Ухвала суду № 42612831, 04.02.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2015 року Справа № 876/10106/13 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області ДПС на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 року в адміністративній справі за позовом державного відкритого акціонерного товариства «Шахта Надія» до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області ДПС про визнання нечинним і скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

У липні 2008 року позивач ДВАТ «Шахта Надія» (на даний час ПАТ «Шахта Надія») звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ДПІ у Сокальському районі Львівської області ДПС, в якому просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 30.05.2008 р. № 000454150/0, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 497481,50 грн..

Відповідач позову не визнав, у суді першої інстанції подав письмове заперечення, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним і скасовано прийняте ДПІ у Сокальському районі Львівської області податкове повідомлення-рішення від 30.05.2008 р. № 000454150/0.

З цією постановою суду не погодився відповідач і оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що позивачем подано декларацію по ПДВ від 20.04.2005 р. № 6199 у якій визначена сума податкового зобов'язання 404918 грн., а граничний термін сплати - 04.05.2005 р. та декларацію по ПДВ від 20.05.2005 р. № 10454 у якій визначена сума податкового зобов'язання 589965 грн., а граничний термін сплати - 30.05.2005 р.. Однак, узгоджені суми зобов'язань в граничні терміни сплачені не були, у зв'язку з чим позивачем порушено п.п.5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». А тому, керуючись вимогами підпунку 17.1.7 п.17.1 ст.17 цього Закону податковим органом було прийнято оскаржене податкове повідомлення-рішення від 30.05.2008 р. № 000454150/0, яким позивачу за затримку на 1070 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 994963 грн. нараховано штраф в розмірі 50% погашеної суми податкового боргу, що становить 497481,50 грн.. Також звертає увагу апелянт, що визначальним при застосуванні до позивача штрафу є момент сплати податкового зобов'язання, а не момент декларування даного зобов'язання. Зазначає апелянт, що сплата податкових зобов'язань по ПДВ задекларованих в квітні-травні 2005 р. позивачем здійснена в березні-квітні 2008 р..

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції від 27.06.2013 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач по справі подав заперечення на апеляційну скаргу, у якому просить оскаржену постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що таку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.05.2008 року відповідачем ДПІ у Сокальському районі Львівської області було проведено перевірку дотримання вимог п.п.5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачем ДВАТ «Шахта Надія» за період з 04.05.2005 р. по 29.04.2008 р.. За результатами перевірки складено Акт № 437/150/00178175 від 16.05.2008 року (а.с. 7-8).

У вказаному Акті перевірки зазначено, що позивач порушив п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», а саме, сплатив узгоджену суму податкового зобов'язання за платежем ПДВ із затримкою, що є більшою 90 календарних днів в сумі 994963 грн.. Також в Акті зазначено, що податковий борг з ПДВ в сумі 994963 грн., який визначений в податкових деклараціях з ПДВ за березень, квітень 2005 р., було сплачено протягом березня-квітня 2008 р..

На підставі вищевказаного Акта перевірки від 16.05.2008 року, відповідачем винесено відносно позивача податкове повідомлення-рішення від 30.05.2008 року № 000454150/0, яким на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку на 10720 к. д. граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 994963 грн. до позивача застосовано штраф у розмірі 497481,50 грн. (а.с. 6).

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог та щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 30.05.2008 р. № 000454150/0, з врахуванням наступного.

Відповідно до ч.1, 3 п.3 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» (тут і надалі в редакції на час розглядуваних правовідносин) платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Згідно п.п.5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків (п.п.5.4.1 п.5.4 ст.5 вказаного Закону).

Обов'язок платника податків щодо сплати штрафу в разі несплати узгодженого податкового зобов'язання визначено в п.п.17.1.7 п.17.1 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», де вказано, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: - при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; - при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу; - при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі 50 відсотків погашеної суми податкового боргу. Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Суд апеляційної інстанції враховує, що з аналізу вищевказаних норм законодавства слідує, що податкий орган має право застосовувати до платника податків штрафні санкції за наявності у такого платника податкового боргу, в залежності від днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перебіг строку давності для визначення податкового зобов'язання зі сплати штрафу починається з дня наступного за днем сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Тобто, для застосування штрафу на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є обов'язковим встановлення факту порушення платником податків граничного строку сплати узгоджених сум податкових зобов'язань, та встановлення конкретних дат фактичної сплати таких узгоджених сум податкових зобов'язань. Саме фактична сплата узгодженої суми податкового зобов'язання є юридичним фактом, який породжує обов'язок платника податків сплатити вказаний штраф.

При цьому, зазначені вище правові норми не встановлюють порядок та черговість, а також право зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Відповідно до п. 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням пп. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеними у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

При цьому, суд правильно зазначив, що у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу, передбаченого пп.7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Із матеріалів адміністративної справи видно і визнається особами, які беруть участь у справі, що позивач ДВАТ «Шахта Надія» 19.04.2005 р. подав до відповідача ДПІ у Сокальському районі Львівської області податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2005 р., якою визначив податкове зобов'язання до сплати в бюджет в розмірі 404998 грн., а 19.05.2005 р. подав податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2005 р., якою визначив податкове зобов'язання до сплати в бюджет в розмірі 589965 грн. (а.с. 101, 99).

В матеріалах справи відсутні докази фактичної сплати узгодженої суми з ПДВ в сумі 994963 грн., який визначений в податкових деклараціях з ПДВ за березень, квітень 2005 р. .

Судом першої інстанції вірно встановлено, що суми, перераховані платником на погашення податкового зобов'язання з ПДВ за січень, березень 2008 р., відповідач зарахував в погашення податкового боргу за березень, квітень 2005 р..

Висновки суду першої інстанції підтверджуються матеріалами адміністративної справи, в тому числі, розрахунком податкового органу штрафних санкцій, платіжними дорученнями за березень, квітень 2008 р., обліковими картками платника.

Таким чином, самостійне зарахування ДПІ у Сокальському районі Львівської області сплачених ДВАТ «Шахта Надія» сум податку в рахунок податкового боргу є неправомірним.

Відповідно до ст. 71 ч.2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У зв'язку із цим, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про протиправність оскарженого ППР від 30.05.2008 р., яким позивача на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами оштрафовано на 497481,50 грн. за порушення вимог п.п.5.3.1 п. 5.3 ст. 5 цього Закону.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, висновки суду відповідають обставинам справи, постанова суду винесена з дотриманням норм матеріального права, а тому немає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 41 ч.1, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області ДПС - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 року в адміністративній справі за позовом державного відкритого акціонерного товариства «Шахта Надія» до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області ДПС про визнання нечинним і скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Р.Й. Коваль

Н.М. Судова-Хомюк