Постанова № 42638119, 28.01.2015, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/22189/14-а

н/п 2-а/640/10/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2015 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Якуша Н.В.

при секретарі - Пічугіній А.Г.

за участі:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

розглянувши в відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції в особі старшого державного виконавця Кононенко Анастасії Олександрівни, про скасування постанов,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду із адміністративним позовом до Київського ВДВС ХМУЮ в особі старшого державного виконавця Кононенко Анастасії Олександрівни, в якому просила скасувати постанову старшого державного виконавця від 20 листопада 2014 року про накладання на неї, ОСОБА_1, штрафу у розмірі 170 грн. 00 коп. на користь ОСОБА_3 за невиконання без поважних причин рішення суду в наданий строк та скасувати постанову старшого державного виконавця від 20 листопада 2014 року про стягнення з неї, ОСОБА_1, виконавчого збору у розмірі 680 грн. 00 коп. за невиконання виконавчого листа у наданий добровільний строк.

Свої вимоги обґрунтувала тим, що в провадженні старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Кононенко Анастасії Олександрівни знаходиться виконавчий лист №640/5363/14-ц від 22 вересня 2014 року (ВП №45016045) про усунення ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 перешкод у здійсненні ними права у проведенні інвентаризації кладового приміщення (підвалу) у будинку за адресою: АДРЕСА_1, який перебуває у їх спільній сумісній власності, шляхом надання ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_1, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 доступу до кладового приміщення (підвалу) разом із працівником КП «ХМБТІ» для інвентаризації цього підвального приміщення. Вказувала, що постановами старшого державного виконавця Кононенко А.О. від 20.11.2014 року за начебто невиконання рішення суду у наданий строк на неї було накладено штраф у розмірі 170 грн. та стягнуто виконавчий збір у розмірі 680 грн. на користь держави.

Вважає, що вищезазначені постанови є необґрунтованими, упередженими та підлягають скасуванню, оскільки були складені лише на підставі заяви та пояснень ОСОБА_3, а в матеріалах виконавчого провадження відсутні будь - які документи, що підтверджувало б її перешкоджання у виконанні рішення суду.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 з'явилась, свої вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити. Її представник ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності від 09.10.2014 року, в судовому засіданні наполягав на безпідставності та необґрунтованості винесених державним виконавцем постанов, а тому просив суд їх скасувати.

В судове засіданні відповідач - державний виконавець Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Кононенко А.О. не з'явився, був належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи, причину неявки суду не повідомив, заяв та клопотань до суду не надходило.

Вислухавши пояснення позивача та її представника, дослідивши матеріали адміністративного позову оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Спірні правовідносини даного адміністративного позову регулюються нормами Закону України від 21.04.1999 № 606 «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження».

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

При цьому, відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Права та обов'язки державного виконавця визначені статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження», якою, крім іншого, передбачено, що державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема, виконавчі листи.

Судом встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 19.05.2014 року, яке було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 19 червня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 були задоволені, було зобов'язано відповідачів усунути позивачам перешкоди у здійсненні ними права у проведенні інвентаризації кладового приміщення (підвалу) у будинку за адресою: АДРЕСА_1, шляхом надання ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_1, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 доступу до кладового приміщення (підвалу) разом із працівником КП «ХМБТІ» для інвентаризації цього підвального приміщення. Вирішено питання про стягнення судового збору.

22 вересня 2014 року позивач ОСОБА_3 отримав виконавчі листи по справі та звернув їх до виконання в Київський відділ державної виконавчої служби ХМУЮ.

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом..

Відповідно до матеріалів виконавчого провадження № ВП № 45016045 за виконавчим листом про усунення перешкод у здійсненні ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 права у проведенні інвентаризації кладового приміщення (підвалу) у будинку за адресою: АДРЕСА_1 постановою від 08.10.2014 року старшим державним виконавцем Київського відділу держаної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Кононенко А.О. було відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 640/5363/14-ц, виданого 22.09.2014 року Київським районним судом м. Харкова.

В постанові про відкриття виконавчого провадження від 08.10.2014 року зазначено боржнику добровільно виконати в 7-денний термін з дня винесення даної постанови (а.с. 24).

Вказану постанову було направлено ОСОБА_1 супровідним листом від 08.10.2014 року за вих. № 21469. Відповідно до копії матеріалів виконавчого провадження, які були долучені до матеріалів справи, позивач її отримала 10.10.2014 року, про що свідчить підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.25).

Вирішуючи питання обґрунтованості та правомірності вимог позивача щодо скасування постанови державного виконавця про накладання штрафу, суд виходить з наступного.

Згідно частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною першою та другою статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 89 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Враховуючи положення наведених вище норм права, суд зазначає, що штраф за невиконання рішення суду може бути накладений лише у випадку невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії.

Тому державний виконавець перед застосуванням штрафних санкцій зобов'язаний з'ясувати, зокрема, наявність або відсутність поважних причин невиконання рішення і обов'язку виконати певні дії лише боржником, а також чи сплинув строк, який був встановлений державним виконавцем боржнику, для виконання рішення.

Поняття поважності причин невиконання рішення є оціночним. Встановлення факту відсутності поважних причин невиконання рішення (ст.75 ч.2 зазначеного Закону) може мати місце за умови, якщо боржник не виконує певних дій, щодо яких ухвалено судове рішення, а виконання таких дій або усунення перешкод до такого виконання цілком полягає у площині повноважень боржника і не залежить від обставин, які боржник не в змозі упередити або усунути.

Проте, матеріали виконавчого провадження не містять в собі доказів того, що державний виконавець самостійно перевіряв стан виконання рішення суду, а також не містяться докази, які б доводили вчинення ОСОБА_1 будь - яких дій, які створюють перешкоди для його виконання або навпаки її бездіяльності, що унеможливлювала б виконання в строк рішення суду.

Оцінюючи заяву ОСОБА_3 від 19.11.2014 року про невиконання боржником рішення суду, суд не вважає її такою, що доводить провину ОСОБА_1 у тому, що рішення суду від 19.05.2014 року у встановлений державним виконавцем строк не було виконано, бо доказів того, що ОСОБА_1 чинила перешкоди ОСОБА_3 та працівнику КП «ХМБТІ» у доступі до кладового приміщення (підвалу) у будинку за адресою: АДРЕСА_1 для інвентаризації цього підвального приміщення, відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б підтвердили правомірність оскаржуваної постанови, відповідач суду не надав. Тому, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині є законними та обґрунтованими.

Щодо вимог ОСОБА_1 про скасування постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, то суд зазначає, що вони є безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч.1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується у розмірі сорока неоподаткованих мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи.

З огляду на викладене, а також враховуючи положення частини 3 статті 27 Закону, які визначають єдиний випадок, за наявності якого виконавчий збір з боржника не стягується, а саме: отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання, суд дійшов висновку, що посадова особа Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції при прийнятті постанови від 20 листопада 2014 року (ВП № 45016045), якою з позивача стягнуто виконавчий збір у розмірі 680,00 грн. за невиконання в самостійному порядку рішення суду в справі № 640/5363/14-ц, діяла на підставі Закону та у межах своїх повноважень, а тому позовні вимоги щодо скасування постанови від 20.11.2014 ВП № 45016045 є безпідставними.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, в відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до п. 36 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вимога пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо, то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції в особі старшого державного виконавця Кононенко Анастасії Олександрівни, про скасування постанов - задовольнити частково.

Скасувати постанову старшого державного виконавця Київського відділу виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Кононенко Анастасії Олександрівни від 20 листопада 2014 року про накладання на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 170 (сто сімдесят) грн. 00 коп. за виконавчим провадженням ВП №45016045.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1,ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 36,54 грн.

Стягнути з Київського відділу виконавчої служби Харківського міського управління юстиції на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 36,54 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 30.01.2015 року.

Суддя Н.В. Якуша