Постанова № 42631072, 31.01.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 січня 2015 року 14:17 № 826/19837/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Тітон Інвест»

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про

визнання протиправними дії, зобов’язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Тітон Інвест» (надалі – позивач або ТОВ «Тітон Інвест») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі – відповідач або ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просить:

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, що виявилися у невизнанні податкової декларації, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Тітон Інвест» (код ЄДРПОУ – 38290877), звітністю з податку на додану вартість за жовтень 2014 року (Декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року, а також поданих разом із декларацією документів – Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за жовтень 2014 року; Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2014 року);

- визнати податкову декларацію ТОВ «Тітон Інвест» (код ЄДРІІОУ – 38290877) з податку на додану вартість за жовтень 2014 року (а також поданих разом із декларацією документів – Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за жовтень 2014 року; Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2014 року) такою, що подана Товариством з обмеженою відповідальністю «Тітон Інвест» в день її фактичного отримання Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві 17 листопада 2014 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 28.01.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідачем безпідставно відмовлено у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року з додатками.

У судове засідання 28.01.2015 року з’явилися представники сторін.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях, зазначаючи про те, що відмовляючи у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року з додатками контролюючий орган діяв у межах та на підставі наданих йому повноважень, оскільки вказана податкова звітність містить у собі недостовірний обов’язковий реквізит «місцезнаходження (місце проживання) платника податків».

Суд у судовому засіданні 28.01.2015 року на підставі положень ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Тітон Інвест» подано до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2014 року разом з розшифровкою податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) та реєстру виданих та отриманих податкових накладних, яка отримана контролюючим органом 17.11.2014 року, що підтверджується відміткою на копіях останніх.

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві листом від 19.11.2014 року №57591/10 зазначила, що податкова декларація з податку на додану вартість від 17.11.2014 року з додатками заповнена з порушеннями, а саме: невідповідність заповнення податкової звітності, у зв’язку з чим остання не вважається податковою декларацією.

Вважаючи вказану вище відмову у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року з додатками необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України (надалі – ПК України), який набрав чинності 01.01.2011 року.

Так, згідно п. 201.14 ст. 201 ПК України, платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу (п. 201.15 ст. 201 ПК України).

Приписами п. 46.1 ст. 46 ПК України передбачено, що податкова декларація, розрахунок (далі – податкова декларація) – документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору (п. 48.1 ст. 48 ПК України).

У розумінні п. 48.2 ст. 48 ПК України, обов'язкові реквізити – це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення – залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку – фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності) (п. 48.3 ст. 48 ПК України).

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період (п. 48.4 ст. 48 ПК України).

Згідно п. 48.7 ст. 48 ПК України, податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється (п. 49.10 ст. 49 ПК України).

У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови (п. 49.11. ст. 49 ПК України).

Таким чином, з урахуванням вищенаведених правових норм, перелік підстав для відмови контролюючого органу від прийняття податкової декларації, визначений положеннями ст.ст. 48 та 49 ПК України, є вичерпним, а, відтак, неприйняття податкової декларації з інших підстав податковим законодавством не передбачено, а тому забороняється.

Натомість, як зазначено представником відповідача під час судового розгляду справи, підставою для неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року з додатками став виявлений контролюючим органом факт недостовірності обов’язкового реквізиту – «місцезнаходження (місце проживання) платника податків», –оскільки, за твердженням відповідача, зазначено місцезнаходження платника, за яким він не знаходиться.

Згідно п. 45.2 ст. 45 ПК України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Податковою адресою підприємства, переданого у довірче управління, є місцезнаходження довірчого власника.

При цьому, у відповідності до ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 року №755-IV (надалі – Закон №755), місцезнаходження юридичної особи – адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі – виконавчий орган).

Відомості про юридичну особу або фізичну особу-підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України (ч. 1 ст. 17 Закону №755).

В Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться такі відомості щодо юридичної особи як місцезнаходження юридичної особи (ч. 2 ст. 17 Закону №755).

Водночас, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості (ст. 18 Закону №755).

Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням ТОВ «Тітон Інвест» станом на 17.11.2014 року, тобто станом на момент подачі вказаної вище податкової звітності, місцезнаходженням товариства вказано м. Київ, вул. Чигоріна, 18, офіс 322А, що відповідає інформації, зазначеній у рядку 6 податкової декларації з податкову на додану вартість ТОВ «Тітон Інвест» за жовтень 2014 року, а вказані відомості, згідно витягу, мають статус підтверджених.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що податкова декларація ТОВ «Тітон Інвест» з податку на додану вартість за жовтень 2014 року, яка не була визнана ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві як звітна, містить у собі такий обов’язковий реквізит як «місцезнаходження (місце проживання) платника податків», що відповідає місцезнаходженню ТОВ «Тітон Інвест», вказаному в інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. При цьому, іншого відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, не доведено, а з матеріалів справи не вбачається.

Отже, враховуючи викладене вище, суд вказує, що дії ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо неприйняття податкової декларації, поданої ТОВ «Тітон Інвест», з податку на додану вартість за жовтень 2014 року разом з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за жовтень 2014 року та реєстру виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2014 року є протиправними, за результатами чого останню слід вважати прийнятою днем її фактичного отримання відповідачем.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо неприйняття податкової декларації, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Тітон Інвест», з податку на додану вартість за жовтень 2014 року разом з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за жовтень 2014 року та реєстру виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2014 року.

3. Визнати податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Тітон Інвест» з податку на додану вартість за жовтень 2014 року разом з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за жовтень 2014 року та реєстру виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2014 року прийнятою в день її фактичного отримання Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві – 17 листопада 2014 року.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок