Ухвала суду № 42612685, 05.02.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2015 року

справа № 808/5416/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередниченко В.Є.,

суддів: Коршуна А.О., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з додатковою відповідальністю «Автопарк» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року у справі №808/5416/14 за позовом управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя до товариства з додатковою відповідальністю «Автопарк» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ :

Управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя 28 серпня 2014 року звернулося до суду з адміністративним позовом до товариства з додатковою відповідальністю «Автопарк» (далі - ТДВ «Автопарк»), в якому просить стягнути з відповідача заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій у сумі 40413,44 грн., яка утворилася за період з червня по серпень 2014 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що чинним законодавством передбачено обов’язок відшкодування підприємством лише витрат на виплату та доставку пільгових пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1, а не за списком №2. Крім того в доводах апеляційної скарги відповідач посилається на недоведеність позивачем факту нарахування та сплати фактичних витрат на виплату та доставку пенсій у сумі 40413,44 грн., яка утворилася за період з червня по серпень 2014 року, оскільки розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсії не є підтвердженням понесення управлінням Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м.Запоріжжя таких витрат.

Згідно з запереченнями на апеляційну скаргу позивач просив у задоволені апеляційної скарги відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ТДВ «Автопарк» зареєстровано як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інших платежів до управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя.

ТДВ «Автопарк» зобов`язане вносити з коштів, призначених на оплату праці, плату, що покриває фактичні витрати на виплату та доставку пенсій застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №1 та списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Згідно з розрахунком фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пункту "б" - "з" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відповідачу необхідно було покрити витрати на виплату та доставку пільгових пенсій в розмірі 40413,44 грн., яка утворилася за період з червня по серпень 2014 року.

У зв`язку з несплатою суми боргу у відповідача залишилась несплаченою заборгованість перед Управлінням щодо витрат на виплату і доставку пенсій колишнім працівникам підприємства, які були зайняті на роботах з особливо шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України на загальну суму 40413,44 грн.

Відповідно до зазначених вище розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч.3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів “б”-“з” статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» складає 40413,44 грн.

Але, ТДВ «Автопарк» згідно з ч.1 п.6.8 р. 6 Інструкції підприємства до 25 числа не внесло до Пенсійного фонду України зазначену в повідомленнях місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах, внаслідок чого станом на серпень 2014 року у відповідача виник борг у 40413,44 грн., що підтверджується розрахунками фактичних витрат, які містяться в матеріалах справи.

Зазначені вище розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 ст. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів “б”-“з” ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем оскаржені не були, тому вони вважаються дійсними та такими, що підлягають виконанню з боку ТДВ «Автопарк».

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

На момент набрання чинності Законом № 1058-IV питання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII було врегульовано Законом України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 400/97-ВР), відповідно до пунктів 1 та 2 статті 1 якого відповідач є платником збору на обов’язкове державне пенсійне забезпечення.

Згідно ж з абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"–"з" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону № 400/97-ВР встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Крім того суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що постановою Верховного Суду України від 31.01.2011року у справі за позовом виробничого підприємства “Рембудмонтаж” до управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області про скасування розрахунку та зобов’язання вчинити дії, за результатами розгляду заяви виробничого підприємства “Рембудмонтаж” про перегляд постанови Луганського окружного адміністративного суду від 09.03.2010 року та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.10.2010 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що підприємство зобов’язано відшкодовувати ПФУ плату, яка покриває витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. “б” ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині того, що позивачем не доведено факту нарахування та сплати фактичних витрат виплату та доставку пенсій у сумі 40413,44 грн., яка утворилася за період з червня по серпень 2014 року, а розрахунки не є підтвердженням понесення управлінням Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м.Запоріжжя таких витрат, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Як слідує з матеріалів справи, ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2014 року про відкриття провадження, відповідачу запропоновано надати письмові заперечення проти позову з посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються (а.с.1).

Проте, під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем на пропозицію суду не було надано доказів для підтвердження обставин, на які він посилається, що стало підставою для вирішення справи на основі наявних доказів.

Крім того, доказів того, що відповідачем зазначені вище розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «б»-«з» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ, на час розгляду справи судом першої інстанції були оскаржені чи скасовані суду не надано, тому такі розрахунки вважаються дійсними та такими, що підлягають виконанню з боку ТДВ «Автопарк».

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 200, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Автопарк» - залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року у справі № 808/5416/14 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 06 лютого 2015 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко