Ухвала суду № 42645455, 03.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2015 року м. Київ К/800/18252/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої судді: Васильченко Н.В.,

судді: Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,

при секретарі судового засідання: Романишин О.Р.,

за участі представників: позивача Ніколаєвої Г.Г.; відповідача Гайдаєнка К.О.; третьої особи Павлик І.П., Руденко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2014 року у справі № 826/13225/13-а за позовом Української міської ради Обухівського району Київської області до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, третя особа відкрите акціонерне товариство "Київський річковий порт" про скасування наказу в частині, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2013 року Українська міська рада Обухівського району Київської області звернулась в суд з позовом до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, третя особа відкрите акціонерне товариство "Київський річковий порт", в якому просила: визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.11.2009 року №623 в частині анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 05.11.1996 року №672, наданого ВАТ "Київський річковий порт".

Позовні вимоги мотивовані тим, що спеціальний дозвіл на користування надрами від 05.11.1996 року №672 був наданий ВАТ "Київський річковий порт" з дотриманням встановленої законом процедури для його отримання та порядку погодження його з державними органами, в тому числі з місцевою радою. При цьому, наказ відповідача від 20.11.2009 року №623 в частині анулювання спеціального дозволу на користування надрами наданого ВАТ "Київський річковий порт" є таким, що порушує права та інтереси територіальної громади від імені якої виступає позивач.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2014 року, позовні вимоги задоволені. Визнаний протиправним та скасований наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.11.2009 року №623 в частині анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 05.11.1996 року №672, наданий ВАТ "Київський річковий порт".

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями Міністерство охорони навколишнього природного середовища України звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Міністерством охорони навколишнього природного середовища України 20.11.2009 року винесений наказ №623 "Про анулювання, зупинення та поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами", згідно п.3 якого вирішено анулювати спеціальні дозволи на користування надрами згідно з переліком, наведеним у додатку 3.

Відповідно до п. 3 додатку 3 до наказу до переліку спеціальних дозволів на користування надрами, які підлягають анулюванню, віднесений спеціальний дозвіл на користування надрами №642 від 05.11.1996 року, наданий ВАТ "Київський річковий порт" з метою видобування піску Ново-Українського родовища в Київській області.

Анулювання відповідачем спеціального дозволу №672 від 05.11.1996 року, наданого ВАТ "Київський річковий порт", відбулось у зв'язку з відсутністю погодження його місцевою радою.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.11.2009 року №623 в частині анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 05.11.1996 року №672, наданий ВАТ "Київський річковий порт" є неправомірним, оскільки ВАТ "Київський річковий порт" дотримана процедура отримання спеціального дозволу на користування надрами, акту про надання гірничого нагляду та порядок погодження його з усіма необхідними державними органами, в тому числі з місцевою радою.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 11 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно ст. 140 Конституції України, місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Статтею 33 Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування"(в редакції, чинній на момент видачі спеціального дозволу на користування надрами) визначено, що до повноважень виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів відносились зокрема розгляд та погодження поданих підприємствами (об'єднаннями), організаціями і установами, розташованими на відповідній території, проекти їх планів і заходів, які пов'язані з обслуговуванням населення, а також можуть призвести до зміни екологічного, демографічного стану та інших наслідків.

Відповідно ст. 7 Кодексу України про надра корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення. Віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Згідно ст. 6 Кодексу України про надра Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 12 грудня 1994 року №827 "Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення", згідно якого пісок річковий відноситься до корисних копалин місцевого значення.

Згідно ст. 11 Кодексу України про надра (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Державне управління у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр здійснюють Кабінет Міністрів України, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Державний комітет України по геології і використанню надр, Державний комітет України по нагляду за охороною праці, Рада Міністрів Республіки Крим, інші державні органи, місцеві Ради народних депутатів і органи виконавчої влади на місцях відповідно до законодавства України.

Згідно вимог п. 2 Порядку надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами, затвердженого постановою КМУ від 31.08.1995 року № 709, Ліцензії на користування надрами надаються Держкомгеології за погодженням з Мінекобезпеки.

Заявники узгоджують питання про надання ліцензії на користування надрами також з місцевими Радами (на експлуатацію родовищ - і з Держнаглядохоронпраці) у разі потреби - з іншими заінтересованими міністерствами і відомствами.

Судами встановлено, що до виконавчого комітету Української міської ради народних депутатів надійшло звернення ВАТ "Київський річковий порт" про узгодження питання щодо надання товариству ліцензії на розробку "Ново-Українського" родовища будівельних пісків. Заявником наданий лист Територіального управління Держнаглядохоронпраці по Київській області та м. Києву №03/935 від 22.08.1996 року та лист Держнаглядохоронпраці, якими проект розробки Ново-Українського родовища піску ВАТ "Київський річковий порт" погоджений та не заперечується проти надання ліцензії ВАТ "Київський річковий порт" на експлуатацію Ново-Українського родовища будівельних пісків.

Виконавчий комітет Української міської ради народних депутатів у відповідності до ст.ст. 33, 42 Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" листом №243 від 13.08.1996 року погодив надання ВАТ "Київський річковий порт" ліцензії на розробку Ново-Українського родовища будівельних пісків.

Відповідно до п. 28 Порядку надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами, затвердженого постановою КМУ від 31.08.1995 року №709, користувач надр, який отримав ліцензію, має право використовувати надра в межах наданої ділянки, проводити дорозвідку (довивчення) родовища корисних копалин у межах гірничого відводу.

Відповідно ст. 17 Кодексу України про надра Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 27 січня 1995 року №59, якою затверджене Положення про порядок надання гірничих відводів, яке встановлює порядок надання гірничих відводів (частини надр) користувачам на території України для розробки родовищ твердих, рідких та газоподібних корисних копалин, а також будівництва і експлуатації підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі на континентальному шельфі та у виключній (морській) економічній зоні.

Відповідно до п. 3 Положення №59 право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу за формою додатка № 1.

Згідно ст. 22 Положення №59 (в редакції, чинній на момент видачі спеціального дозволу на користування надрами) гірничі відводи для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення надаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, Київською та Севастопольською міською Радами народних депутатів.

У відповідності до п. 25 Положення №59 рішення стосовно заявки на одержання гірничого відводу приймається протягом не більше 30 днів.

До прийняття рішення розглядається і перевіряється: правильність і обґрунтованість меж гірничого відводу з урахуванням вимог чинного законодавства про надра; відповідність проекту гірничого відводу вимогам цього Положення та наявність документів, які додаються до проекту; проект гірничодобувного об'єкта чи підземної споруди, для яких надається гірничий відвід, в частині повноти і обґрунтованості проектних рішень щодо раціонального і комплексного використання надр, а також забезпечення безпеки людей, майна, будівель, споруд та навколишнього природного середовища.

Судами встановлено, що відкрите акціонерне товариство "Київський річковий порт" звернулося до голови Київської обласної державної адміністрації із заявою №78 від 03.04.1997 року з проханням видати акт гірничого відводу для розробки Ново-Українського родовища будівельних пісків в Обухівському районі Київської області.

До заяви був доданий проект гірничого відводу з експертним висновком Держнаглядохоронпраці.

Після перевірки всіх обставин, передбачених п. 22 Положення №59, Київською обласною радою народних депутатів 24.06.1997 року виданий ВАТ "Київський річковий порт" акт про надання гірничого відводу з метою розробки Ново-Українського родовища для видобування будівельних пісків, що зареєстрований територіальним управлінням Держнаглядохоронпраці 04.12.1997 року та діє по даний час.

З наведеного вбачається, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що ВАТ "Київський річковий порт" була дотримана процедура отримання спеціального дозволу на користування надрами та порядок погодження його з усіма необхідними державними органами, в тому числі з місцевою радою.

Натомість Міністерство охорони навколишнього природного середовища України не навело обґрунтованих підстав анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 05.11.1996 року №672 наданого Відкритому акціонерному товариству "Київський річковий порт".

Враховуючи вищенаведене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до вірних висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України залишити без задоволення.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2014 року у справі № 826/13225/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: