Постанова № 42630839, 03.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/12152/14 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Шостак О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Мамчура Я.С., Желтобрюх І.Л.,

при секретарі: Лебедєвій Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вібстон Аеро» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від « 24» жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вібстон Аеро» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві у якому просив визнати дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.10.2014 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 24.10.2014 року та прийняте нове рішення, яким задовольнити позов. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вібстон Аеро» - задовольнити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.10.2014 року - скасувати, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як було встановлено судом першої інстанції позивача 27.11.2013 ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві взято на облік як платника податків.

ТОВ «Вібстон Аеро» було платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.01.2014 № 200153377.

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 02.04.2014 прийнято рішення № 37/26-55-18-09-25 про анулювання реєстрації платника ПДВ за формою № 6-РПДВ.

Підставою для прийняття відповідачем даного рішення стали отримані податковим органом відомості від 01.04.2014 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою.

Не погоджуючись із вищевикладеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Окружний адміністративний суду м. Києва прийшов до висновку про необхідність відмовити в задоволені позову.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Приймаючи оскаржувану постанову суд керувався положеннями п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України та п. 5.5 розділу V Наказу Міністерства фінансів України № 1394 від 07.11.2011 «Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість», який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.11.2011 року за № 1369/20107 (далі- Наказ), не взявши до уваги те, що на момент виникнення спірних правовідносин Наказ втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України від 22 січня 2014 року № 17.

Таким чином, судом порушено норми процесуального права, передбаченого п.3 ч.1 ст. 161 КАСУ, оскільки суд не застосував необхідну норму законодавства, яку, за таких обстави справи, необхідно було застосувати для вирішення спірних правовідносин, тим самим порушив принцип верховенства права, закріплений в статтях 8 Конституції України і КАС України.

Відповідно до пп. "ж" п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України анулювання реєстрації особи як платника ПДВ відбувається у разі якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наявний запис про: відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання);- відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Натомість, вказана підстава (пп. «ж» п. 184.1 ст.184 ПК України) не є безумовною і при вирішенні питання щодо прийняття рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ, податковий орган зобов'язаний з'ясувати усі обставини, які мають значення для прийняття відповідного рішення. Тобто рішення податкового органу має бути обґрунтованим, як того вимагає ч. 3 ст.2 КАСУ.

Порядок внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу визначено ст. 19 Закону України від 15.05.2003 року № 755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». Згідно з нормами цієї статті зазначені записи вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за ініціативою державного реєстратора або за ініціативою органу державної податкової служби.

Частиною 11 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Оскільки позивач пройшов державну реєстрацію 26.11.2013 року № запису 1 070 102 0000 052083, то обов'язок подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державному реєстратору, як передбачено частиною 11 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», виникає з 26.11.2014 по 26.12.2014 року.

Також судом не взято до уваги положення Порядку обліку платників податків і зборів затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 09.12.2011 року № 1588 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.12.2011р. № 1562/20300) розділом ХІІ якого передбачена процедура встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податку до направлення державному реєстратору органом ДПС повідомлення встановленого зразка.

Відповідно до пункту 12.4 розділу ХІІ Порядку обліку платників податків і зборів щодо кожного платника податків, щодо якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ органу ДПС, який зясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за формою, що затверджується центральним органом ДПС. До Єдиного банку даних юридичних осіб та Реєстру самозайнятих осіб вносяться дані про подання запиту.

В силу приписів пункту 12.5 розділу ХІІ Порядку обліку платників податків і зборів, якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) органу ДПС приймає рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою № 18-ОПП (додаток 21) для вжиття заходів, передбачених частиною дванадцятою статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Аналогічні правила встановлення місцезнаходження платника податків закріплені і Положенням про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 17 травня 2010 року № 336 (далі - Положення), зокрема підпунктами 3.1.1, 3.1.2 пункту 3.1 розділу ІІ, - щодо кожного платника податків, який відсутній за місцезнаходженням (місцем проживання) та місцезнаходження (місце проживання) якого не з'ясовано, структурний підрозділ органу ДПС проводить такі заходи: шляхом спілкування (телефон, пошта, факс, виїзд за місцезнаходженням тощо) із платником податків з'ясовує його фактичне місцезнаходження (місце проживання); за допомогою Єдиного банку даних платників податків встановлює місце проживання засновників і керівників платника податків та отримує інформацію стосовно інших платників податків, де зазначені особи є засновниками чи керівниками.

Відповідно до пункту 3.2 розділу ІІ Положення про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків у разі підтвердження відсутності платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання) структурний підрозділ органу ДПС, який є ініціатором запиту, готує за відповідною формою запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків та направляє до підрозділу податкової міліції.

Ураховуючи вищенаведене на підставі аналізу зазначених норм права підрозділ органу ДПС надсилає повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням (форма № 18-ОПП) державному реєстратору для вжиття заходів, передбачених абзацом другим частини чотирнадцятої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», лише після здійснення передбачених Порядком та Положенням заходів для встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи.

Доказів щодо вжиття підрозділами податкової міліції належних та достатніх заходів на підтвердження відсутності платника податків за місцезнаходженням або виявлення підрозділами податкової міліції невідповідності фактичного місцезнаходження платника податків відомостям, які містяться в ЄДР, відповідачем не було надано до суду, а тому податковий орган безпідставно направив до державного реєстратора повідомлення за формою № 18-ОПП для вжиття заходів, передбачених ч.12 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Виходячи з вищевикладеного, Окружний адміністративний суд м. Києва при винесенні оскаржуваної постанови: припустився неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи; неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи; прийшов до висновків, які не відповідають обставинам справи.

Частина 2 ст. 71 КАСУ, передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльність покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні в нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, що передбачено ч.4 ст. 71 КАС України.

З огляду на викладене, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 24 жовтня 2014 року, та є підставою для її скасування.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вібстон Аеро» - задовольнити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від « 24» жовтня 2014 року - скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вібстон Аеро» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від « 24» жовтня 2014 року - скасувати та постановити нову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вібстон Аеро» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення №37/26-55-18-09-25 від «02» квітня 2014 року Державної податкової інспекції Печерського району Головного управління Міндоходів у м. Києва про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - Товариства з обмеженою відповідальністю «Вібстон Аеро» зі збереженням податкового кредиту;

Зобов'язати Державну податкову інспекцію Печерського району Головного управління Міндоходів у м. Києва поновити реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Вібстон Аеро» як платника податку на додану вартість з дати аналювання.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді Я.С. Мамчур

І.Л. Желтобрюх

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Желтобрюх І.Л.

Мамчур Я.С