Рішення № 42633567, 03.02.2015, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/3475/14-ц

Провадження №2/541/184/2015

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03 лютого 2015 року

м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді - Альошиної Н.М.

при секретарі Калініченко Л.О.,

з участю представника позивача, адвоката ОСОБА_1,

представника відповідача - Бухонкіна Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення процентів за банківським вкладом за період прострочення повернення вкладу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до Миргородського міськрайонного суду з вищезазначеною позовною заявою, в якій просив стягнути із Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на його користь суму процентів за період прострочення повернення банківського вкладу у сумі 6 000 (шість тисяч) доларів США, що на день підписання цієї позовної заяви за офіційним курсом є еквівалентом 94 260 гривень.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказав, що ним 13 березня 2008 року укладено договір № 20/02-02/17 на вклад Універсальний з Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є відповідач, в особі його Миргородського відділення Полтавської обласної дирекції.

13 березня 2008 року ним розміщено у зазначеному відділенні відповідача депозит у сумі 30 000 доларів США строком на 12 місяців під 25 відсотків річних. Тобто по закінченню строку вкладу Відповідач мав сплатити йому 37 500 доларів США.

Оскільки у поверненні коштів готівкою при особистих зверненнях Відповідач відмовляв, з метою отримання вкладу з нарахованими відсотками 15 травня 2013 року ним направлено на адресу Відповідача заяву з вимогою повернути кошти шляхом безготівкового перерахування на його картковий рахунок, відкритий у Відповідача. Відповідного листа отримано центральним офісом відповідача 18 травня 2013 року. Однак кошти йому повернуто не було, що змусило його звернутися до суду.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08.01.2014р., що набрало законної сили 20 лютого 2014 року, його позов задоволено, та стягнуто з відповідача суму вкладу разом з передбаченими договором відсотками.

Зазначене рішення суду відповідачем виконане 07 березня 2014 року шляхом зарахування коштів на його картковий рахунок.

Зважаючи, що лист про повернення вкладу отриманий відповідачем 18 травня 2013 року, прострочення відповідача з повернення вкладу від дня отримання письмової вимоги про його повернення складає 292 дні.

Так як Відповідач неправомірно утримував кошти та не повертав суму вкладу протягом 292 днів, вважає, що останній має сплатити йому передбачені укладеним між ними договором проценти за користування коштами банківського вкладу за цей період.

Враховуючи, що договором передбачено сплату на його користь 25% річних, а сума вкладу складала 30 000,00 дол. США, Відповідач за прострочення повернення йому вкладу протягом 292 днів має сплатити на його користь 6 000,00 (шість тисяч) доларів США:

30 000,00 дол. США х 25% :100% х 292 дні +365 днів = 6 000,00 дол. США

На день підписання позовної заяви Національним банком України встановлено такий курс гривні щодо долара США - за 1 дол. США- 15,71 грн.

Таким чином за офіційним курсом, встановленим Національним банком України на день підписання цієї заяви, сума процентів за період прострочення повернення банківського вкладу у гривні складає 94 260 (дев'яносто чотири тисячі двісті шістдесят) гривень:

6000,00 дол. США х 15,71 грн./1 дол. США = 94 260,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача Бухонкін Є.В., діючий відповідно довіреності від 15.01.2013р., в судовому засіданні позовні вимоги не визнав просив в їх задоволенні відмовити та вважає вимоги позивача незаконними, необґрунтованими.

Рахунок на ім'я ОСОБА_3 № 20/02-02/17, вказаний у Договорі, а також рахунок, зазначений у прибутковому валютному ордері №3 від 13.03.2008 року на суму 30 000,00 доларів США, у Банку не відкривались, грошові кошти Банком від Позивача не приймались і на іменних рахунках у Банку були відсутні. Банк, як юридична особа, коштами Позивача не користувався та не міг користуватись коштами з причини неправомірного їх заволодіння іншою особою.

Факт виникнення зобов'язань Банку перед Позивачем за договором № 20/02-02/17 на вклад «Універсальний» від 13.03.2008р., був встановлений лише рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08.01.2014р., яке набуло чинності 20.02.2014р. А тому вважає, що до 20.02.2014р., будь - які зобов'язання на підставі Договору у Банку перед ОСОБА_3 були відсутні. Вони виконали судове рішення у добровільному порядку 07.03.2014р., перерахувавши на рахунок відповідача кошти в сумі 302 034,87 грн. (з них 239 790 грн. сума вкладу та 59 947,50 грн. - відсотки за вкладом за весь строк дії вкладу), що підтверджується меморіальним ордером № 9 від 07.03.2014р.

Відповідач вважає, що встановлені судом (рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08.01.2014р. по справі № 541/1570/13-ц) правовідносини за договором № 20/02-02/17 на вклад «Універсальний» від 13.03.2008р. між ОСОБА_3 та Банком є припиненими з 14 березня 2009 року, тому відсутні правові підстави для заявления будь-яких вимог позивачем щодо стягнення сум за межами строку дії договору.

Вимога позивача про стягнення відсотків за Договором на вклад після закінчення строку вкладу у розмірах, встановлених пп.1.2 Договору (25% річних), не підлягають задоволенню, виходячи з положень ч.4 ст.1060 ЦК України згідно якої «якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу із спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором». Норми ст.ст.1060, 1061 ЦК України, на які посилається позивач у своєму позові застосовуються у випадках, коли сторони не передбачили в умовах договору іншого правила. Згідно ж до п.2.4.5 Договору на вклад Універсальний сторони дійшли згоди про те, що Банк не нараховує відсотки після закінчення строку вкладу, визначеного у п.1.1 Договору. Крім того, у п.6.2 Договору зазначено, що строк дії цього Договору не продовжується. Після закінчення строку вкладу, згідно з п.1.1, сторони можуть укласти новий договір на умовах, що пропонуються Банком на момент його укладення.

Відповідач вважає, що з урахуванням умов договору на вклад «Універсальний» від 13.03.2008р., а також відсутності документів, що свідчили б про подовження строку дії зазначеного договору, та виходячи з положень ст.530, 598, 1060 ЦК України, тому вважає що Договір припинив свою дію з 14.03.2009р.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та детально проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 10,11,60, ч.3 ст.61 ЦПК України суд, здійснюючи судочинство на засадах змагальності сприяє сторонам всебічному з'ясуванню обставин справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень та на підставі доказів сторін. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, щодо якої встановлено ці обставини.

Встановлено, що між позивачем ОСОБА_3, 13 березня 2008 року укладено договір № 20/02-02/17 на вклад Універсальний з Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є відповідач, в особі його Миргородського відділення Полтавської обласної дирекції (а.с. 8-9). На умовах цього договору 13 березня 2008 року позивачем розміщено у зазначеному відділенні відповідача депозит у сумі 30 000 доларів США строком на 12 місяців під 25 відсотків річних, як було обумовлено сторонами. (а.с.10) Тобто по закінченню строку вкладу Відповідач мав повернути позивачу 37 500 доларів США.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08.01.2014р. стягнуто з Відповідача суму вкладу разом з відсотками у національній валюті за офіційним курсом, встановленим Національним банком України, а саме у сумі 299 737,50 грн. (а.с. 4-7) Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 20.02.2014 року рішення Миргородського міськрайонного суду від 08.01.2014 року залишено без змін.

Судовим рішенням встановлено порушення банком умов договору на вклад від 13.03.2008р. № 20/02-02/17, таким чином є безпідставним посилання представника відповідача про те, що вони в добровільному порядку перерахували позивачеві кошти 07.03.2014р., оскільки це було виконання судового рішення.

Тільки на підставі судового рішення позивачеві ОСОБА_3 відповідач перерахував кошти 07.03.2014р., чого не заперечують сторони в судовому засіданні.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Ухвалення судом рішення про стягнення грошової заборгованості не припиняє кредитних правовідносин, оскільки відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином, а тому в разі невиконання боржником грошового зобов'язання й після ухвалення рішення про повернення боргу правомірним є вимоги кредитора про стягнення з боржника відсотків за користування кредитом з застосуванням до нього відповідальності, передбаченої ч.2 ст. 625 ЦК України.

Договір втрачає свою силу за згодою сторін з моменту виплати банком вкладнику всієї суми вкладу і відсотків за цим вкладом (п.5.2).

Відповідно до п. 3.2.3 Договору Вкладник має право по закінченню строку договору отримати всі належні йому суми коштів за договором готівкою або шляхом безготівкового перерахування на рахунки Вкладника.

Згідно із ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Згідно із ч. 5 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Так на день платежу07 березня 2014 року Національним банком України було встановлено такий офіційний курс гривні до долара США: за 100 доларів США 938 гривень 79 копійок, і в добровільному порядку відповідач не нарахував проценти за період прострочення повернення банківського вкладу та не перерахував їх позивачеві згідно умов договору.

Посилання відповідача на те, що на момент укладення вказаного договору не існувало вказаних процентів річних не заслуговує на увагу суду з підстав ст.61 ч.3 ЦПК України.

З відповідною заявою про повернення вкладу позивач згідно рекомендованого повідомлення звернувся до відповідача 18.05.2013р. (а.с.11,12)

Так як відповідач неправомірно утримував кошти ОСОБА_3 та не повертав суму вкладу протягом 292 днів, Відповідач має сплатити передбачені укладеним між ними договором проценти за користування коштами банківського вкладу за цей період.

Враховуючи, що договором передбачено сплату на користь ОСОБА_3 25% річних, а сума вкладу складала 30 000,00 дол. США, Відповідач за прострочення повернення вкладу протягом 292 днів ( 18.05.2013р. по 06.03.2014р.) має сплатити 6 000,00 (шість тисяч) доларів США:

30 000,00 дол. США х25% :100% х292 дні +365 днів = 6 000,00 дол. США.

Відповідно до ч.2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно п.14 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009р. «Про судове рішення у цивільній справі» У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Так на день ухвалення судового рішення03 лютого 2015 року Національним банком України було встановлено такий офіційний курс гривні до долара США: за 100 доларів США 1624.1449 гривень.

Таким чином за офіційним курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення судового рішення, сума процентів за період прострочення повернення банківського вкладу у гривні складає 97.446 гривень:

6000,00 дол. США х 16.241 грн./1 дол. США = 97.446 грн.

Відповідно до частини 2 статті 88 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли.

В зв'язку з вищенаведеним підлягають стягненню з відповідача на користь Держави 974,46 грн. судового збору, від сплати якого був звільнений позивач при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст.10,11,60, 88, 209, 213-215, 218, 294 ЦПК України,ст. ст. 1058, 1061ч.5 ЦК України, п.14 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009р. «Про судове рішення у цивільній справі», суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011 м. Київ, вул. Лєскова,9, код ЄДРПОУ 14305909) на користь ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) проценти за період прострочення повернення банківського вкладу по договору на вклад «Універсальний» № 20/02-02/17 від 13.03.2008р. у сумі 6 000 (шість тисяч) доларів США, що на день ухвалення рішення суду, за офіційним курсом є еквівалентом 97.446 (дев'яносто сім тисяч чотириста сорок шість) гривень.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на користь держави судовий збір - 974, 46( дев'ятсот сімдесят чотири гривні, 46 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного судуПолтавської області, через Миргородський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення.

Суддя: Н. М. Альошина