Ухвала суду № 42637450, 04.02.2015, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/358/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Ковальова О. Б.

Доповідач Кривохижа В. І.

УХВАЛА

Іменем України

04.02.2015 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

Головуючої: Кривохижі В.І.

Суддів: Бубличенко В.П. Мурашка С.І.

при секретарі Савченко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - служба у справах дітей Олександрійської міської ради, про припинення права власності на частку у спільному майні, за апеляційною скаргою ОСОБА_2, інтереси якої представляє ОСОБА_4, на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 грудня 2014 року,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2014 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку у спільному майні.

Зазначала, що рішенням цього ж суду від 22 травня 1995 року однокімнатна квартира АДРЕСА_1 була поділена в рівних частинах між нею та її дітьми: ОСОБА_5 та ОСОБА_3, по 1/3 частині кожному, а в натурі її розділити неможливо. Після загибелі ОСОБА_5 вона отримала її частку квартири у спадок. Вона є інвалідом дитинства по зору першої групи довічно і потребує стороннього догляду. Відповідач проживає за іншою адресою, з нею не спілкується та не допомагає по господарству. Все утримання квартири, її ремонт здійснюється за рахунок її пенсії. Через факт реєстрації відповідача у квартирі, отримати субсидію на сплату комунальних послуг вона також не може, зняти її з реєстрації у судовому порядку також неможливо, оскільки відповідач є співвласником квартири. Оскільки у квартирі немає води та газу, їй все важче там проживати, вона має намір продати цю квартиру та переїхати до сестри. Дочка відмовляється продати квартиру, ринкова вартість якої складає 36 631 грн., та поділити виручені за неї гроші. Тому, посилаючись на ст. 365 ЦК України, позивач і просила припинити право власності ОСОБА_3 на 1/3 частку спірної квартири та визнати за нею право власності на цю частку з виплатою ОСОБА_3 її вартості в розмірі 12 210 грн.

Ухвалою суду від 25 липня 2014 року відповідно до ч.2 ст.45 ЦПК України до участі у справі залучено прокурора м.Олександрії, як в інтересах малолітніх дітей, так і інваліда 1 групи; та відповідно до ч.2 ст.35 ЦПК України, ч.3 ст.18 Закону України «Про охорону дитинства» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - службу у справах дітей Олександрійської міської ради.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду від 12 грудня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Суд дійшов висновку, що припинення права власності відповідача на частку у спільному з позивачем майні завдасть істотної шкоди як інтересам відповідача, так і інтересам її малолітніх дітей. Крім того, позивачем не надано доказів того, що спільне володіння і користування майном є неможливим, оскільки відповідач тривалий час не проживає у спірному приміщенні, перешкод позивачу у його користуванні не чинить, орендуючи разом з дітьми інше житло.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з ухваленням нового про задоволення вимог. Зазначається, зокрема, що суд не дав належної оцінки наданим позивачем доказам; не врахував, що вона інвалід 1 групи по зору і потребує стороннього догляду та не хоче проживати на старість років в даній квартирі, яка не пристосована до нормального життя; що відповідач перешкоджає їй змінити місце проживання шляхом продажу квартири; не встановлено правову підставу проживання дітей у спірному будинку.

Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач посилалась, зокрема, на те, що матір в даний час проживає у квартирі не одна, а спільно з батьком, ОСОБА_6, який здійснює за нею догляд. У неї ж самої на утриманні знаходяться двоє малолітніх доньок: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, з урахуванням інтересів яких вони проживають у іншому житловому приміщенні з більшою площею, однак позивач намагається протиправно позбавити їх права власності на спірне житло.

Відповідач, третя особа належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, в судове засідання не з»явилися, що відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача, її представника, які підтримували доводи скарги, прокурора Топонар Н.С., яка заперечувала проти її доводів, посилаючись на відсутність законних підстав для задоволення вимог та неможливості позбавлення малолітніх дітей прав на житло, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджується, що позивач є власником 2/3 частини однокімнатної квартири АДРЕСА_1, а власником 1/3 частини є відповідач (а.с. 8-14).

Також встановлено і підтверджується довідкою про склад сім'ї, виданою квартальним комітетом № 16 м.Олександрії, що за даною адресою зареєстровані позивач, відповідач та її діти - донька ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та донька ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 33-35).

Встановлено, що відповідач та її діти іншого житла на праві власності не мають, мешкають за іншою адресою, в той час як позивач проживає у квартирі разом з її колишнім чоловіком ОСОБА_6, який їй допомагає (а.с.46).

У судовому засіданні, як представник прокуратури м.Олександрії, так і служби у справах дітей Олександрійської міської ради, посилались на відсутність законних підстав для задоволення вимог та неможливість порушення прав малолітніх дітей, які разом з матір»ю набули право користування спірною квартирою (а.с.65,74,80-86,151-156).

Відповідно до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції (ч.1 ст.303 ЦПК України).

Будь-яких переконливих і безспірних доказів на підтвердження обставин, з якими як з юридичним фактом пов»язувались матеріально-правові вимоги, позивачем не надано, не містять їх і матеріали справи, а обставини, на які позивач та його представник посилались, не є достатніми для висновку про наявність цивільно-правових підстав для припинення права власності відповідача на частку у спільному майні та визнання її за позивачем.

Суд першої інстанції належним чином встановив обставини справи, дав правильну оцінку наданим доказам, в тому числі і письмовим, і відповідно до ст.ст.41,47 Конституції України, ст.16 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», ст.ст.176, 177 СК, ст.365 ЦК України дійшов обґрунтованого висновку про те, що припинення права власності відповідача на частку у спільному з позивачем майні завдасть істотної шкоди як її інтересам, так і інтересам її малолітніх дітей, відмовивши у задоволенні вимог.

При цьому, судом ураховано, що позивачем не надано доказів того, що спільне володіння і користування майном є неможливим.

Тому не грунтуються на законі та є безпідставними доводи скарги, які не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції, вони були предметом розгляду в судовому засіданні і їм дана належна оцінка. По суті доводи скарги зводяться до неможливості поліпшення та створення для позивача належних умов проживання через відмову відповідача вирішити житлове питання.

Надані сторонами докази оцінені судом відповідно до вимог ст.ст.10, 60, 212 ЦПК України.

Інші доводи скарги також не є істотними, та не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, вимоги матеріального і процесуального права при розгляді справи додержано, а доводи апеляційної скарги не є істотними. В межах доводів апеляційної скарги підстав для його скасування або зміни не встановлено (стаття 308 ЦПК).

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу відхилити, а рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча:

Судді: