Рішення № 42634743, 16.01.2015, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/31587/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" січня 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарі - Нестеровському Б.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві, цивільну справу за позовною заявою: ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1, звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2, який 07 травня 2005 року зареєстровано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, про що складено відповідний актовий запис за № 279.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 07 травня 2005 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві складено відповідний актовий запис за № 279, відповідно до якого зареєстровано шлюб між нею та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у них з відповідачем народився син - ОСОБА_3 Останні чотири роки вона з ОСОБА_2 час від часу жили окремо, тому що він не бажав займатися дитиною, не бажав міняти роботу, часто зловживав спиртними напоями і влаштовував сварки при малолітньому ОСОБА_3 Вона хоче розлучитися з ОСОБА_2, оскільки у важкі для сім'ї часи, ОСОБА_2 залишив її з хворою дитиною без моральної та матеріальної підтримки, перешкоджає лікуванню дитини, чинить моральний тиск на дитину, погіршуючи цим самим стан здоров'я малолітнього ОСОБА_3 та перешкоджає вільному доступу до квартири ОСОБА_1 довіреної особи, що може призвести до технічної аварії в квартирі, від чого постраждає весь будинок.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, просила позов задовольнити. Пояснила суду, що в травні 2014 року позивач виїхала до Італії разом з дитиною, для лікування останнього. Відповідач, також, на деякий час поїхав разом з позивачкою та дитиною до Італії, але потім повернувся до України. Після цього, відповідач лише декілька разів телефонував позивачу, при цьому знаходився в стані алкогольного сп'яніння. Також, зазначила, що кошти для лікування сина надає лише мати позивачки, в той час, як відповідач навіть не цікавиться станом дитини. Позивач вважає, що за вказаних обставин подальше збереження шлюбу стало не можливим, у зв`язку з чим категорично наполягає на його розірванні.

Відповідач в судовому засіданні заперечував обставини викладені у позовній заяві, щодо підстав для розірвання шлюбу. Пояснив суду, що до Італії позивачка виїжджала разом з дитино з метою лікування. Він разом з ними декілька тижнів був в Італії, однак вимушений був повернутися в Україну. Після його повернення в Україну, позивачка не відповідає на телефонні дзвінки, не повертається в Україну, та не повертає в Україну їх дитину, термін перебування якої в Італії сплинув. Дійсно з 24 червня 2014 року позивачка разом з сином проживає в Італії, та відповідно з цього часу, вони не проживають разом. Зазначив, що ніколи сварок та скандалів у їхній сім'ї з позивачем не було, вони підтримували сімейно-шлюбні стосунки. Але, згодом після переїзду до Італії позивач подала до суду позов про розірвання шлюбу. Також зазначив, що якщо позивачка вважає, що для неї буде кращим розірвати шлюб, то не заперечує проти розірвання шлюбу.

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Згідно з положенням ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_1) та ОСОБА_2, зареєстрували шлюб у Відділі реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві 07 травня 2005 року, про що у книзі реєстрації зроблено відповідний актовий запис за № 276 (а.с.11)

Сторони від шлюбу мають малолітню дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12).

Згідно положення частини 2 статті 36 та статті 51 Сімейного кодексу України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.

За правилом частини 2 статті 104 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Згідно ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що сторони не проживають разом з червня 2014 року, з цього часу не підтримують сімейно-шлюбні стосунки, не ведуть спільне господарство, не мають спільного бюджету.

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, який ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. За таких обставин, коли обов'язки дружини та чоловіка зі спільного піклування про побудову сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги припинені, подальше збереження шлюбу є не можливим.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що причини з яких позивач наполягає на розірванні шлюбу є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали не можливим, оскільки сторони проживають окремо, не підтримують сімейно-шлюбних стосунків, спільного господарства не ведуть, поновлювати сімейно-шлюбні відносини позивач наміру не має, збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, а тому позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.

Згідно ч.2 ст. 114 Сімейного кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Керуючись ст. ст. 36, 51, 104, 105, 112, 114 Сімейного кодексу України ст.ст. ст.ст. 10, 3, 4, 10, 11, 15, 57, 59-61, 208, 209, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований у відділі реєстрації актів цивільного стану голосіївського районного управління юстиції у м. Києві 07 травня 2005 року (актовий запис № 276) - розірвати.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: