Рішення № 42626525, 03.02.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження 22ц/791/245/15 Головуючий в суді І інстанції: Рябцева М.С.

Категорія: Доповідач: Чиркова К.Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року лютого місяця 03 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого: Чиркової К.Г.

Суддів: Пузанової Л.В.

Фурман Т.Г.

при секретарі: Мироненко І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 24 листопада 2014 року в справі за заявою ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання на території України, заінтересована особа: Управління Державної міграційної служби у Херсонській області,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України, посилаючись на те, що він 01 липня 1954 року народився у смт Зеленівка міста Херсона, що підтверджується свідоцтвом про народження, та протягом усього часу проживав у м. Херсоні.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилався на те, що він втратив паспорт громадянина СРСР зразка 1974 року, і після проголошення незалежності України своєчасно не отримав паспорт громадянина України.

При зверненні до Дніпровського РВ у м. Херсоні УДМС України в Херсонській області, Херсонського міського Центру обліку бездомних осіб із заявою про отримання паспорта йому було відмовлено.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд встановити факт постійного проживання на території України з 24 серпня 1991 року.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 24 листопада 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити заявлені вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, суд не звернув уваги та не надав належної оцінки доказам підтверджуючим факт його постійного проживання на території України, а також те, що встановлення факту йому необхідно для отримання паспорта громадянина України.

Письмові заперечення на подану апеляційну скаргу до суду не надходили.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 звернувшись із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України з метою отримання паспорту, обрав невірний спосіб захисту порушеного права.

Проте, до такого висновку суд першої інстанції дійшов з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Звертаючись до суду, ОСОБА_3 просив встановити факт постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року, зазначаючи про те, що встановлення такого юридичного факту необхідно йому для отримання паспорта громадянина України, оскільки у відділі УДМС України в Херсонській області йому було відмовлено у оформленні паспорта громадянина України.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт Зеленівка, м. Херсона, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 5).

Із копії дублікату військового квитка вбачається, що ОСОБА_3 з 1972 року по 10.11.1974 рік перебував на військовій службі (а.с. 6).

Із копії трудової книжки вбачається, що ОСОБА_3 з 1988 року по 1996 рік має безперервний трудовий стаж, який набув працюючи на різних підприємствах у м. Херсоні (а.с. 8-9).

Із довідки Дніпровського РВ у м. Херсоні УДМС України в Херсонській області від 09.04.2014 року вбачається, що належність ОСОБА_3 до громадянства України не встановлено, так як, відповідно до вимог ч.1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» факт постійного проживання до 24.08.1991 року на території України, за наданими документами, не встановлюється (а.с. 17).

Відповідно до ч.2 ст. 256 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені юридичні факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У заяві фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено причини неможливості одержання документів, що посвідчують цей факт, і до заяви додається довідка про неможливість відновлення втрачених документів (ч.2 ст. 258 ЦПК України).

Відповідно до п. 8 Порядку встановлення належності до громадянства України та п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про громадянство України» особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає: заяву про встановлення належності до громадянства України; копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка органу внутрішніх справ про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала у громадянстві колишнього СРСР; рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.

Згідно довідки №16 до Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України №10/813 від 04.03.2014 року, проведеною перевіркою за заявою ОСОБА_3 встановлено особу заявника, але не встановлено належності до громадянства будь - якої держави (а.с. 11).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт постійного проживання ОСОБА_3 на території України станом на 24 серпня 1991 року.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково виходив із того, що заявником обрано невірний спосіб захисту, оскільки предметом вимог було не отримання громадянства, а встановлення юридичного факту, який дасть право відповідним органам вирішувати питання про надання громадянства України і встановлення такого факту породжує для заявника право на набуття громадянства України.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, слід скасувати і ухвалити нове рішення яким заявлені вимоги задовольнити, з викладених вище підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 24 листопада 2014 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Заяву ОСОБА_3 задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_3 на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з дня його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: