Ухвала суду № 42638864, 05.02.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 11кп/790/140/15 Головуючий 1 інстанції: Кісь Д.П.

Справа № 639/7355/14-к Доповідач: Мозговий О.Д.

Категорія: ч.2 ст.289 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2015р. колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

- головуючого судді Мозгового О.Д.

- суддів: Григорова П.О., Плетньова В.В.

- при секретарі Дригайло С.М.

- за участю прокурора Золочевського С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові апеляційну скаргу прокурора, який приймав участь у розгляді провадження судом першої інстанції, на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 листопада 2014 року, матеріали кримінального провадження № 11кп/790/140/15 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 листопада 2014 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1, обвинуваченого за ч.2 ст.289 КК України, повернуто прокурору прокуратури Жовтневого району м. Харкова.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1, будучи неодноразово судимим, 23 квітня 2014 року в період часу з 14год. по 15год., знаходячись на АДРЕСА_1, де в ході сумісного спілкування та розпивання спиртних напоїв разом з ОСОБА_2, з метою подальшого спілкування, сіли в салон автомобіля ЗАЗ ТF699Р р/н НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2.

Через нетривалий проміжок часу Макаров вийшов з автомобіля, який стояв на вул. Сущинській м. Харкова та зайшов у будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

У цей час у ОСОБА_1 виник умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом.

Скориставшись відсутністю ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи повторно, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_1 переконавшись, що його дії ніким помічені не будуть, за допомогою ключа, який знаходився в салоні автомобіля, завів двигун автомобіля ЗАЗ ТF699Р р/н НОМЕР_1, після чого незаконно заволодів транспортним засобом вартістю 53568,91грн., який належить ОСОБА_2, та поїхав за кермом даного автомобіля в напрямку будинку №72/2 по вул. Сущинській в м. Харків, де натрапив на перешкоду у вигляді дерева, внаслідок чого вимушений був зупинитися.

Повертаючи обвинувальний акт прокурору, суд першої інстанції вказав, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

В ухвалі суду вказано, що в обвинувальному акті не зазначено місця народження та громадянства потерпілого ОСОБА_2, та не вказано розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Крім того, ухвала містить посилання на те, що відповідно до обвинувачення, незаконно заволодівши відповідним транспортним засобом, ОСОБА_1 здійснив наїзд на перешкоду - дерево, внаслідок чого не зміг прямувати далі.

Про наявність шкоди внаслідок наїзду на перешкоду свідчить і подана потерпілим до суду позовна заява.

В ухвалу також вказано, що про завдання транспортному засобу механічних пошкоджень внаслідок наїзду на перешкоду у вигляді дерева потерпілий зазначив і в підготовчому судовому засіданні, проти чого прокурор не заперечував, пославшись на те, що потерпілий не позбавлений права звернутися з позовом до обвинуваченого про відшкодування шкоди в порядку цивільного судочинства.

Суд першої інстанції зазначає, що з огляду на диспозиції ч.ч. 2, 3 ст. 289 КК України визначення розміру матеріальної шкоди, завданої злочином, передбаченим ст. 289 КК України, є визначальним для правильної кваліфікації дій обвинуваченого (підозрюваного).

На думку суду, вимоги позовної заяви потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування завданої шкоди у розмірі 5000,00грн. не є визначальними в цьому аспекті, адже для встановлення відповідної шкоди необхідні спеціальні знання.

Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати у зв'язку з істотним порушенням судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи кримінального провадження.

Апелянт просить обвинувальний акт з додатками направити до Жовтневого районного суду м. Харкова для виконання вимог ст.ст.314-316 КПК України.

В своїй апеляції прокурор посилається на те, що обвинувальний акт у даному кримінальному проваджені не містить відомостей про те, що автомобіль, яким незаконно заволодів ОСОБА_1, був пошкоджений внаслідок наїзду на дерево, таким чином суд посилаючись на обставини, не зазначені в обвинувальному акті, вийшов за межі повноважень, наданих йому ст.314 КПК України.

Крім того, апелянт зазначає, що про надходження від потерпілого ОСОБА_2 позовної заяви йому стало відомо після прийняття рішення про повернення обвинувального акту, оскільки під час підготовчого судового засідання потерпілим не заявлялось клопотання про долучення даної позовної заяви до обвинувального акту, судом дане питання на обговорення учасників судового процесу не ставилось, про що свідчить технічний запис судового засідання.

На думку апелянта, суд під час підготовчого судового засідання 05.11.2014 року вийшов за межі повноважень, поставивши на обговорення учасників процесу питання щодо наявності механічних пошкоджені у автомобіля ЗАЗ ТF699Р р/н НОМЕР_1 внаслідок протиправних дій ОСОБА_1, та почав з'ясовувати дані обстави шляхом постановлення запитань учасникам процесу, фактично перейшовши до судового слідства.

Прокурор вказує, що суд в ухвалі від 05.11.2014 року недостовірно відобразив позицію прокурора щодо відсутності заперечень про наявність механічних пошкоджень на автомобілі, та залишив поза увагою доводи прокурора, що дане питання не може бути предметом вирішення у підготовчому судовому засіданні.

Крім того, апелянт зазначає, що раніше предметом розгляду апеляційного суду Харківської області вже була ухвала Жовтневого районного суду м. Харкова від 14.08.2014 року про повернення даного обвинувального акту.

Судом апеляційної інстанції вищевказана ухвала була скасована, обвинувальний акт визнаний таким, що відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Проте, при повторному проведенні підготовчого засідання судом вищевказані обставини проігноровані.

Потерпілим ОСОБА_2 подано заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в якій він вказує про необхідність залишення її без задоволення, а ухвалу - без змін.

Потерпілий зазначає, що в обвинувальному акті не вказано розмір завданої йому шкоди, оскільки після того, як ОСОБА_1 заволодів транспортним засобом, він здійснив наїзд на дерево, завдавши автомобілю механічні пошкодження.

Потерпілий вказує, що йому не зрозуміла позиція прокурора, який в судовому засідання відмовляється повідомляти, чи було завдано його транспортному засобу пошкодження, а також висловлена нею позиція, що він, потерпілий, не позбавлений можливості звернутися до ОСОБА_1 з позовом в порядку цивільного судочинства.

Також, потерпілий ОСОБА_2 в запереченні посилається на те, що визначений ним розмір завданої шкоди є приблизним, та він мав бути уточненим саме з урахуванням встановленої досудовим слідством шкоди, для чого потрібні спеціальні знання.

В судовому засіданні прокурор підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Заслухавши думку учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження, провівши судові дебати, обговоривши доводи осіб, які приймали участь у судовому засіданні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з п.3 ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Обвинувальний акт, який складається слідчим або прокурором, у відповідності до ч.2 ст.291 КПК України повинен маті відомості, вказані в п 1-9 ч.2 ст.291 КПК України, в тому числі, і про місце народження обвинуваченого, його громадянство, а також про розмір шкоди, завданої його майну.

Але їх відсутність у даному конкретному випадку не можуть бути такими, що безумовно свідчить про необхідність повернення обвинувального акта прокурору.

Що ж стосується шкоди, завданої потерпілому злочином, то, у відповідності до ст.127, 128 КПК України, обвинувачений повинен цю шкоду відшкодувати.

Згідно з вимогами ст.128 КПК України особа, якій завдано майнової шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити позов до підозрюваного, обвинуваченого.

Таким чином, потерпілий у цьому кримінальному провадженні не позбавлений своїх прав, і може їх реалізовувати шляхом подання позову.

Що ж стосується вказівки суду першої інстанції в ухвалі від 05.11.2014 року про те, що визначення розміру матеріальної шкоди, завданої злочином, передбаченим ч.2,3 ст.289 КК України, є визначальним для правової кваліфікації дій обвинуваченого (підозрюваного), то, ставлячи під сумнів таке обґрунтування суду, колегій суддів вважає, що при наявності такого сумніву прокурор у суді першої інстанції у відповідності до ст.341 КПК України має право висунути нове обвинувачення.

За таких обставин висновки суду першої інстанції щодо неможливості призначення судового розгляду є безпідставними, а оскаржене рішення суду - необґрунтованим та як таке, що тягне за собою порушення розумних строків розгляду кримінального провадження.

Крім того, колегія суду відзначає, що 06.10.2014 року колегією суддів апеляційного суду Харківської області вже розглядалася апеляція прокурора на ухвалу цього ж суду від 14.08.2014 року, де були вказані ті ж самі обставини повернення обвинувачення прокурору.

06.10.2014 року ця ухвала суду була скасована як така, що є необґрунтованою, і призначений новий судовий розгляд.

Що ж стосується доводів прокурора про порушення судом першої інстанції вимог ст.314,315 КПК України, коли суд під час підготовчого судового засідання 05.11.2014 року вийшов за межі повноважень і перейшов до вирішення питань, які не підлягають з'ясуванню в підготовчому судовому засіданні, а саме - вияснення питання щодо наявності механічних пошкоджень авто потерпілого, то колегія суддів вважає, що в цій частині апеляція прокурора підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.415 КПК України висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді.

Таким чином, суд першої інстанції, постановляючи ухвалу від 05.11.2014 року, перевищив свої повноваження, що є недопустимим.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 05.11.2014 року про повернення обвинувального акту по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_1 прокурору Жовтневого району м. Харкова - скасувати, і призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

______ ______ ___