Ухвала суду № 42618969, 09.02.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 349/1709/14-ц

Провадження № 22-ц/779/198/2015

Категорія 50

Головуючий у 1 інстанції Лошак О.О.

Суддя-доповідач Горейко М.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Горейко М.Д.

суддів: Вакарук В.М., Бойчука І.В.

секретаря Гавриляк Є.М.

з участю позивача ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про збільшення розміру аліментів за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 08 грудня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

06.11.2014 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 про збільшення розміру аліментів, в якому зазначила, що з грудня 2009 року по листопад 2013 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Від спільного проживання у них народився син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з нею та перебуває на її утриманні. Рішенням Рогатинського районного суду від 04.10.2013 року з відповідача стягнуто аліменти на утримання їхнього сина в твердій грошовій сумі по 450 грн. щомісячно. Однак, в даний час її матеріальне становище погіршилося. Аліментів, які визначені рішенням суду, недостатньо для утримання дитини. Матеріальне становище відповідача навпаки покращилося, оскільки його дочка від попереднього шлюбу досягла повноліття та вийшла заміж, а тому не потребує утримання від батька. У зв'язку з наведеним позивач просила позов задовольнити та стягувати з відповідача на її користь аліменти у збільшеному розмірі, а саме по 800 грн. щомісячно.

Рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 08 грудня 2014 року задоволено частково позов ОСОБА_2. Вирішено стягувати з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі по 600 грн. щомісячно.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема апелянт зазначає, що поза увагою суду залишились його доводи про те, що він ніде не працює та не має доходів, проживає разом зі своєю матір'ю, яка є особою пенсійного віку, часто хворіє, потребує постійного лікування та догляду. В даний час вони живуть на її пенсію. Крім того, суд не дав належної оцінки доводам позивачки про те, що у неї вкрай важке матеріальне становище у зв'язку з тим, що нею витрачається чимало коштів на придбання продуктів харчування та одягу, необхідних дитині. Вважає, що дані твердження не заслуговують на увагу, так як позивачка не представила жодного доказу про те, що у неї погіршилося матеріальне становище, які є обов'язковими для підтвердження її доводів. Таким чином, взявши до уваги посилання позивачки та відхиливши його доводи, суд розглянув справу однобічно, що призвело до ухвалення неправосудного рішення.

З наведених мотивів апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

У засідання апеляційного суду апелянт не з'явився, про час та день розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Причину неявки суду не повідомив.

Позивач та її представник в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечили, просили її відхилити. Рішення суду першої інстанції вважали законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача та її представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

Судом першої інстанції установлено та вбачається з матеріалів справи, що сторони є батьками малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 26.03.2010 року (а.с. 4).

Рішенням Рогатинського районного суду від 04.10.2013 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі по 450 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття (а.с. 9).

Згідно акта обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_2 від 27.10.2014 року ОСОБА_2 не працює, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, перебуває у важкому матеріальному становищі (а.с. 5).

Відповідно до довідки №2753, виданої 27.10.2014 року виконавчим комітетом Рогатинської міської ради, ОСОБА_2 проживає разом з дітьми ОСОБА_6, 2004 року народження, та ОСОБА_5, 2010 року народження (а.с. 6).

Задовольняючи частково позов ОСОБА_2, суд першої інстанції, врахувавши матеріальне становище позивача, яка не має самостійного заробітку, здійснює догляд за дітьми, а також ту обставину, що дочка відповідача від попереднього шлюбу стала повнолітньою та більше не потребує утримання від батька, дійшов висновку, що з ОСОБА_4 слід стягувати аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі по 600 грн. щомісячно.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

За змістом ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ст.ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов'язані забезпечити дітям умови для достатнього фізичного, духовного та культурного розвитку.

З аналізу наведених норм слідує, що батьки мають рівні права та обов'язки відносно дітей і повинні забезпечити дитині хоча б прожитковий мінімум.

Посилання апелянта на те, що він не працює не є підставою для звільнення його від обов'язку сплати аліментів в належному розмірі. З матеріалів справи, вбачається, що він є молодою, працездатною особою, а, отже, в змозі надавати принаймні половину від мінімального забезпечення своїй дитині.

Суд першої інстанції дав оцінку наявним в матеріалах справи доказам та доводам сторін і обґрунтовано дійшов висновку про збільшення розміру стягуваних з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, до 600 грн. щомісячно. Такий розмір аліментів не значно перевищує половину прожиткового мінімуму, встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», який для дітей віком до 6 років встановлений в розмірі 1032 грн. З урахуванням постійного зростання цін на продукти харчування, ліки та речі першої необхідності, вказаний прожитковий мінімум забезпечує лише мінімальні потреби дитини, а не достатні для повноцінного її розвитку.

Інші доводи апеляційної скарги були предметом дослідження та не спростовують висновки суду першої інстанції.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 08 грудня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Вакарук В.М.

Бойчук І.В.