Ухвала суду № 42630123, 04.02.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2015 р.Справа № 818/2976/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бартош Н.С.

Суддів: Водолажської Н.С. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

за участю:

Позивача - ОСОБА_1

Представників відповідача - Кончі В.О., Ніколенко О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.12.2014р. по справі № 818/2976/14

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держсанепідемслужби у Сумській області

про визнання дій протиправними, скасування наказів та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Головного управління Держсанепідслужби України у Сумській області в якому, з урахуванням уточнень, просить визнати дії відповідача протиправними і скасувати накази про відправлення позивача у відпустку без збереження заробітної плати та про переведення на роботу на 0,5 ставки, скасувати рішення про перенесення відпустки на грудень місяць без згоди позивача та стягнути з відповідача кошти, що дорівнюють розміру належних позивачу відпускних з допомогою на оздоровлення, та кошти у розмірі виплат за листом непрацездатності і не отриманої заробітної плати за чотири місяці у розмірі не нижче середньомісячного заробітку за 2013 рік.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17.12.2014 р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

ОСОБА_1, не погодившись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.12.2014 р. з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи, та винести нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні позивач підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представники відповідача заперечували проти вимог апеляційної скарги, вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є державним службовцем та працює на посаді головного спеціаліста Охтирського міськрайонного управління Держсанепідемслужби у Сумській області.

Наказом відповідача № 269-о від 06.08.2014 р. працівники Охтирського міськрайонного управління, в тому числі і позивач, з 07 серпня 2014 р. по 31 грудня 2014 р. переведені на 0,5 посадового окладу (а.с. 16).

Наказами Держсанепідемслужби від 06.08.2014 р. № 148-в, від 29.08.2014 р. № 222-в та від 30.09.2014 р. № 245-в ОСОБА_1 надані відпустки без збереження заробітної плати з 04.08.2014 р. по 31.08.2014 р., з 01.09.2014 р. по 30.09.2014 р. та з 01.10.2014 р. по 31.10.2014 р. відповідно (а.с. 10-15).

Згідно Наказу № 325-в від 24.11.2014 р. позивачу надано щорічну основну відпустку терміном 30 календарних днів з 28.11.2014 р. по 27.12.2014 р. з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі 0,5 посадового окладу згідно штатного розпису (а.с. 89).

Вказуючи про протиправність дій і наказів Держсанепідемслужби, ОСОБА_1 зазначає на порушенні відповідачем положень Законів України "Про відпустки", "Про оплату праці", "Про державну службу" та Кодексу законів про працю України та відсутності законних підстав для надання довготривалої відпустки без збереження заробітної плати, переведення без попередження на 0,5 ставки посадового окладу та перенесення щорічної відпустки.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, а відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 31.07.2014 р. № 1622-VII були внесені зміни до додатка № 3 до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" "Розподіл видатків Державного бюджету України на 2014 рік", згідно яких передбачено скорочення обсягу видатків на забезпечення діяльності закладів та установ, що знаходяться у сфері управління Державної санітарно-епідеміологічної служби України.

Крім того, зазначеним Законом Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" доповнені пунктом 66-6, відповідно до якого керівників центральних органів виконавчої влади, які здійснюють контроль та нагляд у відповідних галузях і сферах, та центральних органів виконавчої влади, виконання функцій яких можуть здійснювати відповідні міністерства, з метою забезпечення скорочення видатків, передбаченого цим Законом, зобов'язано здійснити заходи щодо оптимізації штатної чисельності працівників, надання працівникам відпусток без збереження заробітної плати, встановлення для працівників режиму роботи на умовах неповного робочого часу, зменшення або скасування стимулюючих виплат, підвищень посадових окладів, зменшення надбавок і доплат, які встановлені у граничних розмірах, переглянути укладені договори на придбання товарів, робіт, послуг.

Також, вказаним пунктом надано право керівникам зазначених центральних органів виконавчої влади у межах бюджетних призначень без згоди та попередження працівників встановлювати для них режим роботи на умовах неповного робочого часу та надавати відпустки без збереження заробітної плати на визначений цими керівниками термін.

Під час здійснення центральними органами виконавчої влади цих заходів: положення статті 26 Закону України "Про відпустки" та статей 32, 56 та 84 Кодексу законів про працю України (в частині обмеження терміну відпустки без збереження заробітної плати, необхідності повідомлення не пізніше ніж за два місяці та погодження з працівником встановлення режиму роботи на умовах неповного робочого часу) не застосовуються до працівників, які перебувають у відпустках без збереження заробітної плати відповідно до цього Закону, обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, встановлені статтею 7 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", не застосовуються.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 встановлений режим роботи на умовах неповного робочого часу та надані відпустки без збереження заробітної плати саме на виконання п. 66-6 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік".

При цьому, посилання позивача на порушення відповідачем Кодексу законів про працю України та Законів України "Про відпустки", "Про оплату праці", "Про державну службу" в частині обмеження терміну відпустки без збереження заробітної плати та необхідності повідомлення і погодження з працівником встановлення режиму роботи на умовах неповного робочого часу, є необґрунтованими, оскільки згідно п. 66-6 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" відповідні норми зазначених нормативних актів у спірних правовідносинах не застосовуються.

Згідно листа непрацездатності позивач перебував на лікарняному у період з 03 по 13 вересня 2014 року. У відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" допомога з тимчасової непрацездатності, яка виплачується з шостого дня непрацездатності за рахунок коштів ФСС з ТВП, не виплачується за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням (а.с. 5).

Відповідно до п. 4 Порядку оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства, установи, організації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 439 від 06.05.2001 р., дні тимчасової непрацездатності застрахованій особі не оплачуються за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що листок непрацездатності серії АГИ № 815911, виданий ОСОБА_1 Комунальним закладом Охтирська центральна районна лікарня поліклініка м. Охтирка не підлягає оплаті.

Таким чином, позовні вимоги про визнання дій відповідача протиправними і скасування наказів про відправлення позивача у відпустку без збереження заробітної плати та про переведення на роботу на 0,5 ставки, а також позовні вимоги про стягнення коштів, що дорівнюють розміру належних позивачу відпускних з допомогою на оздоровлення, та коштів у розмірі виплат за листом непрацездатності і не отриманої заробітної плати за чотири місяці у розмірі не нижче середньомісячного заробітку за 2013 рік є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Також, не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_1 про скасування рішення про перенесення відпустки на грудень місяць без згоди позивача, оскільки, як вбачається з наданих Держсанепідемслужбою документів, ОСОБА_1 з заявою про надання щорічної відпустки з виплатою допомоги на оздоровлення в серпні 2014 року до відповідача не звертався, питання щодо надання позивачу основної відпустки не за графіком, затвердженим в грудні 2013 року, не вирішувалось та рішення про перенесення відпустки на грудень місяць не приймалось (а.с. 95-114).

Доказів на підтвердження звернення до Держсанепідемслужби з заявою про надання щорічної основної відпустки з виплатою допомоги на оздоровлення в серпні 2014 року та прийняття відповідачем рішення про перенесення відпустки на грудень місяць, позивач суду не надав.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що підстави для скасування постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 06.02.2013 р. відсутні, оскільки судове рішення прийнято законно та обґрунтовано, з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.12.2014р. по справі № 818/2976/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бартош Н.С.Судді Водолажська Н.С. Донець Л.О. Повний текст ухвали виготовлений 09.02.2015 р.