Постанова № 42631074, 06.02.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 лютого 2015 року 15:42 № 826/562/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомВишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області до Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві провизнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася Вишгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області (надалі - позивач або Вишгородська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області) з позовом до Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві (надалі - відповідач або Відділ), в якому просить:

- визнати протиправними дії Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві щодо не відкриття виконавчого провадження відповідно до виконавчого листа від 19.08.2014 року №826/11187/14;

- зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві вчинити дії шляхом відкриття виконавчого провадження відповідно до виконавчого листа від 19.08.2014 року №826/11187/14.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2015 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 29.01.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідачем безпідставно винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, дійшовши, за твердженням представника позивача, до необґрунтованих висновків про те, що органи державної виконавчої служби не залучаються до процедури виконання судових рішень про стягнення коштів.

У судовому засіданні 29.01.2015 року розгляд справи на підставі положень п. 2 ч. 1 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) було відкладено до 06.01.2015 року.

У судове засідання 06.01.2015 року з'явився представник позивача, який заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

При цьому, подане представником позивача у вказаному судому засіданні клопотання, яким позивач просив змінити предмет позову, судом на підставі положень ст. 137 КАС України у зв'язку з невідповідністю вимогам ст. 106 КАС України повернуто позивачу.

Відповідач у судове засідання 06.01.2015 року не з'явився, явку свого представника не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що у відповідності до положень ст. 35 КАС України підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Разом з тим, 29.01.2015 року від представника відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності останнього разом з витребуваними копіями матеріалів виконавчого провадження.

З огляду на викладене вище, суд у судовому засіданні 06.02.2015 року на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, враховуючи неприбуття відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем Відділу за результатами розгляду заяви про примусове виконання виконавчого листа №826/11187/14, виданого 03.10.2014 року Окружним адміністративним судом м. Києва про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь Вишгородської ОДПІ суми податкового боргу 11 751,04 грн., винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 24.10.2014 року (ВП №45224706).

У межах вищезазначеного виконавчого провадження державним виконавцем Відділу винесено постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та про арешт коштів боржника від 08.12.2014 року.

Натомість, постановою від 08.12.2014 року державним виконавцем Відділу з посиланням на передбачений чинним законодавством окремий порядок примусового виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу, до якого органи державної виконавчої служби не залучаються, оскільки процедура погашення податкового боргу є самостійною процедурою, яка регулюється окремими нормами, а саме: Податковим кодексом України, а не законодавством про виконавче провадження, постановлено повернути стягувачу виконавчий лист №826/11187/14, виданий 03.10.2014 року Окружним адміністративним судом м. Києва про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь Вишгородської ОДПІ суми податкового боргу 11 751,04 грн.

Вважаючи протиправними дії Відділу щодо не відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №826/11187/14, виданого 03.10.2014 року Окружним адміністративним судом м. Києва, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, яким врегульовано умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (надалі - Закон №606).

Відповідно до ст. 1 Закону №606, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Приписами ч. 1 ст. 6 Закону №606 визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Так, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення (п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону №606).

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 25 Закону №606, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження (ч. 1 ст. 26 Закону №606).

Про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову протягом трьох робочих днів, а за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові разом з виконавчим документом (ч. 2 ст. 26 Закону №606).

Як вбачається зі змісту заявлених позовних вимог, позивач просить суд визнати протиправними дії Відділу щодо не відкриття виконавчого провадження відповідно до виконавчого листа від 19.08.2014 року №826/11187/14, у зв'язку з чим також зобов'язати Відділ вчинити дії шляхом відкриття виконавчого провадження відповідно до виконавчого листа від 19.08.2014 року №826/11187/14.

Однак, як було зазначено вище, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №826/11187/14, виданого 03.10.2014 року Окружним адміністративним судом м. Києва про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь Вишгородської ОДПІ суми податкового боргу 11 751,04 грн., було відкрито у відповідності до постанови від 24.10.2014 року, проте, згідно постанови від 08.12.2014 року державним виконавцем Відділу постановлено повернути стягувачу виконавчий лист №826/11187/14, виданий 03.10.2014 року Окружним адміністративним судом м. Києва про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь Вишгородської ОДПІ суми податкового боргу 11 751,04 грн.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа вже було відкрито, а, відтак, відсутні підстави для визнання протиправними дії Відділу щодо не відкриття виконавчого провадження відповідно до виконавчого листа від 19.08.2014 року №826/11187/14.

При цьому, дії щодо винесення державним виконавцем Відділу постанови від 08.12.2014 року, якою постановлено повернути стягувачу виконавчий лист №826/11187/14, виданий 03.10.2014 року Окружним адміністративним судом м. Києва про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь Вишгородської ОДПІ суми податкового боргу 11 751,04 грн., як і сама постанова від 08.12.2014 року, не є предметом розгляду у даній справі.

В свою чергу, позовна вимога, яка полягає у зобов'язанні відповідача вчинити певні дії, а саме: зобов'язання Відділу вчинити дії шляхом відкриття виконавчого провадження відповідно до виконавчого листа від 19.08.2014 року №826/11187/14, є похідною від розглянутої вище вимоги, у задоволенні якої суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні, а, відтак, остання також не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ч. 6 ст. 128, ст.ст. 158-163, 167, 181, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок