Рішення № 42645196, 27.01.2015, Господарський суд Полтавської області

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

27.01.2015р. Справа № 917/2524/14

за позовом Дочірного підприємства з іноземною інвестицією ''Сантрейд'', бул. Б. Хмельницького, 19-21-А,м. Київ, 01030

до Товариства з обмеженою відповідальністю ''Луксор-УТР'', вул. Лучанська, 1-Б, с. Юсківці, Лохвицького району, Полтавської області, 37222

про стягнення неустойки 4 904 520, 06 грн.

суддя Іваницький Олексій Тихонович

секретар судового засідання Олефір О.І.

представники сторін:

від позивача: Вілінський С. І.- дов. № 01-2014/LegaI від 20 січня 2014 р.; дов. № 2-2015/LegaI від 20.01.2015 року

від відповідача: Драч Т.П. - дор. без номеру від 23.01.2015р./дор. № 87 від 18.11.2014р./.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ''Луксор-УТР'' пені в розмірі 1 435 237,46 грн. та штрафу в розмірі - 3 469 282,60 грн., всього 4 904 520,06 грн., згідно договору поставки № 685502 від 03.07. 2014 року.

Ухвалою господарського суду від 05.12.2014 року у справі №917/2524/14 відмовлено в забезпечені позову - а.с. 72.

22.12.2014р. представник позивача Вілінський С. І. за вхід. № 17065 подав заяву про залучення до матеріалів справи світлокопій: витягу з ЄДРПОУ № 19764346 станом на 12.12.2014р. ; податкових декларацій за 07 місяць 2014 р. та додатку до неї; заяви про повернення сум бюджетного відшкодування ; розрахунку суми бюджетного відшкодування; довідки-додаток №2 до податкової декларації; розшифровки податкового зобов'язання та податкового кредиту; додатків №6,№7,№8 до податкової декларації та квитанції №2; вих. № 05-758 від 18.08.2014 р.- а.с.73-106.Суд заяву з додатками прийняв до розгляду, розглянув по суті, задовольнив та залучив до матеріалів справи .

22.12.2014 року представник позивача Вілінський С. І. за вхід. № 17066 подав заяву про уточнення позову у зв'язку зі зміною найменування відповідача. Враховуючи зміну назви ТОВ ''Амарант'' та зміну його адреси на ТОВ ''Луксор-УТР'', код ЄДРПОУ 31801166, юридична адреса: 37222, Полтавська область, Лохвицький район, с. Юсківці, вул. Лучанська,1-Б. Суд заяву про уточнення відповідача з додатками прийняв до розгляду, розглянув по суті та задовольнив, залучивши до матеріалів справи - а.с. 107-116.

Таким чином, стороною у справі замість ТОВ ''Амарант'', код ЄДРПОУ 31801166, відповідачем є ТОВ ''Луксор-УТР'', код ЄДРПОУ 31801166, юридична адреса: 37222, Полтавська область, Лохвицький район, с. Юсківці, вул. Лучанська,1-Б.

25.12.2014 року ухвалою господарського суду у справі не змінюючи суті та змісту виправлено помилку у вступній частині ухвали від 05.12.2014 року зазначивши справу призначити до розгляду на 22.01.2015 року, все інше по тексту без змін - а.с. 107.

22.01.2015р. за вхід. № 706 канцелярії суду представник відповідача Дракач Т.П. подала відзив з додатками у тексті якого просить суд відмовити у позові в зв'язку з необґрунтованістю та безпідставністю - див. а.с.119-124. Суд відзив з додатками прийняв до розгляду, розглянув по суті та залучив його до матеріалів справи.

В судовому засіданні 22.01.2015 року було оголошено перерву до 14.00 год. - 27.01.2015р., про що представники сторін були повідомлені під розписку - а. с. 127.

Ухвалою суду у справі від 22.01.2015 року було повернуто зустрічну позовну заяву відповідача у зв'язку з неоплатою ним судового збору у розмірі 2% ціни позову, згідно ст.. 4 Закону України '' Про судовий збір''- а.с. 129.

27.01.2015 року позивач подав заперечення на відзив /вхід. № 921 канцелярії суду/ з додатками в тексті якого спростував заперечення і аргументи відповідача - а.с. 130-149.

27.01.2015 року представник відповідача Драч Т.П. подала клопотання про відстрочення сплати судового збору з врахуванням майнового стану сторони. Суд клопотання прийняв до розгляду, заслухав пояснення представників та відхилив його у зв'язку з відсутністю коштів на розрахункових рахунках відповідача та процедурою припинення товариства - а.с.148-153.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю.

Представники відповідача позов не визнає з підстав викладених у відзиві на позовну заяву - а.с.119-122.

У відповідності до приписів статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, та за результатами оцінки доказів поданих сторонами, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті, суд, встановив наступне:

03.07.2014року між Дочірним підприємством з іноземними інвестиціями «Сантрейд» надалі /Покупець/ та ТОВ «Амарант» надалі /Продавець/ було укладено договір №685502 поставки 9 018,00 метричних тон пшениці 3-го класу урожаю 2014 року з опціоном +/- 3% за вибором покупця за ціною 2 165,00грн./ за одну метричну тонну, яка визначена за комерційним курсом гривні до долара США в розмірі 11,85 грн./долар США (з ПДВ) - п.п.1.1-3.1; 4.1.

За умовами Договору поставки продавець зобов'язався поставити Товар у пункт поставки на умовах FCA (франко - перевізник відповідно до правил Інкотермс 2010) -(елеватор ТОВ «Амарант», дільниця Юсківці та/або Сінча) у строк з 03.07.2014р. по 31.07.2014 року обидві дати включно, а покупець здійснює оплату в українських гривнях банківського переказу вартості товару на поточний банківський рахунок продавця протягом 20-ти банківських днів після поставки всього товару за цим договором і отримати реєстраційні документи і документи на товар /п.п. 6.1-6.1.2/.

Днем оплати вважається дата списання грошових коштів з банківського рахунку покупця на користь постачальника /п. 6.2/.

Відповідач після укладення Договору поставки змінив своє місцезнаходження (36022, м. Полтава, вул. Миру, 3), і на час розгляду справи не знаходиться більше за адресою, яка вказана в договорі поставки про що свідчить поштова довідка, на конвертах, які неодноразово направлялися Позивачем.

У відповідності з інформацією з єдиного державного реєстру підприємств та організацій, яка міститься на сайті Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html) відповідач знаходиться за адресою: 37222, Полтавська обл., Лохвииькийрайон, с.Юсківці, вул. Лучанська, 1-Б- а.с. 107-116.

Додатковою угодою № 1 до договору поставки № 685502 від 03.07.2014 року від 03.07.2014 року сторони домовилися, що після підписання договору продавець може поставити, а покупець зобов'язується прийняти в якості товару по договору пшеницю 2-го, 5-го та/або 6-го класу урожаю 2014 року. Базова ціна повару, відповідно до класу пшениці буде становити: пшениці 2-го класу без ПДВ - 1870,83 грн. за одну метричну тонну. З ПДВ 2245,00 грн. за одну метричну тонну, яка визначена за комерційним курсом гривні до долара США в розмірі 11,74 грн./долар США. Базова ціна пшениці 5-го та/або 6-го класу без ПДВ складає 1704,17 грн. за одну метричну тонну. З ПДВ 2045,00 грн. за одну метричну тонну, яка визначена за комерційним курсом гривні до долара США в розмірі 11,74 грн./долар США. Вищевказана базова ціна товару підлягає автоматичному перегляду (коригуванню) у порядку передбаченому договором - див. а.с. 32.

09.07.2014 року за вих. № 778 позивач на адресу відповідача надіслав листа про надання графіку відвантаження вагонів в розрізі визначених станцій починаючи з 14 липня 2014 року для своєчасного планування подачі рухомого складу та підготовки відповідної сертифікації згідно договору поставки № 685502- а.с. 137.Відповіді на даний лист відповідач не надав. В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що графіка поставки товару партіями у відповідача не має.

Станом на 31.07.2014р. продавець поставив лише 1005,800 тонн, у зв'язку з чим є таким, що перебуває у простроченні з поставки Товару у кількості 8012,200т. (вісім тисяч дванадцять тонн 200кг)- а.с. 34-64; 73-106.

Пунктами 7.1-7.5 сторони узгодили відповідальність сторін за порушення умов договору поставки. Пунктом 7.3.1. передбачена відповідальність продавця за прострочення поставки шляхом сплати п е н і в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості Товару, поставку якого була прострочена. За прострочення поставки більш ніж на 10 календарних днів продавець , крім пені (додатково) зобов'язується також сплачувати штраф в розмірі 20 % від вартості непоставленого (недопоставленого) товару.

Крім того, пунктом 7.3.2. Договору поставки визначено, що у випадку прострочення поставки Покупець має право відмовитися від прийняття/поставки непоставленого (недопоставленого) Товару, та його оплати, а продавець зобов'язується відшкодувати Покупцю усі понесені збитки, а також сплатити Покупцю штраф у розмірі 20%від вартості непоставленого (недопоставленого) Товару. Причому, цей штраф сплачується Продавцем незалежно від заподіяних Покупцю збитків (штрафної неустойки) - див. а.с. 27-31.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч.З. ст.612 ЦК України визначено, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України визначено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

06.11.2014р.ДП «Сантрейд» за вих. № 10-945 повідомленням-вимогою повідомив ТОВ «Амарант» про відмову від прийняття виконання за договором та про оплату штрафних санкцій в розмірі 4 633 630,87грн. (чотири мільйони шістсот тридцять три тисячі шістсот тридцять гри. 87 коп.) у зв'язку з втратою інтересу від прийняття/поставки непоставленого/недопоставленого/ товару Відповідачем в кількості 8012,200 тн. та виставив вимогу про сплату штрафних санкцій - а.с. 65-67.

На дату подання позову / 03.12.2014 року вхід.№ 2828/14 канцелярії суду / зазначена вимога ДП «Сантрейд» залишилися без відповіді та задоволення.

Оскільки Відповідачем протягом тривалого часу так і не було виконано взяті на себе договірні зобов'язання та ігноруються неодноразові звернення позивача до нього, щодо оплати штрафних санкцій в загальному розмірі 4 904 520,06грн. (чотири мільйони дев'ятсот чотири тисячі п'ятсот двадцять гри. 06 коп.) це і змусило останнього , звернутися за захистом порушених прав до Господарського суду.

Статтями 509 - 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із статтями 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до приписів ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (надалі ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із статтями 526 - 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, доведеними наданими по справі доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Статтею 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом .

Вирішуючи господарський спір суди зобов'язані достеменно встановити сам факт виконання договірних зобов'язань оскільки з'ясування вказаних питань має істотне значення для вирішення спору на впливає на правильність застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 '' Про судове рішення '' рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно до ч.1 статті 4-7 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а ч.1 статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідже- ними в судовому засіданні.

Згідно до приписів статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду..

У нарадчій кімнаті суд дійшов висновку, що Позивачем у відповідності до приписів статей 32-34, 36, 38 ГПК України у встановленому порядку подано належні докази ( у матеріалах справи ) на підставі яких довів обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень, і підтвердив обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги Позивача є обґрунтованими, доведеними наданими по справі матеріалами і доказами та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідач відповідно до статей 21-22, 32-34, 36, 38 ГПК України не спростував доводів позивача на підставі яких останній доводив обставини заявлених вимог, та на підставі статті 614 ЦК України не довив відсутності вини як підстави відповідальності за порушення зобов'язання.

Після виходу з нарадчої кімнати 20.01.2015 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення яким позов задоволено повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у розмірі 73080,00 грн. покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 4 ,4-3, 4-5, 4-7,21, 22, 28, 32 - 34, 36, 38, 43, 44, 49, 69,75,77, 811, 82, 821 , 83- 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю '' Луксор-УТР '', код ЄДРПОУ 31801166,п\р 2600030519901 в ПАТ '' Банк Кредит Дніпро '', МФО 305749 (вул. Лучанська, 1-Б,с. Юсківці, Лохвицького району, Полтавської області, 37222) на користь Дочірного підприємства з іноземною інвестицією ''Сантрейд '', код ЄДРПОУ 25394566 п/р 26008200299019 в ПАТ '' Сітібанк '', м. Київ, МФО 300584, (бул. Б. Хмельницького 19-21-А,м. Київ, 01030) пеню в розмірі 1 435 237, 46 грн.та штраф у розмірі 3 469 282, 60 грн., всього 4 904 520,06 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 73080,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ Іваницький О.Т.

Повне рішення складено 02.02.2015р.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.