Рішення № 42644317, 09.02.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-ц/791/221/15 Головуючий у І інстанції Корецький Д.Б.

Категорія 27 Доповідач: Семиженко Г.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року лютого місяця 09 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області у складі:

головуючого: Семиженка Г.В.

суддів: Бугрика В.В.

Лісової Г.Є.

при секретарі: Яковенку В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду міста Херсона від 27 серпня 2014 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

11 березня 2014 року позивач поштовим відправленням направив до суду позовну заяву, в якій з урахуванням уточнених вимог посилався на те, що на підставі кредитного договору № 37.3/АА-120.07.2 від 02 листопада 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк", найменування якого змінено на Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк", та ОСОБА_2, остання отримала кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії в розмірі 19191 доларів США під 12,5 % річних строком до 02 листопада 2014 року, цього ж дня в забезпечення договору між сторонами було укладено договір застави транспортного засобу № 37.3/АА-120.07.2, а між вказаною банківською установою та ОСОБА_3 договір поруки. Станом на 17 вересня 2013 року свої зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_2 не виконала, у позові поставлено питання про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за кредитним договором в розмірі 245779,96 гривні, яка складається з 116086,66 гривні заборгованості за кредитом, 3464,09 гривні заборгованості по сплаті відсотків, 112519 гривень заборгованості по сплаті пені, 13710,22 заборгованості по сплаті 3 % річних.

Рішенням Суворовського районного суду міста Херсона від 27 серпня 2014 року позовні вимоги задоволено, ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" заборгованість за кредитним договором № 37.3/АА-120.07.2 від 02 листопада 2007 року в розмірі 245779,96 гривні.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 з посиланням на незаконність та необґрунтованість рішення суду просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки судом першої інстанції було знехтувано доданими до справи запереченнями на позовні вимоги, не зважено на фактичне знищення предмета застави - належного їй автомобіля внаслідок страхового випадку за договором страхування цього транспортного засобу, у якому позивач виступає вигодонабувачем і він був своєчасно повідомлений про даний факт, судом не було застосовано строк позовної давності за її заявою, не витребувано додаткових доказів та неправильно визначено розмір суми стягнення.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача вважав її такою, що задоволенню не підлягає, на його думку строк позовної давності слід обраховувати з моменту закінчення строку дії договору - з 02 листопада 2014 року.

У судовому засіданні при апеляційному розгляді справи сторони свої процесуальні позиції підтримали, при цьому представник ОСОБА_2 наполягала на задоволенні вимог скарги, представник позивача вважав, що скарга задоволенню не підлягає, оскільки строк давності пропущено не було, даних щодо отримання страхового відшкодування від страхової організації, яка ліквідована, банківська установа не має, чому позивач не скористався правами вигодонабувача за договором страхування пояснити не зміг.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 02 листопада 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк", назва якого змінена на Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк", та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 37.3/АА-120.07.2, за яким остання отримала кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії в розмірі 19191 доларів США під 12,5 % річних строком до 02 листопада 2014 року, цього ж дня в забезпечення договору даною банківською установою з ОСОБА_3 було укладено договір поруки, а з ОСОБА_2 договір застави транспортного засобу № 37.3/АА-120.07.2, за розрахунками банку станом на 17 вересня 2013 року заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором становить 245779,96 гривні, яку складають 116086,66 гривень заборгованості за кредитом, 3464,09 гривні заборгованості по сплаті відсотків, 112519 гривень пені, 13710,22 гривні 3 % річних (а.с. 7-11, 15-16, 33-34 т. 1).

Між сторонами кредитного договору в силу його умов виникли правовідносини, врегульовані його положеннями та ст. ст. 1046, 1054 ЦК України, за якими відповідач отримав у позивача суму кредиту із зобов'язанням повернути позичену суму та сплатити проценти за користування кредитними коштами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

За ч. 1 ст. 546, ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання, за п. 3) ч. 1 ст. 611 цього Кодексу сплата неустойки є правовим наслідком порушення зобов'язання.

У відповідності до положень ст. ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до ст. ст. 256, 267 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Ст. 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність у три роки, ст. 258 цього Кодексу для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлено спеціальну позовну давність в один рік.

Відповідно до ст. ст. 253, 261 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Суд першої інстанції, долучивши до справи заперечення відповідачки проти позову, не дав їм належної оцінки, відповідно судом не було виконано обов'язку щодо повного та правильного встановлення обставин у справі та правильного застосування норм матеріального права до спірних правовідносин сторін.

Так, за умовами кредитного договору, на позичальника покладено обов'язок щорічного страхування переданого в заставу транспортного засобу з визначеним банком страховиком.

На виконання даних умов договору 31 жовтня 2008 року між ЗАТ Фінансова група "Страхові традиції" та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування автотранспортного засобу на строк до 02 листопада 2009 року, вигодонабувачем за яким визначено позивача з допуском до керування транспортним засобом будь-якої особи на законних підставах (а.с. 144-157 т. 1).

В період дії даного договору 21 липня 2009 року сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої транспортний засіб був фактично знищений, оскільки вартість ремонту була значно більшою його ринкової вартості, позивач та страхова компанія були своєчасно про це повідомлені, на даний час страхова компанія визнана банкрутом (а.с. 158-180, 198 т. 1, 95-97 т. 2).

Сторонами у справі не заперечується того факту, що даний випадок є страховим, проте причин, з яких позивач не скористався своїм правом вигодонабувача за договором страхування, його представник пояснити не зміг, після знищення предмета застави в забезпечення кредитного договору іншого майна позичальником в заставу передано не було і договору страхування після цього не укладалося.

За таких обставин кредитним договором передбачений певний алгоритм дій для його сторін, невиконання яких зобов'язує позичальника достроково повернути суму кредиту.

Так, п. 3.5 договору на позичальника покладено обов'язок щорічного переукладення договору страхування предмета застави, зокрема у 2009 році не пізніше 25 жовтня, за п. 3.6 договору позичальник зобов'язаний надавати у банк копію договору страхування автомобіля на наступний рік та копію документа про сплату страхової премії не пізніше, ніж за три робочі дні до закінчення дії договору страхування автомобіля на поточний рік. За п/п 2) п. 3.5 договору при настанні страхового випадку позичальник після отримання банком страхового відшкодування повинен поповнити до початкової страхову суму не пізніше 3 робочих днів з моменту направлення банком відповідного листа. Зазначені положення договору його сторонами виконано не було.

П. 3.7 договору зобов'язує позичальника достроково погасити заборгованість за договором у разі невиконання зобов'язань, передбачених п. п. 3.5 та 3.6 цього договору.

У зв'язку з ненаданням позичальником банку договору страхування предмета застави 30 жовтня 2009 року у ОСОБА_2 з наступного дня виник обов'язок дострокового погашення суми кредиту та інших платежів за даним кредитним договором, а у позивача відповідно виникло право вимоги виконання такого обов'язку, отже з даного моменту слід обраховувати строк позовної давності, про застосування якого було заявлено відповідачкою, такий строк із зверненням до суду тільки 11 березня 2014 року позивачем було пропущено, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог до даного відповідача.

Щодо позовних вимог до поручителя ОСОБА_3 колегія суддів приходить до такого висновку.

За змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки, у разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

За положеннями ст. ст. 251, 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Таким чином, умови п. 4.1 договору поруки з ОСОБА_3 про його дію до повного погашення позичальником або поручителем заборгованості за кредитним договором не свідчать про те, що договором встановлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України, тому у даному випадку підлягають застосуванню положення ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Порушення умов договору призвели до зміни строку його виконання, протягом шести місяців з моменту виникнення права вимоги виконання зобов'язання за кредитним договором позивач вимоги до поручителя не пред'явив, отже на підставі ч. 4 ст. 559 порука свою дію припинила.

Таким чином передбачені законом підстави для задоволення заявлених позовних вимог відсутні, рішення суду першої інстанції у даній справі не відповідає вимогам щодо його законності та обґрунтованості, апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення у справі скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі ст. ст. 267, 559 ЦК України, керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Суворовського районного суду міста Херсона від 27 серпня 2014 року скасувати.

Публічному акціонерному товариству "Родовід Банк" у задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення, на нього протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

Судді _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _