Ухвала суду № 42621587, 29.01.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/151/2015(м)

263/10679/13-ц

Головуючий в 1 інстанції Шатілова Л.Г.

Категорія 27 Доповідач Супрун М.Ю.

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2015 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Супрун М.Ю

суддів Осипчук О.В., Мироненко І.П.,

при секретарі Одінцові Е.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Фідобанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: служба у справах дітей Маріупольської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,

за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Фідобанк" на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 березня 2014 року

в с т а н о в и в:

У жовтні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» (далі - ПАТ «Фідобанк») звернулося до суду з позовом, у якому просило у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки і виселити мешканців з іпотечної квартири.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 25 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 50 480 доларів США на строк до 25 квітня 2028 року зі сплатою 8,5 % річних.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, предметом якого є належна йому на праві власності квартира АДРЕСА_1, загальною площею 68,8 кв. м, житловою площею 47,8 кв. м.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань станом на 13 серпня 2013 року утворилася заборгованість у розмірі 504 523,43 грн.

На виконання положень іпотечного договору 19 вересня 2013 року позивачем була направлена вимога про добровільне виселення з квартири, яка 23 вересня 2013 року отримана відповідачами.

Враховуючи наведене, банк просив задовольнити позов.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 19 березня 2014 року ПАТ «Фідобанк» відмовлено у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі позивач послався на те, що суд першої інстанції не надав доказам належної оцінки, неправильно застосував матеріальний закон, порушив норми процесуального права і, відповідно, дійшов необґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, у зв'язку з чим просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ «Фідобанк».

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 29 липня 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове, яким позов задоволено частково.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 25 на квітня 2008 року, яка станом на 13 серпня 2013 року складає 53 259,40 доларів США (або 425 630,44 грн) та складається з заборгованості за кредитом - 50 688,35 доларів США (або 405 151,98 грн), заборгованості за відсотками - 2 562,05 доларів США (або 20 478,46 грн), пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків - 11 860,61 грн, всього 437 491,05 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 68,8 кв. м, житловою площею 47,8 кв. м, яка належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом надання ПАТ «Фідобанк» права на продаж будь-якій особі покупцеві зазначеної квартири з прилюдних торгів за початковою ціною, яка встановлена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з наданням ПАТ «Фідобанк» усіх повноважень продавця, необхідних для здійснення продажу.

Виселено ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1, загальною площею 68,8 кв. м, житловою площею 47,8 кв. м. без надання іншого жилого приміщення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 грудня 2014 року рішення апеляційного суду Донецької області від 29 липня 2014 року в частині вимог про виселення скасоване, справа в цій частині направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Представник позивача в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином.

Представник відповідачів ОСОБА_4, діюча за довіреністю, в судовому засіданні апеляційної інстанції просила апеляційну скаргу в частині оскарження рішення суду першої інстанції щодо вирішення позовних вимог про виселення відповідачів відхилити.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника відповідачів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до частини 1 статті 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що 25 квітня 2008 року між ВАТ «СЕБ Банк», яке 07 червня 2012 року змінило назву на ПАТ «Фідобанк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 1371, згідно з яким останній отримав кредит у розмірі 50 480 дол. США з терміном повернення до 25 квітня 2028 року та сплатою 8,5 % річних.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки № 1371, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_5, предметом якого є нерухоме майно, а саме: належна на праві власності ОСОБА_1 квартира АДРЕСА_1, загальною площею 68,8 кв. м та житловою площею 47,8 кв. м.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем кредитних зобов'язань станом на 13 серпня 2013 року утворилася заборгованість у розмірі 504 523,43 грн.

Відмовляючи ПАТ «Фідобанк» у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги про примусове виселення відповідачів є передчасними, оскільки позивачем порушені вимоги ст. 40 Закону України «Про іпотеку», ст.109 ЖК України, відсутнє рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зазначені висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Так, згідно з ч. 3 ст. 109 ЖК Української РСР звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

У п. 43 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

З результатів аналізу наведених норм матеріального права вбачається, що на момент звернення ПАТ «Фідобанк» до суду із позовом про виселення його права повинні бути порушені відповідачем шляхом невиконання вимоги про звільнення житлового приміщення. Наявність письмової вимоги про звільнення житлового приміщення є обов'язковою умовою при задоволенні позову про виселення із іпотечного житла.

Згідно матеріалів справи, таку письмову вимогу про виселення банк відповідачам не направляв, а лист позивача від 13 серпня 2013 року не є повідомленням про виселення у розумінні ч. 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку», оскільки у цьому листі йдеться про те, що у разі неповернення кредиту протягом 30 днів банк розпочне процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто на момент направлення цього листа банк не звернув стягнення на предмет іпотеки, а відтак, даний лист не може вважатися повідомленням про виселення з іпотечного житла.

Отже, з урахуванням наведеного, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відсутність підстав для задоволення позову ПАТ "Фідобанк" про виселення відповідачів.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду, обґрунтовано викладені в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. При вирішенні даної справи судом першої інстанції правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід відхилити і залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про виселення відповідачів без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд , -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Фідобанк» відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 19 березня 2014 року в частині виселення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: