Рішення № 42631178, 26.01.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2015Справа №910/28851/14

За позовом Фізичної особи-підприємця Крупинської Людмили Антонівни

до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО»

про стягнення 126 973,75 грн.

Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

Позивач - Крупинська Л.А., ФО-П згідно витягу №15688867 від 24.01.2013 з ЄДРПОУ

Від відповідача - Великородний А.О. дов. №159-1-4/38-Ю від 22.12.2014р.

Обставини справи:

Позивач - Фізична особа-підприємець Крупинська Людмила Антонівна звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» про стягнення з останнього заборгованості за Договором доручення №17-00/12 від 01.05.2013 у розмірі 126 973,75 грн., з яких 112 370,74 грн. - основного боргу, 1 725,93грн. - 3% річних, 12 877,08 грн. - інфляційних втрат, крім того просила судові витрати у розмірі 2 539,49 грн. також покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного сторонми Договору №17-00/12 від 01.05.2013 позивач зобов'язувався виконувати від імені відповідача дії, пов'язані із залученням потенційних клієнтів, підготовкою, укладанням, виконанням (супроводом) договорів страхування, а відповідач - сплачувати винагороду останньому на виконану роботу. Як указує позивач, у результаті неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань стосовно оплати за надані послуги в останнього виникла заборгованість у розмірі 112 370,74 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2014 порушено провадження у справі №910/28851/14 та призначено розгляд справи на 26.01.2015.

Позивач у судове засідання 26.01.2015 з'явився, надав додаткові документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №910/28851/14 від 26.12.2014, пояснення по суті справи, відповідно до яких просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання 26.01.2015 з'явився, надав пояснення по суті справи, відповідно до яких не заперечував проти наявної заборгованості.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/28851/14.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 26.01.2015 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.05.2013 між Фізичною особою-підприємцем Крупинською Людмилою Антонівною (далі - Повірений, Позивач) та Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» (далі - Довіритель, Відповідач) укладено Договір доручення №17-00/12 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Повірений зобов'язується на умовах, визначених цим Договором, виконувати від імені Довірителя дії, пов'язані із залученням потенційних клієнтів, підготовкою, укладанням, виконанням (супроводом) та сприянням в укладанні договорів страхування, а Довіритель зобов'язується сплачувати винагороду Повіреному за виконану роботу.

Повірений надає Довірителю інші допоміжні послуги у сфері страхування, перелік яких сторонами визначається в протоколі погодження договірної ціни (Додаток 6), який після його укладання та підписання обома сторонами стає невід'ємною частиною даного Договору (п. 1.2. Договору).

У відповідності до п. 3.1. Договору сторони погодили, що за роботу, виконату за цим Договором, Довіритель сплачує Повіреному винагороду, розмір якої визначається у відсотках від суми отриманих у звітному періоді страхових платежів на поточний рахунок Довірителя за укладеними Повіреним та/або за його участю договорами страхування, але не раніше дати набуття чинності цих договорів. Розмір винагороди визначений в Додатку 1 до даного Договору. Остаточний розмір винагороди, що сплачується Повіреному, визначається в Акті виконаних робіт на підставі застосованого Повіреним страхового тарифу по страховому продукуту з урахуванням розміру винагороди, належної до сплати іншим посередникам, та не може перевищувати максимальних розмірів, передбачених відповідними внутрішніми документами Довірителя за таким страховим продуктом, або розмірів, передбачених Дозволом Андерайтера ГО Довірителя, оформленого відповідно до вимог нормативних документів Довірителя.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що до 10-числа місяця, наступного за звітним, Довіритель складає акт виконаних робіт, у якому зазначається розмір винагороди, що підлягає сплаті Повіреному (форма акту виконаних робіт визначена в Додатку 3 до цього Договору). Акт виконаних робіт формується на підставі щодекадних звітів Повіреного про укладені договори страхування, наданих Довірителю.

Також сторони передбачили, що Акт виконаних робіт складається у двох примірниках та погоджується з Повіреним протягом 3 (трьох) робочих днів. Підписаний сторонами Акт виконаних робіт є підставою для сплати винагороди Повіреному. Директор філії уповноважений підписувати акти передачі документів та приймати звіти про укладені договори страхування від Повіреного. Виплата винагороди здійснюється шляхом перерахування коштів на відкритий в установах банку поточний або картковий рахунок Повіреного впродовж 5 (п'яти) банківських днів з дня підписання акту виконаних робіт (п.п. 3.3.-3.4. Договору).

Приписами п. 3.6. Договору встановлено, що за послуги, відповідно до п. 1.2. за цим Договором, розмір винагороди визначається в Протоколах погодження договірної ціни, який складається у двох примірниках та після підписання обома сторонами стає невід'ємною частиною даного Договору.

У відповідності до п.п. 3.7.-3.8. Договору до 10-числа місяця, наступного за звітним, Довіритель складає акт наданих послуг (Додаток 7), за роботи визначені п. 1.2. Договору, у якому зазначається розмір оплати, що підлягає сплаті Повіреному. Акт наданих послуг відповідно до п. 1.2. Договору складається у двох примірниках та погоджується з Повіреним протягом 3 (трьох) робочих днів. Підписаний сторонами Акт наданих послуг є підставою для проведення оплати Повіреному за надані ним послуги, визначені п. 1.2. Договором.

Пунктом 3.9. Договору сторони передбачили, що оплата за послуги, визначені п. 1.2. цього Договору, здійснюється шляхом перерахування коштів на відкритий в установах банку поточний або картковий рахунок Повіреного впродовж 5 (п'яти) банківських днів з дня підписання відповідного акту наданих послуг.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором доручення, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 68 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частина 1 статті 175 ГК України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Судом встановлено, що на виконання умов п. 1.1. Договору Повіреним надані послуги на загальну суму 97 970,15 грн., що підтверджується підписаними представниками сторін Актами виконаних робіт (копії яких наявні у матеріалах справи):

- №4 від 01.05.2014 (за період з 01.04.2014 по 30.04.2014) на суму 42 444,00 грн.;

- №5 від 01.06.2014 (за період з 01.05.2014 по 31.05.2014) на суму 24 016,18 грн.;

- №6 від 01.07.2014 (за період з 01.06.2014 по 30.06.2014) на суму 15 391,70 грн.;

- №7 від 01.08.2014 (за період з 01.07.2014 по 31.07.2014) на суму 16 118,27 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до п. 1.2. Договору Повіреним також були надані послуги на загальну суму 14 400,59 грн., що підтверджується підписаними представниками сторін Актами прийому-передачі наданих послуг:

- №б/н від 11.04.2014 (за період з 01.04.2014 по 10.04.2014) на суму 3 386,34 грн.;

- №б/н від 21.04.2014 (за період з 11.04.2014 по 20.04.2014) на суму 3 534,93 грн.;

- №б/н від 01.05.2014 (за період з 21.04.2014 по 30.04.2014) на суму 3 056,23 грн.;

- №б/н від 01.05.2014 (за період з 01.04.2014 по 30.04.2014) на суму 3 759,20 грн.;

- №б/н від 01.08.2014 (за період з 01.07.2014 по 31.07.2014) на суму 663,89 грн.

Відповідно до ст. 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1. ст. 1002 ЦК України повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 ЦК України, п.п. 3.4., 3.9. Договору Довіритель зобов'язаний був розрахуватися за надані послуги шляхом перерахування коштів на відкритий в установах банку поточний або картковий рахунок Повіреного впродовж 5 (п'яти) банківських днів з дня підписання акту виконаних робіт (надання послуг).

Таким чином, після спливу (указаного п.п. 3.4., 3.9. Договору) строку оплати за надані послуги Довіритель вважається таким, що прострочив грошове зобов'язання.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується, що на момент оголошення рішення у справі Відповідач не виконав свої зобов'язання щодо повноти та своєчасності оплати за надані послуги, у зв'язку з чим у нього наявна непогашена заборгованість у розмірі 112 370,74 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання не наведено.

Факт невиконання Відповідачем зобов'язання за Договором належним чином доведений, документально обґрунтований, Відповідачем не спростований.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача суми основної заборгованості у розмірі 112 370,74 грн. за надані послуги є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню судом.

Крім того, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 1 725,93 грн. - 3% річних, 12 877,08 грн. - інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Щодо стягнення, 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 4.1. вищенаведеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлено судом, дії Відповідача, який прострочив виконання спірного грошового зобов'язання, є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів Позивача відповідно до норм статті 625 ЦК України.

Здійснивши перевірку наданого Позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, суд приходить до висновку про правильність їх нарахування Позивачем.

Таким чином, вимоги Фізичної особи-підприємця Крупинської Людмили Антонівни стосовно стягнення з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» 1 725,93 грн. - 3% річних, 12 877,08 грн. - інфляційних втрат є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню судом.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач правом надання відзиву на позовну заяву не скористався, заявлені до нього вимоги не спростував, доказів погашення заборгованості за поставлену Продукцію та/або наявності об'єктивних причин неможливості виконання договірних зобов'язань суду не надав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості за Договором доручення №17-00/12 від 01.05.2013 у розмірі 126 973,75 грн., з яких 112 370,74 грн. - основного боргу, 1 725,93грн. - 3% річних, 12 877,08 грн. - інфляційних втрат є законними, обґрунтованим, доведеними належними та допустимими доказами, а тому є такими, що підлягають задоволенню судом у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються Відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» (01042, м.Київ, пров. Новопечерський, буд. 19/3; код ЄДРПОУ 16467237) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконанні рішення суду, на користь Фізичної особи-підприємця Крупинської Людмили Антонівни (03150, м. Київ, вул. Боженко, буд. 37-41, кв. 68; ІПН 2220513749) заборгованість у розмірі 126 973,75 грн., з яких 112 370,74 грн. - основного боргу, 1 725,93грн. - 3% річних, 12 877,08 грн. - інфляційних втрат - за Договором доручення №17-00/12 від 01.05.2013 та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 539,49 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Дата складання повного тексту рішення 30.01.2015.

Суддя А.В.Яковенко