Рішення № 42645187, 27.01.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2015Справа №910/3492/14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ХЕРЕННІУС ЛІМІТЕД (HERENNIUS LIMITED) третя особа-1 АГВЕЛ ЕНТЕРПАРЙСІЗ ЛІМІТЕД ("AGVEL ENTERPRISES LIMITED")третя особа-2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Монарх Рітейл Україна"прозвернення стягнення на предмет застави, ціна позову 7 712,00 грн.

Головуючий суддяСтасюк С.В.Судді:Босий В.П. Котков О.В.Представники сторін:

від позивача Лець Ю.В. (дов. б/н від 22.10.2014 року)від відповідача не з'явивсявід третьої особи-1 не з'явивсявід третьої особи-2 не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 27 січня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ХЕРЕННІУС ЛІМІТЕД (HERENNIUS LIMITED) (надалі по тексту - відповідач) про звернення стягнення на предмет застави.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Монарх Рітейл Україна", як позичальником за Генеральним договором № 06.3-ГД-1 від 11.07.2011 року своїх зобов'язань щодо своєчасного повернення кредиту, у останнього виникла заборгованість. На забезпечення виконання зобов'язань позичальника за Генеральним договором № 06.3-ГД-1 від 11.07.2011 року між позивачем та АГВЕЛ ЕНТЕРПАРЙСІЗ ЛІМІТЕД ("AGVEL ENTERPRISES LIMITED") укладено Договір застави майнових прав № 3011-10/150 від 11.07.2011 року. У зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань за Генеральним договором № 06.3-ГД-1 від 11.07.2011 року та з переходом права власності на предмет застави до відповідача, останній повинен погасити вищевказану заборгованість за рахунок переданого в заставу майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2014 року порушено провадження у справі № 910/3492/14, залучено до участі у справі у якості третьої особи-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - АГВЕЛ ЕНТЕРПАРЙСІЗ ЛІМІТЕД ("AGVEL ENTERPRISES LIMITED") та у якості третьої особи-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Монарх", розгляд справи призначено на 04.09.2014 року.

18.03.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про вжиття заходів до забезпечення позову.

27.03.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

02.04.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 04.09.2014 року справу № 910/3492/14 передано для розгляду судді Гулевець О.В., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2014 року суддя Гулевець О.В. прийняла справу № 910/3492/14 до свого провадження, розгляд справи призначено на 16.10.2014 року.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року справу № 910/3492/14 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/3492/14 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 04.09.2014 року.

Представник відповідача, третьої особи-1 та третьої особи-2 в судове засідання 16.10.2014 року не з'явилися, вимоги ухвали суду від 04.09.2014 року не виконали, письмового відзиву на позов не надали, про причини своєї неявки суд не повідомили, про дату та час слухання справи повідомлялися належним чином.

У судовому засіданні 16.10.2014 року представники позивача підтримали подану заяву про вжиття заходів до забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2014 року розгляд справи було відкладено на 20.11.2014 року, у зв'язку з неявкою учасників судового процесу та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

У судовому засіданні 20.11.2014 року представник позивача надав клопотання про продовження строку вирішення спору та усні пояснення в яких підтримав заяву про вжиття заходів до забезпечення позову.

Суд, розглянувши подану позивачем заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, дійшов висновку про її задоволення, про що винесено відповідну ухвалу.

Розглянувши подане позивачем 20.11.2014 року клопотання про продовження строку вирішення спору, суд приходить до висновку про його задоволення.

Відповідно до статей 69, 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 20.11.2014 року винесено ухвалу про продовження строку вирішення спору та відкладення розгляду справи на 09.12.2014 року.

Представник відповідача, третьої особи-1 та третьої особи-2 в судове засідання 09.12.2014 року не з'явилися, вимоги ухвали суду від 20.11.2014 року не виконали, письмового відзиву на позов не надали, про причини своєї неявки суд не повідомили, про дату та час слухання справи повідомлялися належним чином.

Відповідно до статті 46 Господарського процесуального кодексу України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суд, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи категорію спору та те, що спір між сторонами відноситься до складного і для вирішення якого виникла необхідність введення до складу суду додатково ще двох суддів, вирішив здійснювати розгляд справи № 910/3492/14 колегіально у складі трьох суддів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2014 року суддя Стасюк С.В. вирішив розгляд справи здійснювати колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням від 09.12.2014 року заступник Голови Господарського суду міста Києва розпорядився розглянути справу № 910/3492/14 колегіально у складі: головуючий суддя Стасюк С.В., суддя Босий В.П., суддя Котков О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2014 року колегія суддів у складі: головуючий суддя Стасюк С.В., суддя Босий В.П., суддя Котков О.В. прийняла справу № 910/3492/14 до свого провадження, розгляд справи призначено на 27.01.2015 року.

21.01.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Державної служби інтелектуальної власності України надійшло повідомлення про вжиття заходів в частині накладення арешту на знак для товарів і послуг "Монарх" за свідоцтвом України № 76149 на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 20.11.2014 року.

Представник відповідача, третьої особи-1 та третьої особи-2 в судове засідання 27.01.2015 року не з'явилися, вимоги ухвали суду від 09.12.2014 року не виконали, письмового відзиву на позов не надали, про причини своєї неявки суд не повідомили, про дату та час слухання справи повідомлялися належним чином.

Місцезнаходження відповідача:4 Afentrikas, Afentrika Court, Office 2, 6018, Larnaka, Cyprus.

Порядок вручення судових та позасудових документів на території Республіки Кіпр регулюється Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах.

Статтею 1 вказаної Конвенції, передбачено, що ця конвенція застосовується у цивільних або комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.

Згідно статті 2 Конвенції, кожна Договірна Держава призначає Центральний Орган, обов'язком якого є отримання прохань про вручення документів, що виходять від інших Договірних Держав, і здійснення процесуальних дій відповідно до положень статей 3 - 6. Кожна Держава організовує Центральний Орган згідно із своїм правом.

Орган влади чи судовий працівник, компетентний відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному Органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей. До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках (стаття 3 Конвенції).

Крім того, як вбачається з статті 10 Конвенції, якщо запитувана держава не заперечує, то ця Конвенція не обмежує можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном.

Нотою, датованою 05.01.1984 року, Уряд Кіпру зазначив, що не заперечує проти способів передачі документів, передбачених у статті 10 Конвенції.

Таким чином, з метою належного повідомлення відповідача ХЕРЕННІУС ЛІМІТЕД (HERENNIUS LIMITED) про час і місце розгляду даної справи, враховуючи норми статей 1-10 Конвенції та позицію Уряду Кіпру, відправлення судових документів відповідачу здійснювалось через центральний орган Республіки Кіпр, обов'язком якого є отримання прохань про вручення документів, а також, безпосередньо за адресою місцезнаходження відповідача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

11.07.2011 року між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Монарх Рітейл Україна" (позичальник) укладено Генеральний договір № 06.3-ГД-1 (далі - Генеральний договір) із загальним лімітом в сумі 49 000 000 грн.

12.07.2011 року між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Монарх Рітейл Україна" укладено Додатковий договір №1 про надання відновлювальної кредитної лінії в рамках Генерального договору, згідно якого позивач зобов'язався надавати Товариству з обмеженою відповідальністю "Монарх Рітейл Україна" окремими траншами грошові кошти на поповнення обігових коштів в межах максимального ліміту заборгованості в сумі 40 000 000,00 грн., зі сплатою 18 процентів річних, з кінцевою датою повернення кредиту 10.07.2012 року.

В подальшому між сторонами укладено ряд змін та доповнень до Додаткового договору №1 від 12.07.2011 року.

Згідно з пунктом 6.2. статті 6 Генерального договору всі розбіжності щодо укладення, виконання, розірвання, зміни, визнання недійсним повністю або частково, а також з будь-яких інших питань, що стосуються даного договору, становлять предмет спору та підлягають розгляду в постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків.

У зв'язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Монарх Рітейл Україна" взятих на себе зобов'язань за Додатковим договором № 1 від 12.07.2011 року позивач звернувся до постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків про стягнення з позичальника заборгованості.

Рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 28.10.2013 року по справі № 687/13 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Монарх Рітейл Україна" на користь позивача в тому числі заборгованість за Додатковим договором № 1 від 12.07.2011 року про надання відновлювальної кредитної лінії в рамках Генерального договору № 06.3-ГД-1 від 11.07.2011 року в сумі 42 618 567,36 грн., в тому числі заборгованість за кредитом в розмірі 39 791 914,77 грн., заборгованість за відсотками в розмірі 1 223 056,50 грн., пеня за несвоєчасну сплату відсотків в розмірі 25 218,30 грн. та інфляційні втрати за відсотками в розмірі 19,62 грн.

26.11.2013 року на виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 28.10.2013 року по справі № 687/13 Господарським судом міста Києва видано накази.

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.

Нормами статті 546 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за Генеральним договором, додатковими угодами та додатковими договорами до нього між позивачем, як заставодержателем та АГВЕЛ ЕНТЕРПАРЙСІЗ ЛІМІТЕД ("AGVEL ENTERPRISES LIMITED"), як заставодавцем укладено Договір застави майнових прав № 3011-10/150 від 11.07.2011 року (далі - Договір застави).

Відповідно до пункту 1.1. Договору застави заставодавець передає заставодержателю у якості забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Монарх Рітейл Україна" свої зобов'язань за Генеральним договором, додатковими угодами та додатковими договорами до нього, що є його невід'ємними частинами, майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку "Монарх" (знак для товарів і послуг "Монарх"), комбінація позначень якої визначається Свідоцтвом на знак для товарів і послуг № 76149, виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України 10 травня 2007 року, включаючи право на використання вказаної торговельної марки, виключне право дозволяти використання торговельної марки та перешкоджати неправомірному використанню зазначеної торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання, а також інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законодавством України.

Відповідно до пункту 2.3.1. Договору застави у випадку невиконання заставодавцем пунктів 2.1.1. - 2.1.8. цього договору вимагати у судовому порядку переводу на нього права на предмет застави, в обсязі необхідному для повного задоволення всіх вимог заставодержателя за основним договором.

Згідно з пунктом 3.1. Договору застави у випадку порушення заставодавцем умов, визначених пунктами 2.1.1. - 2.1.8. цього договору заставодержатель має право достроково звернути стягнення на предмет застави, в порядку визначеному пунктом 2.3.1. цього Договору.

З матеріалів справи вбачається, що предмет застави, а саме майнові права які були передані позивачу в заставу, наразі перебувають у власності відповідача, що підтверджується випискою № 1019 від 03.09.2013 року з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відносно свідоцтва № 76149.

Як вже зазначалось, позовні вимоги обґрунтовані тим, що позичальник допустив порушення своїх зобов'язань по сплаті кредиту і процентів за користування кредитними коштами в межах Генерального договору, додаткових угод та додаткових договорів до нього, внаслідок чого у позичальника перед позивачем виникла заборгованість, яка не була погашена позичальником.

Як стверджує позивач та не спростовується матеріалами справи, станом на час розгляду даної справи та винесення рішення ані позичальником, ані заставодавцем не здійснено погашення заборгованості.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Нормами статей 1049, 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до частини 1 статті 1052 Цивільного кодексу України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що у зв'язку з порушенням позичальником своїх зобов'язань за Додатковим договором № 1 від 12.07.2011 року про надання відновлювальної кредитної лінії в рамках Генерального договору № 06.3-ГД-1 від 11.07.2011 року у останнього виникла заборгованість в сумі 42 618 567,36 грн., в тому числі заборгованість за кредитом в розмірі 39 791 914,77 грн., заборгованість за відсотками в розмірі 1 223 056,50 грн., пеня за несвоєчасну сплату відсотків в розмірі 25 218,30 грн. та інфляційні втрати за відсотками в розмірі 19,62 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до пункту 1.1. Договору застави заставодавець передає заставодержателю у якості забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Монарх Рітейл Україна" своїх зобов'язань за Генеральним договором, додатковими угодами та додатковими договорами до нього, що є його невід'ємними частинами, майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку "Монарх" (знак для товарів і послуг "Монарх"), комбінація позначень якої визначається Свідоцтвом на знак для товарів і послуг № 76149, виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України 10 травня 2007 року, включаючи право на використання вказаної торговельної марки, виключне право дозволяти використання торговельної марки та перешкоджати неправомірному використанню зазначеної торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання, а також інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законодавством України.

Відповідно до пункту 1.1.1. Договору застави заставна вартість предмету застави визначена за згодою сторін і становить 2 900 000,00 грн.

Згідно звіту про незалежну оцінку вартості об'єкту інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг «Монарх» від 05.02.2014 року ринкова вартість об'єкта оцінки склала 7 712,00 грн.

Звіт про незалежну оцінку вартості об'єкту інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг "Монарх" від 05.02.2014 року виконаний Приватним підприємством «Енергомакс», оцінювач - Чумаченко В.М.

За приписом статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши висновки про вартість майна, викладені у Звіті від 05.02.2014 року, який складено Приватним підприємством "Енергомакс" станом на 03.02.2014 року, судом встановлено, що метою оцінки було визначення ринкової вартості для прийняття рішення щодо звернення стягнення на заставлене майно та звернення з позовом до суду, а тому, суд приймає вказаний Звіт, в якості належного та допустимого доказу у справі та застосовує його для встановлення ціни предмету застави.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про заставу" предметом застави можуть бути майно та майнові права.

Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 589 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 20 Закону України "Про заставу" передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Судом встановлено, що позичальником свої зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів всупереч положень Генерального договору виконано не було, внаслідок чого у позивача виникло право звернути стягнення на предмет застави.

За приписами статті 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається, в тому числі, спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 вказаного нормативно правового акту.

Згідно з статтею 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяжувач має право на власний розсуд обрати, в тому числі, такий спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження як продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.

Відповідно до пункту 2.3.1. Договору застави у випадку невиконання заставодавцем пунктів 2.1.1. - 2.1.8. цього договору вимагати у судовому порядку переводу на нього права на предмет застави, в обсязі необхідному для повного задоволення всіх вимог заставодержателя за основним договором.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про заставу" застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків:

1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження;

2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати з судового збору покладаються на відповідача, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задовольнити.

2. В рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Монарх Рітейл Україна" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12, ідентифікаційний код 37355731) перед Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, ідентифікаційний код 00039019) за тілом кредиту в розмірі 39 791 914 (тридцять дев'ять мільйонів сімсот дев'яносто одна тисяча дев'ятсот чотирнадцять) грн. 77 коп. за Додатковим договором № 1 про надання відновлювальної кредитної лінії від 12.07.2011 року, що був укладений в рамках Генерального договору № 06.3-ГД-1 від 11.07.2011 року звернути стягнення на предмет застави за Договором застави майнових прав № 3011-10/150 від 11.07.2012 року, а саме: майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку "Монарх" (знак для товарів і послуг «Монарх»), комбінація позначень якої визначається Свідоцтвом на знак для товарів і послуг № 76149, виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України 10 травня 2007 року, включаючи право на використання вказаної торговельної марки, виключне право дозволяти використання торговельної марки та перешкоджати неправомірному використанню зазначеної торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання, а також інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законодавством України, що належать на праві власності ХЕРЕННІУС ЛІМІТЕД (HERENNIUS LIMITED - 4 Afentrikas, Afentrika Court, Office 2, 6018, Larnaka, Cyprus), шляхом їх продажу будь-якій особі - покупцеві з правом укладення договору купівлі-продажу предмета застави Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, ідентифікаційний код 00039019) з будь-якою особою покупцем за ціною не менше 7 712 (сім тисяч сімсот дванадцять) грн. 00 коп.

3. Стягнути з ХЕРЕННІУС ЛІМІТЕД (HERENNIUS LIMITED - 4 Afentrikas, Afentrika Court, Office 2, 6018, Larnaka, Cyprus) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, ідентифікаційний код 00039019) 3 654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.02.2015 року

Головуючий суддя Стасюк С.В. Судді:Босий В.П. Котков О.В.