Рішення № 42643679, 04.02.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/314/15

Головуючий у першій інстанції Донцов Д. Ю.

Доповідач Артеменко І. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Артеменка І.А.,

суддів Сватаненка В.І.,

Черевка П.М.,

при секретарі Фабіжевській Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 червня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен банк Аваль" до ОСОБА_6, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" про визнання недійсним іпотечного договору,-

встановила:

У квітні 2012 року позивач Публічне акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен банк Аваль" (далі Банк) звернулося до суду з зазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором від 08.11.2006 року на загальну суму 503148,77 дол. США, що за курсом НБУ станом на 04.01.2012 р. становить 4020058,04 грн., в межах вартості предмета іпотеки за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки від 08.11.2006 року, а саме: домоволодіння АДРЕСА_1, що складається в цілому з житлового будинку, літ. "Я", житловою площею 124,6 кв.м, гаражу з підвалом літ. "К", навісу літ. "К1", госпблоку літ. "К2", огорожі № 1,7, мостіння 1, що належить ОСОБА_3, шляхом продажу з прилюдних торгів за початковою ціною, що буде визначена в експертному звіті суб'єкта оціночної діяльності. Також позивач просив стягнути з відповідачів на користь АТ "Райффайзен Банк Аваль" суму сплаченого судового збору у розмірі 3219 грн..

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 08.11.2006 року між Банком та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір, відповідно до якого остання отримала у кредит 250000 доларів США строком з 12.09.2006 року до 12.09.2016 року (включно) з процентною ставкою 16 % річних за користування кредитом щомісячно.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки, відповідно до якого у заставу було передано домоволодіння АДРЕСА_1.

Оскільки ОСОБА_6 умови, визначені кредитним договором, не виконує утворилася заборгованість у розмірі 503148,77 доларів США, що еквівалентно 4020058,04 грн., у зв'язку з чим Банк просив звернути стягнення на предмет іпотеки.

В свою чергу ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_4, ОСОБА_6, Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль", в якій просив визнати недійсним іпотечний договір.

Свої вимоги позивач за зустрічним позовом мотивує тим, що він не був обізнаний, про те що він є майновим поручителем за кредитним договором від 08.11.2006 року, його ввели в оману, зловживаючи довірою. Також посилається на те, він не підписував договір іпотеки від 08.10.2006 року, даний договір був підписаний по довіреності від його імені, при цьому домовленості про те, що в результаті підписання іпотечного договору ОСОБА_6 повинна отримати грошові кошти у розмірі 250000 доларів США між ними не було.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04 червня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором на загальну суму 503148,77 доларів США, що за курсом НБУ станом на 04.01.2012 року становить 4020058,04 грн..

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором в межах вартості предмета іпотеки за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 08.11.2006 року, а саме: домоволодіння АДРЕСА_1, що складається в цілому з житлового будинку літ. "Я", житловою площею 124,6 кв.м., гаражу з підвалом літ. "К", навісу літ. "К1", госпблоку літ. "К2", огорожі № 1, 7, мостіння 1, що належить ОСОБА_3.

Стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" судовий збір у розмірі 3219 грн..

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_3 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким його зустрічні позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм права.

Апеляційну скаргу також подав ОСОБА_4, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову Банку відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційних скарг, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги задовольнити частково, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен банк Аваль", суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_6 не виконує умови кредитного договору, не погашає заборгованість за кредитом та нарахованими відсотками, тому вимоги Банку щодо стягнення заборгованості є цілком обґрунтованими. Крім того, відповідно до п. 4.2 іпотечного договору іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання у випадку, якщо у момент настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором вони не будуть виконані.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що факт ведення його в оману при підписання довіреності на ім'я ОСОБА_4 не підтверджується жодним доказом.

Однак колегія суддів повністю не може погодитися з висновками суду першої інстанції, оскільки висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 червня 2014 року зазначеним вимогам не відповідає.

Так, апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не спростовується сторонами, що 08 листопада 2006 року між Банком та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 250000 доларів США строком до 12.09.2016 року, з процентною ставкою 16% річних за користування кредитом щомісячно.

У забезпечення виконань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_4, що діяв від імені ОСОБА_3 на підставі довіреності, був укладений договір іпотеки, відповідно до якого у заставу передано домоволодіння АДРЕСА_1, яке належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності.

Відповідно до п. 1.1 договору іпотеки іпотекодержатель має право у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок заставного майна.

ОСОБА_6 у порушення умов кредитного договору не повертає кредит у строки, передбачені графіком, не сплачує проценти за користування кредитом, що призвело до утворення заборгованості перед Банком у розмірі 503148,77 доларів США, що за курсом НБУ станом на 04.01.2012 року становить 4020058,04 грн., яка складається з:

- заборгованість за кредитом - 208956,06 долара США, що еквівалентно 1669517,13 грн.;

- заборгованість за відсотками - 78141,82 долара США, що еквівалентно 624337,51 грн.;

- пеня за прострочення тіла кредиту - 44253,01 доларів США, що еквівалентно 353572,70 грн.;

- пеня за прострочення відсотків по кредиту - 171797,88 доларів США, що еквівалентно 1372630,70 грн..

За правилами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 1054 ЦК України встановлює, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець), зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Глави 71 ЦК України.

Згідно ст.ст. 554, 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при якому настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки.

Відповідно до умов кредитного договору до обов'язків відповідача (позичальника) було покладено точно в строки, обумовлені в кредитному договорі, повернути кредит, своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом.

Проте ОСОБА_6 у порушення умов кредитного договору своєчасно і в повному обсязі не погашала кредит, та не сплачувала відсотки за користування коштами.

З метою досудового врегулювання спору Банком були надіслані відповідачам письмові претензії, однак заборгованість погашена не була.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідачка підписала договір кредиту добровільно, що свідчить про те, що всі умови кредитного договору сторонами визначено як обов'язковими для виконання, та ніяких заперечень щодо них відповідачкою не висловлювалось.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за кредитом та відсотками, але не погоджується з рішенням суду в частині стягнення пені з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення в цій частині не врахував строки спеціальної позовної давності в 1 рік для вимог щодо стягнення неустойки (штрафу, пені).

Та, враховуючи розрахунок Банку, який був наданий до суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку щодо зменшення розміру пені до 149783,11 доларів США, що станом на 04.01.2012 року становить 1196737,09 грн..

Таким чином, відповідно до розрахунку, наданого Банком, розмір заборгованості за кредитом складає 208956,06 долара США (1669517,13 грн.), заборгованість за відсотками - 78403,02 долара США (1669517,13 грн.) і розмір пені за один рік - 149783,11 доларів США (1196737,09 грн.), а усього - 437142,19 доларів США, що за курсом НБУ станом на 04.01.2012 року становить суму 3492678,67 грн., яка підлягає стягненню з ОСОБА_6 та задоволенню за рахунок іпотечного майна ОСОБА_3.

Що стосується зустрічної позовної заяви ОСОБА_3, то суд першої інстанції цілком обґрунтовано відмовив у її задоволенні.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов довіреності від 26.10.2006 року, посвідченої Шостою одеською державною нотаріальною конторою, ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_4 управляти і розпоряджатися усім його майном на свій розсуд: продавати, закладати в тому числі з правом передачі в іпотеку домоволодіння АДРЕСА_1. На момент оформлення доручення ОСОБА_3 був згоден з усіма її умовами, про що свідчить його підпис на довіреності.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, волевиявлення ОСОБА_3 під час підписання договору було вільним та відповідало його внутрішній волі.

Посилання апелянта на те, що його було введено в оману під час підписання довіреності не підтверджується жодним доказом та спростовується матеріалами справи, а тому обґрунтовано не було прийнято до уваги судом першої інстанції.

Частиною першою ст. 35 ЗУ "Про іпотеку" передбачено, що в разі невиконання боржником вимоги іпотекодержателя щодо усунення порушень основного зобов'язання іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої зазначеною статті не є перешкодою для реалізації право іпотекодержателя звернутися в будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК.

За змістом ст. 572 ЦК України, ст.ст. 33, 34, 39, 40 Закону України "Про іпотеку"у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до положень 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

А статтею 12 ЗУ "Про іпотеку" встановлено, що у разі порушення іпотекодавцем зобов'язань, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з п. 4.2 іпотечного договору іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання у випадку, якщо у момент настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому не поверненні у встановлені кредитним договором строки суми кредиту; та\або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строки сум процентів; та\або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строки суми неустойки (пені, штрафних санкцій)

Оскільки ОСОБА_6 не виконує взяті на себе зобов'язання, то Банк цілком обґрунтовано звернувся до суду з вимогами щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, який належить ОСОБА_3.

Відповідно до ч. 1. ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається на підставу своїх вимог та заперечень.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині суми стягнення пені є необґрунтованим та в цій частині підлягає зміні, в решті рішення суду є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 88, 303, 307 ч. 1 п. 2, ст. 309 ч. 1 п.п. 3, 4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

вирішила:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 червня 2014 року змінити.

Викласти резолютивну частині рішення наступним чином: "Позов Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором на загальну суму 437142,19 доларів США, що за курсом НБУ станом на 04.01.2012 року становить 3492678,67 грн..

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014\0027\82\67519 від 08.11.2006 року звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_3, а саме: домоволодіння АДРЕСА_1, що складається в цілому з житлового будинку літ. "Я", житловою площею 124,6 кв.м., гаражу з підвалом літ. "К", навісу літ. "К1", госпблоку літ. "К2", огорожі № 1, 7, мостіння 1, шляхом продажу предмета іпотеки відповідно до вимог ЗУ "Про виконавче провадження", з встановленням початкової ціни на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна на час проведення виконавчих дій

Стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" судовий збір у розмірі 3219 грн., в рівних частках з кожного".

Рішення колегії судів набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення колегії суддів може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області

І.А. Артеменко

П.М. Черевко

В.І. Сватаненко