м.ОдесаСправа № 1519/2-а-2435/11

Категорія: 10.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Роїк Д.Я.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Кравця О.О. Шеметенко Л.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 23 травня 2011 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання дій неправомірними, зобов'язання провести перерахунок і виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 - 2010 роки в розмірах встановлених Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», -

ВСТАНОВИВ:

29 квітня 2011 року ОСОБА_1, звернувшись до Малиновського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, просив суд:

- визнати неправомірною відмову у виплаті недоотриманої грошової допомоги на оздоровлення;

- зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік та за 2010 рік, у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», із врахуванням проведених виплат.

Постановою від 23 травня 2011 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Малиновський районний суд м. Одеси задовольнив адміністративний позов ОСОБА_1; визнав неправомірними дії Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради; зобов'язав Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради провести перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік у розмірі 4 490 грн. ОСОБА_1, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», із врахуванням тих виплат які були проведені.

Не погоджуючись з постановою суду Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, оскільки щорічна грошова допомога на оздоровлення позивачу, як інваліду 2-ї групи, учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, виплачена відповідно до Постанови КМУ № 562 від 12 липня 2005 року, у 2009 року - 120 грн., та у 2010 року - 120 грн.

ОСОБА_1 письмових заперечень на апеляційну скаргу не надав.

Ухвалюючи постанову про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції встановив, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, віднесений до 1- категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Також суд першої інстанції встановив, що позивач у 2010 році мав отримати щорічну грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 4 490 грн., враховуючи те, що мінімальна заробітна плата у грудні 2010 року становила 922 грн.

Вирішуючи питання дотримання позивачем строку звернення до суду, суд першої інстанції встановив, що про порушені права позивач дізнався у жовтні 2010 року, а положення ст. 257 ЦК України не обмежують строк звернення до суду.

Справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга може бути задоволена частково.

Апеляційний суд встановив та сторонами по справі не оспорюється той факт, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, 1 категорії, є інвалідом ІІ групи, та має право на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи»

Предметом спору є розмірі зазначених виплат за 2009 рік та за 2010 рік, який відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», становить п'ять мінімальних заробітних плат. Зазначена норма, з урахуванням рішень Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, упродовж 2009 -2014 років змін не зазнавала.

Також сторонами по справі не оспорюється і той факт, що ОСОБА_1 у жовтні 2009 року отримав щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 120 грн., та у листопаді 2010 року також у розмірі 120 грн., відповідно до Постанови КМУ № 562 від 12 липня 2005 р.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» розмірі мінімальної заробітної плати з жовтня 2009 року встановлений на рівні 650 грн., а відповідно до ст. 53 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» розмірі мінімальної заробітної плати з 01 жовтня 2010 року встановлений на рівні 907 грн.

Таким чином, з урахуванням положень ч. 7 ст. 48 Закону України«Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якої розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати, апеляційний суд встановив, що у жовтні 2009 року позивач мав отримати щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 3 250 грн., а у листопаді 2010 року - в розмірі 4 535 грн., тоді як фактично отримав по 120 грн. в кожному році.

Оскільки відповідач, нараховуючи та виплачуючи у жовтні 2009 року та у листопаді 2010 року позивачу щорічну допомогу на оздоровлення, керувався положеннями Постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про застосування до спірних правовідносин розміру цієї допомоги, визначеного саме ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», який має вищу юридичну силу ніж Постанова Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562.

Таким чином, з урахуванням правової позиції викладеної в постановах Верховного Суду України від 24 жовтня 2011 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 19848643, від 14 березня 2011 року -14887460, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність порушень прав позивача на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення в розмірах визначених Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи»

Проте апеляційний суд не погоджується із застосуванням судом першої інстанції розміру мінімальної заробітної плати з 01 грудня 2010 року, оскільки виплата допомоги у 2010 році відбулась у листопаді, внаслідок чого, відповідно до ч. 7 ст. 48 Закону України«Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосовується розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати - на 01.10.2010 р. - 907 грн.

Також помилковими є висновки суду першої інстанції щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, оскільки застосування до спірних правовідносин положень ст. 268 ЦК України є неправильним, внаслідок того, що відповідно до ст. 99 КАС України, як «інші закони» не можуть розумітися положення глави 19 ЦК України, оскільки позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах. Таким чином, «інші закони» на які посилається ст. 99 КАС України - це закони, які встановлюють інші строки звернення до адміністративного суду з вимогою вирішити публічно -правовий спір Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до УПСЗН Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради.

Перевіряючи дотримання позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, апеляційний суд встановив, що у 2009 році позивач отримав щорічну грошову допомогу на оздоровлення у жовтні, про що ним зазначено у позові та сторонами не оспорюється, а до суду з вимогою про захист порушеного права за 2009 рік звернувся лише 29 квітня 2012 року.

Апеляційний суд не встановив поважних причин пропуску строку звернення до суду з вимогами за 2009 рік, а тому відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України, позов в цій частині має бути залишений без розгляду.

Щодо вимог за 2010 рік, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо дотримання позивачем шестимісячного строку звернення до суду, встановленого ст. 99 КАС України, оскільки допомогу за 2010 рік позивач отримав у листопаді 2010 року, а до суду звернувся у квітні 2011 року.

При цьому апеляційний суд зазначає, що зобов'язуючи відповідача провести перерахунок допомоги на оздоровлення , суд першої інстанції самостійно провів такий перерахунок, зазначивши конкретний розмір допомоги на оздоровлення за 2010 рік.

Таким чином, захисту підлягають порушені права позивача за 2010 рік, шляхом зобов'язання Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської вчинити дії щодо перерахунку та виплати позивачу, інваліду ІІ групи, учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік, виходячи з розміру допомоги в п'ять мінімальних заробітних плат, відповідно до ч. 4 ст. 48 закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», та з розміру мінімальної заробітної плати 907 грн., відповідно до ст. 53 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік».

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, це є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскарженої постанови та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. 99, п. 9 ч. 1 ст. 155, ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 197, п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 198, ст. п. 4 ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 203, ст. ст. 207, 211, 212, ст. 244-2, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради задовольнити частково.

Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 23 травня 2011 року скасувати та ухвалити нову постанову.

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов'язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи: 36290160; місцезнаходження юридичної особи: 65023, Одеська обл.., місто Одеса, вулиця Льва Толстого, будинок 7) вчинити дії щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1), інваліду ІІ групи, учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік, виходячи з розміру щорічної допомоги на оздоровлення в п'ять мінімальних заробітних плат, відповідно до ч. 4 ст. 48 закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», та з розміру мінімальної заробітної плати - 907 грн., відповідно до ст. 53 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік».

Адміністративний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог, заявлених за 2009 рік, залишити без розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя С.Д Домусчі

суддя О.О.Кравець

суддя Л.П.Шеметенко