Постанова № 42639016, 15.05.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 травня 2014 рокусправа № 1170/2а-3005/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

за участю представників:

позивача: - не з'явився,

відповідача: - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2012 року

у справі № 1170/2а-3005/12

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

про визнання не чинними податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся у Кіровоградський окружний адміністративний суд з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 30 серпня 2012 року № 0002660171, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 27400,01 гривень та № 0002650171, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 27909,56 гривень.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2012 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Кіровоградської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2011 року.

У перевіряємий період, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 займався господарською діяльністю з посередництва в торгівлі автомобільними деталями та приладдям.

За результатами перевірки складено акт від 17 серпня 2012 року №372/1710/НОМЕР_3, в якому зафіксовано, зокрема, порушення позивачем підпунктів 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим донараховано податку на доходи фізичних осіб за 2011 рік в сумі 22327,65 гривень; підпунктів 198.2, 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим донараховано податку на додану вартість в сумі 18266,67 гривень, в тому числі за серпень 2011 року в сумі 9600 гривень та грудень 2011 року - 8666,67 гривень.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 30 серпня 2012 року № 0002660171, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 27400,01 гривень, в тому числі 18266,67 гривень за основним платежем і 9133,34 гривень - штрафними (фінансовими) санкціями та № 0002650171, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 27909,56 гривень, в тому числі 22327,65 гривень за основним платежем і 5581,91 гривень - штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано валові витрати по фінансово-господарським операціям з контрагентами, та наявністю підстав віднести до складу податкового кредити суму податку на додану вартість, як наслідок із неправомірності прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладені:

- з товариством з обмеженою відповідальністю «Укрхімекс-Т» договір на транспортно-експедиторське обслуговування №18 від 01 грудня 2011 року (а.с. 91-95) та договір №15 від 01 грудня 2011 року про надання послуг про проведенню нотаріальних та інших юридичних консультацій (а.с. 96-99).

- з товариством з обмеженою відповідальністю «Група Полімер» укладено договір №6 від 06 січня 2011 року на транспортно-експедиторське обслуговування (а.с. 81-86) та агентський договір №4 від 04 січня 2011 року (а.с. 87-90).

У підтвердження формування податкових зобов'язань та виконання договірних відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Укрхімекс-Т» по транспортно-експедиторському обслуговуванню позивачем надані: копії платіжного доручення №8 від 06 січня 2012 року про сплату транспортно-експедиційних послуг у сумі 30000 гривень (у т.ч. ПДВ 5000 гривень), податкової накладної, рахунку-фактури, акту виконаних робіт, товарно-транспортних накладних (а.с. 74, 106-108, 146-163); по отриманню послуг нотаріальних та інших юридичних консультацій - копії платіжних доручень про оплату юридичних послуг №259 від 21 грудня 2011 року в сумі 15000 гривень (у т.ч. ПДВ 2500 гривень); №7 від 06 січня 2012 року в сумі 7000 гривень (у т.ч. ПДВ 1166,67 гривень), податкових накладних, рахунку-фактури, актів виконаних робіт (а.с. 75, 76, 100-105).

У підтвердження формування податкових зобов'язань та виконання договірних відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Група Полімер» по транспортно-експедиторському обслуговуванню позивачем надані копії платіжних доручень №180 від 02 вересня 2011 року в сумі 17900 гривень (у т.ч. ПДВ 2983,33 гривень); №266 від 02 листопада 2011 року в сумі 28000 гривень (у т.ч. ПДВ 4666,67 гривень) та податкових накладних, рахунків-фактури, актів виконаних робіт, товарно-транспортних накладних (а.с. 74, 80, 115-117, 121-123, 127-145); по отриманню послуг посередницької діяльності - копії платіжних доручень про сплату агентської винагороди (авансів та доплат) №171 від 25 серпня 2011 року в сумі 14700 гривень (у т.ч. ПДВ 2450 гривень); № 179 від 02 вересня 2011 року в сумі 25000 гривень (у т.ч. ПДВ 4166,67 гривень); №216 від 20 жовтня 2011 року в сумі 14500 гривень (у т.ч. ПДВ 2416,67 гривень); № 225 від 02 листопада 2011 року в сумі 18000 гривень (у т.ч. ПДВ 3000 гривень); податкової накладної, рахунку-фактури, акту виконаних робіт (а.с. 79, 112-114).

Під час перевірки податковим органом використані, зокрема: акт від 23 березня 2012 року № 229/1520/31844896 про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Група Полімер» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за серпень 2011 року; акт від 23 грудня 2011 року №1409/1520/31844896 про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Група Полімер» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за жовтень 2011 року; акт від 21 березня 2012 року №210/1520/37867710 про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімтекс Т» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за грудень 2011 року, якими встановлено нікчемність правочинів по взаємовідносинам з контрагентами.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

У пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум податку на додану вартість, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарської діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Також, відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат фізичної особи-підприємця, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ цього Кодексу.

Отже, зміст вказаних норм Податкового кодексу України вказує на те, що однією з необхідних умов для віднесення витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей до валових витрат, є наявність первинних документів, які підтверджують факт отримання доходу, який виник у зв'язку з подальшою реалізацією товарно-матеріальних цінностей.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем правомірно сформовано валові витрати у спірному періоді фінансово-господарських операціях з товариствами з обмеженою відповідальністю «Група Полімер» та «Укрхімекс Т», а також, позивач мав право віднести до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість сплачену у складі вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з цим, суд першої інстанції не досліджував фактичного придбання послуг, реальності здійснення господарських операцій за договорами, їх мету тощо, використання у господарській діяльності.

Наявність законодавчо визначених обставин для формування валових витрат/витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту є обов'язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості в первинних документах не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції не мали реального характеру, були спрямовані на протиправне отримання податкових вигод з метою ухилення від оподаткування.

Отже, для підтвердження правомірності формування платником податків валових витрат та податкового кредиту, окрім встановлення дотримання таким платником вимог законів, необхідно встановити реальність здійсненої господарської операції з придбання послуг, тобто така операція має бути не тільки документально оформленою, а й об'єктивно призвести до руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків.

В основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи без діяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Отже, вказані правила, не виключають обов'язку платника податків довести обґрунтованість сформованих ним податкових зобов'язань по операціям з придбання товарів (робіт, послуг).

За умовами договорів на транспортно-експедиторське обслуговування між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Замовником) і товариством з обмеженою відповідальністю «Укрхімекс-Т» №18 від 01 грудня 2011 року та товариством з обмеженою відповідальністю «Група Полімер» №6 від 06 січня 2011 року (Експедитором), Експедитор від свого імені та за рахунок Замовника забезпечує здійснення перевезення вантажу Замовника автомобільним транспортом; експедитор організовує перевезення вантажів на підставі письмових заявок, що подаються Замовником; Замовник зобов'язаний надати в розпорядження Експедитора супровідні документи (накладні на отримання товару третіми особами), за яким проводиться приймання та передача вантажу одержувачу.

За умовами агентського договору №4 від 04 січня 2011 року з товариством з обмеженою відповідальністю «Група Полімер» №6 від 06 січня 2011 року, Агент зобов'язується надавати послуги посередницької діяльності за виконанням договорів, постачання і надання маркетингових послуг; сферою агентської діяльності (комерційного посередництва) є пошук партнерів, підготовка контрактів; угод, інші послуги, що сприяють укладенню договорів між Замовником і потенційними партнерами в частині задоволення їх інтересів в автомобільних запчастинах, аксесуарах, інших супутніх товарах для автомобілів, а також мастильних матеріалах і технічних рідинах, які продає Замовник. Договори і інші угоди укладається безпосередньо Замовником.

Також, Агент зобов'язався, зокрема, від імені замовника вести переговори з третіми особами про покупку ними товарів, які продає (поставляє) Замовник, зокрема приймати замовлення на них, інформувати Замовника про торги, аукціони і конкурси, виставки, що оголошуються відносно товарів і послуг, що є предметом угоди і сприяти Замовнику в участі в них, інформувати Замовника про попит на певні товари у потенційних покупців, здійснювати інформаційно-консультативне обслуговування клієнтів Замовника, здійснювати рекламну діяльність тощо.

Згідно з умовами укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «Укрхімекс-Т» договору №15 від 01 грудня 2011 року про надання послуг про проведенню нотаріальних та інших юридичних консультацій, за кожним фактом надання послуг сторонами підписується двосторонній акт прийому передачі наданих послуг, який повинен містити дату складання, порядковий номер, посилання на угоду, детальний перелік наданих послуг та їх вартість.

Надані позивачем документи, у підтвердження виконання договірних відносин, не містять інформацію про обсяг, якість, перелік, кількість наданих послуг, час виконання та осіб, які їх виконували, а містять узагальнену інформацію лише щодо назви послуг: транспортно-експедиційні послуги, агентська винагорода, юридичні послуги.

Специфіка юридичних, агентських послуг, передбачає взаємодію сторін у процесі надання послуг, що не підтверджено позивачем жодними доказами (не підтверджено укладення договорів, угод з новими покупцями, інформаційно-консультативне обслуговування клієнтів, рекламна діяльність, здійснення правового супроводу, тощо).

Крім того, не підтверджується використання вказаних послуг у власній господарській діяльності позивача.

Отже, суд апеляційної інстанції доходить висновку про безпідставність формування податкових зобов'язань позивачем по господарським операціям з контрагентами та правомірність прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення при неповному з'ясуванні обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 207, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2012 року - скасувати.

У задоволенні позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим