Ухвала суду № 42618690, 04.02.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/247/15 Справа № 199/3388/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Подорець О. Б. Доповідач - Глущенко Н.Г.

Категорія 59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2015 року м. Дніпропетровськ

4 лютого 2015 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Глущенко Н.Г.

суддів - Осіяна О.М., Пищиди М.М.

за участю секретаря - Ялової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою

Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз»

на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 вересня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» про зобов'язання виконати рішення суду, стягнення грошової суми, моральної шкоди та витрат на правову допомогу, -

ВСТАНОВИЛА:

Відповідач ПАТ «Дніпрогаз» звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23.09.2014 року скасувати, в частині стягнення з товариства на користь ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 3404,30 грн., та ухвалити нове про відмову ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог в цій частині, посилаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права / а. с. 116-118/.

Зазначеним рішенням суду від 23.09.2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ «Дніпрогаз» задоволені частково.

Суд стягнув з ПАТ «Дніпрогаз» на користь ОСОБА_2 безпідставно отримані грошові кошти в сумі 3404,30 грн.

Також, стягнено з ПАТ «Дніпрогаз» на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 243,60 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено / а. с. 111-112 /.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка проживає за адресою: АДРЕСА_1, та відповідно до договору № 79848 про надання послуг з газопостачання від 18.07.2000 року, укладеного між нею та відповідачем, є споживачем послуг з газопостачання.

Так, 11.10.2011 року під час проведення планової перевірки газового лічильника представниками ПАТ «Дніпрогаз» було складено Акт про виявлені порушення газового лічильника типу G-6 «Октава» встановленого за адресою: АДРЕСА_1 у м. Дніпропетровську, а саме: «Фальш пломби заводу виробника. Розвальцьовані пломбувальні отвори у склі суматора в місці встановлення пломб».

Також, 11.10.2011 року представниками ПАТ «Дніпрогаз» було складено Акт про демонтаж лічильника газу для проведення експертизи, відповідно до якого було демонтовано (за адресою: АДРЕСА_1 у м. Дніпропетровську) лічильник типу G-6 «Октава», заводський №292731, та замість нього встановлено інший лічильник газу типу G-6 «Візор».

Згідно Акту комісії ПАТ «Дніпрогаз» № 2214 експертизи лічильника газу від 03.11.2011 року - проведено експертизу лічильника газу типу G-6 «Октава», заводський №292731,якою встановлено механічне втручання в роботу лічильного механізму.

Довідкою Державного підприємства «Дніпропетровський регіональний державний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації» №19-21/2867-11 від 03.11.2011 року встановлено, що лічильник газу Октава G-6 №292731, що належить АДРЕСА_1, на підставі результатів повірки визнається непридатним до застосування.

З розрахунку розміру шкоди, проведеного відповідачем, вбачається, що позивачка перед ПАТ «Дніпрогаз», станом на 01.01.2012 року, має заборгованість в розмірі 11448,04 грн., яка нарахована за нормами споживання у зв'язку з виявленням втручанням в роботу лічильного механізму газового лічильника.

Не погодившись з діями ПАТ «Дніпрогаз» позивачка ОСОБА_2 в серпні 2012 року звернулася до Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська з позовом до ПАТ «Дніпрогаз» щодо неправомірних дій останнього.

Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська розглянуто по суті вище вказану справу і 04.02.2013 року ухвалено рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково, суд зобов'язав ПАТ «Дніпрогаз» здійснити перерахунок оплати отриманих ОСОБА_2 послуг з газопостачання за фактичними показаннями лічильника. В іншій частині позову - відмовлено в повному обсязі /а. с. 8-11/.

Зазначене рішення суду не оскаржувалося та набрало чинності, але відповідачем не виконувалось.

Відповідно до ст. 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням порушуються їхні права, свободи чи інтереси.

Звертаючись до суду з позовними вимогами щодо зобов'язання відповідача виконати рішення суду від 04.02.2013 року, позивачкою (на думку суду першої інстанції) обрано спосіб захисту, який не передбачено ст.16 ЦК України. Обрання неналежного способу захисту може бути підставою для відмови у задоволенні позову. Виконання рішення суду здійснюється з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження» і не може бути предметом спору у суді.

Відповідач не визнаючи та не виконуючи рішення суду від 04.02.2013 року продовжував виносити позивачці попередження про припинення газопостачання у зв'язку з наявністю боргу, спочатку виставляючи позивачці борг в сумі 11364 грн. / а. с. 25,26 /, а потім 22.04.2014 року, згідно акту про припинення газопостачання від 22.04.2014 року / а. с. 61 /, відповідач припинив постачання газу у зв'язку з наявністю у ОСОБА_2 боргу в розмірі 3297 грн.

Відключенням газу відповідач спонукав позивачку сплатити грошові суму, надавши ОСОБА_2 повідомлення про сплату за спожитий газ в сумі 3609,40 грн., де: 312,40 грн. - сума за спожитий газ за показами лічильника і 3297 грн. - сума боргу / а. . 61,62 /. Ця сума 3609,40 грн. була сплачена позивачкою 07.05.2014 року, що підтверджується відповідними чеком та квитанцією / а. с. 61,62 /.

Крім того, відповідачем було вручено позивачці повідомлення про сплату за спожитий газ, згідно якого позивачка повинна була оплатити на рахунок товариства «держмито в сумі 107,30 грн.» / а. с. 66 /, які ОСОБА_2 оплатила 22.04.2014 року ПАТ «Дніпрогаз» / а. с. 67 /.

Після оплати позивачкою вище зазначених сум вона звернулася до відповідача з заявою і газопостачання було відновлене / а. с. 64 /.

Позивачка вважає, що у неї не було ніякого боргу перед відповідачем в сумі 3297 грн. і вона не повинна була оплачувати відповідачу держмито в розмірі 107,30 грн., але була змушена це зробити, оскільки їй було відключено газ, а тому просила суд стягнути з відповідача на її користь 3404,30 грн. (3297 грн. + 107,30 грн.=3440,30 грн.).

Щодо позовних вимог про стягнення грошових коштів в сумі 3404 грн., то суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність отримання ПАТ «Дніпрогаз» суми в 3404,30 грн., а тому ці кошти, в силу ст. 1212 ЦК України, стягнув з ПАТ «Дніпрогаз» на користь ОСОБА_2

Підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 7000 грн. суд першої інстанції не знайшов і відмовив позивачці в цих вимогах (рішення суду в цій частині сторонами не оскаржуються).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду (в частині стягнення з відповідача на користь позивачки 3404,30 грн.) в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду (в оскаржуваній його частині) - залишити без змін, з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Приведені в апеляційній скарзі доводи відповідача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального і процесуального права.

Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони фактично зводяться до непогодженням ПАТ «Дніпрогаз» з рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04.02.2013 року (де суд встановив, що ПАТ «Дніпрогаз» не довів факт зниження показання лічильника і втручання позивачки в роботу газового лічильника, як і не довів, що позивачка своїми діями спричинила товариству шкоду, отже нарахування позивачці за втручання в газовий лічильник в сумі 11448 грн. є безпідставними, тому суд зобов'язав відповідача провести перерахунок оплати отриманих позивачкою послуг з газопостачання за фактичними показаннями лічильника), - відповідач в своїй апеляційній скарзі продовжує наполягати на пошкодженні лічильника та правильності нарахувань за спожитий газ у зв'язку з таким пошкодженням, тоді як судом апеляційної інстанції розглядається питання щодо законності рішення суду першої інстанції від 23.09.2013 року в частині стягнення з відповідача 3404,30 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, що достеменно встановлено судом, позивачкою дійсно сплачена, в травні 2014 року, на користь відповідача грошова сума 3404,30 грн. (3297 грн. + 107,30 грн.=3440,30 грн.) / а. с. 61-62,66-67/, але позивачка змушена була це зробити, оскільки відповідач 22.04.2014 року відключив її від газопостачання / а. с. 61 /.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що суд безпідставно стягнув з товариства на користь позивачки 3404,30 грн. не можуть бути прийняті до уваги, оскільки належних та допустимих доказів того, що станом на 22.04.2014 року у позивачки був борг перед відповідачем в сумі 3297 грн. ПАТ «Дніпрогаз» суду не надало, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що, в силу ст.1212 ЦК України, ця грошова сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.

Навіть на вимогу апеляційного суду / а. с. 130-131 /, щодо надання суду апеляційної інстанції розрахунку цієї суми боргу в розмірі 3297 грн. (з яких сум складається борг і за який період), який було нараховано товариством станом на 22.04.2014 року - на момент припинення позивачці газопостачання (цей борг зазначено в акті про припинення газопостачання від 22.04.2014 року та повідомленні про сплату за спожитий газ) /а. с. 61,62/ - ПАТ «Дніпрогаз» не надало такий розрахунок апеляційному суду, а в своїх додаткових поясненнях привело розрахунок заборгованості станом на 31.12.2012 року / а. с. 137-139 /.

Отже, справа розглянута судом у відповідності з вимогами ст. 10,11,60 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог і на підставі доказів наданих суду сторонами.

Також, рішення суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивачки 107,30 грн., які були сплачені останньою на вимогу товариства, як «державне мито» / а. с. 66,67 /, теж є обґрунтованим, оскільки ці грошові кошти отримані товариством безпідставно, так як покладення на позивачку сплати державного мита є незаконною вимогою.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та встановлені ним обставини.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду, в оскаржуваній частині, відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 303,307,308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» - відхилити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 вересня 2014 року, в оскаржуваній його частині, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

СУДДІ: