Рішення № 42616968, 30.01.2015, Оболонський районний суд міста Києва

30.01.2015 Справа № 756/4692/14-ц

Унікальний номер 756/9644/14-ц

Справа № 2/756/108/15

РІШЕННЯ

Іменем України

30 січня 2015 року Оболонський районний суд м. Києва в складі

головуючого судді Богдан О.О.

при секретарі Сергутіні В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, які також представляють інтереси неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4, до ОСОБА_5, третя особа Служба у справах дітей Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації про звернення стягнення за договором іпотеки та виселення,

ВСТАНОВИВ:

у квітні 2014 року представник позивача звернувся до суду з даним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 13.11.2006 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонастуником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №552-Ф/06.

За умовами п.1.1 кредитного договору банк надав позичальнику кредит на споживчі потреби у сумі 1450000,00 грн. на строк з 13.11.2006 року по 12.11.2018 року зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи з 21,0% річних (на залишок простроченої заборгованостіза простроченим кредитом виходячи з 22,0% річних).

Банк належним чином виконав свої зобов»язання за кредитним договором, визначені п.3.1.1 вказаного кредитного договору.

В свою чергу ОСОБА_1 не виконував свої зобов»язання за кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати процентів.

05.12.2012 року рішенням Оболонського районного суду м. Києва задоволено позов банку та стягнуто з позичальника заборгованість за кредитним договором у сумі 1157830,66 грн., заборгованість по процентам 352083,49 грн., заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту та несвоєчасну сплату процентів у розмірі 16431,24 грн., а також 122000,00 грн. штрафу та 3326,30 грн. судового збору. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 07.02.2013 року вказане рішення залишене без змін.

13.03.2013 року судом по вказаній справі видано виконавчий лист.

В забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором 13.11.2006 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки без оформлення заставної, згідно якого банком прийнято в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1,яка належить на праві власності ОСОБА_1

30.01.2012 року на адресу ОСОБА_1 була направлена претензія про повернення заборгованості по кредиту з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки. Однак, дана претензія була залишена без задоволення.

На виконання виконавчого листа державним виконавцем ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві було винесено постанову про відкриття провадження ВП №27745550.

В ході здійснення виконавчих дій згідно з виконавчим листом державним виконавцем було отримано довідку з місця проживання сім»ї та реєстрації форми №3, виданої 06.11.2013 року, з якої вбачається, що за місцем розташування предмету іпотеки зареєстровано 5 осіб, а саме: ОСОБА_1, ОСОБА_2, та їх діти ОСОБА_5, ОСОБА_4, 1998 року народження та ОСОБА_3,2006 року народження. Таким чином за місцем розташування предмету іпотеки зареєстровано двоє неповнолітніх осіб.

На момент укладання договору іпотеки банком було отримано витяг з розпорядження Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації №279 від 22.03.2006 року «Про надання дозволу на укладення договорів, що стосуються майнових прав і інтересів дітей», відповідно до якого іпотекодавцю було надано дозвіл на заставу квартири АДРЕСА_1 для отримання кредиту.

На звернення державного виконавця Службою у справах дітей Оболонської районної у м.Києві державної адміністрації була надана відповідь листом за №04-11-7132 від 04.12.2013 року зазначено, що оскільки у наданих документах відсутня інформація про забезпечення дитини іншим житлом, прийнято рішення - у наданні дозволу на відчуження квартири відмовти.

Банк зазначає, що відсутність згоди на реалізацію предмету іпотеки порушує права банку як стягувача завиконавчим листом, оскільки предмет іпотеки не може бути реалізований вході виконавчого провадження, за рахунок якого задовольнялись би вимоги визначені рішенням.

Позивач зазначає, що згідно з ч.1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок або житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

Посилаючись на вимоги Закону України «Про іпотеку», ст. 9, 109 ЖК України позивач заявив позовну вимогу та просить суд у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №552-Ф/06 від 13.11.2006 року в сумі 1648345,39 грн. перед АБ «Укргазбанк», звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 08.09.2005 року ОСОБА_6, приватним нотаріусом КМНО за № 2433 та зареєстрованому в Київському міському БТІ 13.09.2005 року за реєстровим №43930, шляхом продажу з прилюдних торгів з початковою ціною продажу предмета іпотеки на підставі оцінки, проведеної суб»єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Виселити відповідачів з квартири та стягнути судовий збір.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позов та просила його задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з»явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд вважає можливим розгляд справи у їх відстуність за участі представника в судововому засіданні.

Представник відповідачів в судовому засіданні позов не визнав. Не заперечуючи факт договірних відносин між сторонами та необхідність виконання рішення суду, представник відповідачів зазначив, що виконавчі дії провадяться, оскільки у відповідача є інше майно, на яке можливо звернути стягнення. Крім того, пояснив, що відповідач ОСОБА_1 сплачує борг банку і не ухиляється від виконання проте поступово, оскільки у зв»язку зі зміною обставин на фінансовому ринку держави змінились і його можливості у виплаті кредиту. Зазначив, що відповідачі проживають у квартирі, що знаходиться в іпотеці і іншого житла не мають. Також пояснив, що даний кредитний договір є наслідком перекредитування, а тому банк свідомо взяв в іпотеку квартиру з зареєстрованими в ній неповнолітніми дітьми на час іпотеки і взяв на себе певні ризики, як і сам відповідач. Просив відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи Сдужби у справах дітей Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації в судовому засіданні проти позову заперечував. Пояснив суду, що надаючи дозвіл ОСОБА_1 на заставу квартири АДРЕСА_1, служба зазначила про умову , що житлові права малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не будуть порушені. Наразі ОСОБА_5 є повнолітня, разом з тим у 2006 році народилась та була зареєстрована у квартирі ОСОБА_3 Враховуючи, що виселення неповнолітніх дітей без надання іншого житла протирічить вимогам Закону України «Про охорону дитинства» та Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» та призведе до істотного порушення прав неповнолітніх дітей, представник третьої особи просив в задоволенні позову відмовити.

Третя особа відділу громадянства,імміграції та реєстрації фізичних осіб Оболонського РУГУ МВС України в м. Києві в судове засідання не з»явився,про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив. Суд вважає можливим розгляд справи у відсутності зазначеної третьої особи.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши письмові докази у справі, встановив наступне.

13.11.2006 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонастуником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №552-Ф/06.

За умовами п.1.1 кредитного договору банк надав позичальнику кредит на споживчі потреби у сумі 1450000,00 грн. на строк з 13.11.2006 року по 12.11.2018 року зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи з 21,0% річних (на залишок простроченої заборгованостіза простроченим кредитом виходячи з 22,0% річних).

Бак належним чином виконав свої зобов»язання за кредитним договором, визначені п.3.1.1 вказаного кредитного договору.

В свою чергу ОСОБА_1 не виконував свої зобов»язання за кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати процентів.

В забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором 13.11.2006 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки без оформлення заставної, згідно якого банком прийнято в іпотеку нерухоме майно, а саме: чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 08.09.2005 року ОСОБА_6, нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №2433 та зареєстрованого в КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації права власності на об»єкти нерухомого майна» 13.05.2005 року.

П.2.4 договору іпотеки зазначено, що у квартирі, яка є предметом іпотеки, зареєстровані малолітні діти, у зв»язку з чим надано дозвіл Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації на укладання договорів, що стосуються майнових прав та інтересів дітей від 22.03.2006 року №279.

05.12.2012 року рішенням Оболонського районного суду м. Києва задоволено позов банку та стягнуто з позичальника заборгованість за кредитним договором у сумі 1157830,66 грн., заборгованість по процентам 352083,49 грн., заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту та несвоєчасну сплату процентів у розмірі 16431,24 грн., а також 122000,00 грн. штрафу та 3326,30 грн. судового збору. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 07.02.2013 року вказане рішення залишене без змін.

13.03.2013 року судом по вказаній справі видано виконавчий лист (а.с.26).

30.01.2012 року на адресу ОСОБА_1 була направлена претензія про повернення заборгованості по кредиту з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки. Однак, дана претензія була залишена без задоволення.

На виконання виконавчого листа державним виконавцем ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві було винесено постанову про відкриття провадження ВП №27745550 (а.с.27).

З довідки форми №3, виданої 06.11.2013 року вбачається, що за місцем розташування предмету іпотеки зареєстровано 5 осіб, а саме: ОСОБА_1, ОСОБА_2, та їх діти ОСОБА_5, ОСОБА_4, 1998 року народження та ОСОБА_3,2006 року народження. Таким чином за місцем розташування предмету іпотеки зареєстровано двоє неповнолітніх осіб (а.с.28).

На момент укладання договору іпотеки банком було отримано витяг з розпорядження Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації №279 від 22.03.2006 року «Про надання дозволу на укладення договорів, що стосуються майнових прав і інтересів дітей», відповідно до якого іпотекодавцю було надано дозвіл на заставу квартири АДРЕСА_1 для отримання кредиту за умови, що житлові права малолітніх дітей не будуть порушені (а.с.25).

На звернення начальника ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві заступником голови Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації повідомлено про відмову у наданні дозволу на відчуження квартири, в якій зареєстровані та проживають малолітні діти ОСОБА_1 (а.с.29-30).

Статтею 575 ЦК України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 12 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем обов»язків, встановлених іпотечним договором, впотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов»язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов»язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов»язанням шляхом звернення стягнення на предмети іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Судом встановлено наявність обґрунтованих підстав у позивача на звернення до суду з даним позовом на виконання умов п.3.1.6, 6.1, 6.2 договору іпотеки.

Разом з тим, суд звертає особливу увагу на вимогу позивача про виселення неповнолітніх дітей з жилого приміщення - квартири, яка є їх єдиним житлом та виходить з наступного.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх заміщують житлових прав та охоронюваних законом інтересів дітей.

Неприпустимо зменшення або обмеження прав та інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень.

Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, права власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органу опіки та піклування.

Крім того, відчуження майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, можливе за умови попередньої купівлі іншого майна, співвласниками якого будуть діти.

Враховуючи вищевикладене, встановлені судом обставини справи, оцінюючи у сукупності зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Так, отримуючи дозвіл служби у справах дітей на укладення договору іпотеки, сторони договору, а зокрема, банк як більш досвідчений та вмотивований контрагент у договорі, повинен був звернути увагу, що дозвіл наданий за умов непорушення житлових прав дітей, проте сторони договору поставились до даного дозволу служби у справах дітей формально. Зауваження банку про те, що саме на батькові лежить обов»язок захисту прав своїх дітей, суд вважає слушним, проте і банку необхідно було врахувати можливі ризики, чого він не зробив. Зазначені обставини укладення договору іпотеки призвели до порушення прав дітей на користування житлом, що є неприпустимим і на що дозвіл сторони не отримали. Як наслідок , суд вважає, що відповідно до умов договору іпотеки, банк має право вимагати звернення стягнення на предмет іпотеки, проте право вимоги банку про виселення без надання іншого житла дітей є сумнівним, і цей сумнів суд трактує на користь дітей. Посилання банку на можливість виселення осіб та надання їм житла в порядку ч.4 ст. 109 ЖК України з огляду на виселення дітей, права та інтереси яких потребують особливого захисту держави, суд вважає необґрунтованим і неможливим до застосування, оскільки питання щодо наявності такого житла сторонами не з»ясовувалось.

Крім того, суд враховує той факт, що відповідачем поступово сплачується заборгованість за кредитом, що підтверджується квитанцією від 23.01.2015 року №2866 24, та свідчить про те, що боржник не зловживає своїм правом та поступово виконує зобов»язання, дія якого припиняється у 2018 році.

Керуючись ст.ст. 12,33, 35, 39, 41 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 526, 575, 589, 590, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», Законом України «Про охорону дитинства», ст.ст. 30, 60, 212-214 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, які також представляють інтереси неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4, до ОСОБА_5, третя особа Служба у справах дітей Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації про звернення стягнення за договором іпотеки та виселення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду позивачем подається до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Богдан О.О.