Рішення № 42610001, 05.02.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2015 р. Справа № 911/5544/14

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Комунального підприємства «Вишнівськтеплоенерго» Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області

про стягнення 545913,10 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: Сидоренко А.С., довір. № 14-100 від 18.04.2014 р.

від відповідача: Карандюк М.В., довір. № 21 від 19.01.2015 р.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - ПАТ «НАК «Нафтогаз України», позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства «Вишнівськтеплоенерго» Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - КП «Вишнівськтеплоенерго», відповідач) про стягнення 545913,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу № 14/2413/11 від 30.09.2011 р., яке встановлено рішеннями господарського суду Київської області від 31.05.2012 р. у справі № 5/055-12 та від 28.01.2014 р. у справі № 911/4507/13, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 93578,70 грн. 3% річних та 452334,40 грн. інфляційних втрат за несвоєчасні розрахунки в частині сплати основного боргу, а також судовий збір.

Розгляд справи відкладався.

05.02.2015 р. до господарського суду Київської області КП «Вишнівськтеплоенерго» було подано відзив № 48 від 04.02.2015 р., відповідно до якого відповідач зазначив, що КП «Вишнівськтеплоенерго» Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області визнає позовні вимоги у повному обсязі, оскільки інфляційні втрати та 3% річних, які нараховані за період з 28.03.2012 р. до 18.10.2013 р. за зобов'язаннями грудня 2012 року не були предметом розгляду вказаних у позові справ господарського суду Київської області № 5/055-12 та № 911/4507/13.

У судовому засіданні 05.02.2015 р. представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач у судовому засіданні 05.02.2015 р. підтримав поданий до господарського суду Київської області відзив № 48 від 04.02.2015 р. про визнання позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні 05.02.2015 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

30.09.2011 р. між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України») (продавець) та Комунальним підприємством «Вишнівськтеплоенерго» Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (покупець) було укладено договір № 14/2413/11 купівлі-продажу природного газу, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Згодом між сторонами було підписано низку додаткових угод, якими змінювались умови договору, зокрема, вартість та обсяг природного газу.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору).

Відповідно до актів приймання-передачі природного газу за період з вересня 2012 року по грудень 2012 року (копії актів містяться в матеріалах справи) продавець належним чином виконав взяті на себе договірні зобов'язання, а саме - передав покупцю природний газ на загальну суму 10645967,94 грн. Однак, відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого у цей період газу.

Згідно з ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Вищенаведені факти встановлені у рішеннях господарського суду Київської області від 31.05.2012 р. у справі № 5/055-12 та від 28.01.2014 р. у справі № 911/4507/13.

Рішенням господарського суду Київської області від 31.05.2012 р. у справі № 5/055-12 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з КП «Вишнівськтеплоенерго» на користь НАК «Нафтогаз України» 351496,00 грн. основного боргу, 3440,13 грн. інфляційних втрат, 4426,25 грн. 3% річних, 11461,21 грн. пені, 12302,36 грн. штрафу, 8137,88 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Київської області від 28.01.2014 р. у справі № 911/4507/13 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з КП «Вишнівськтеплоенерго» на користь ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 3707574,54 грн. боргу, 295349,24 грн. пені, 349929,44 грн. 7% штрафу, 92371,53 грн. 3% річних, 14653,50 грн. втрат від інфляції, а також 68820,00 грн. судового збору.

Як встановлено судом, на момент розгляду даної справи № 911/5544/14 борг відповідача перед позивачем за поставлений згідно договору купівлі-продажу природного газу № 14/2413/11 від 30.09.2011 р. було погашено повністю.

Предметом даного позову є вимоги про стягнення з відповідача 93578,70 грн. 3% річних за період з 29.03.2012 р. до 23.10.2012 р. та за період з 19.10.2013 р. до 16.10.2014 р. та 452334,40 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2013 року до вересня 2014 року, нарахованих на суму заборгованості, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу № 14/2413/11 від 30.09.2011 р., встановленого рішеннями господарського суду Київської області від 31.05.2012 р. у справі № 5/055-12 та від 28.01.2014 р. у справі № 911/4507/13.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено в п. 5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 р., господарським судам необхідно мати на увазі, що за приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак, якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим, відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

Окрім того, пунктом 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» передбачено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, борг відповідача перед позивачем за поставлений згідно договору купівлі-продажу природного газу № 14/2413/11 від 30.09.2011 р. було погашено повністю у вересні 2014 року.

З урахуванням викладеного, розмір заявлених до стягнення з відповідача у даній справі 3% річних в сумі 93578,70 грн., нарахованих за період з 29.03.2012 р. до 23.10.2012 р. та за період з 19.10.2013 р. до 16.10.2014 р. на заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу № 14/2413/11 від 30.09.2011 р., є обґрунтованим та арифметично вірним.

Інфляційні втрати, заявлені до стягнення з відповідача у даній справі в сумі 452334,40 грн., нараховані за період з листопада 2013 року до вересня 2014 року на суму заборгованості, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу № 14/2413/11 від 30.09.2011 р. Розмір зазначених інфляційних втрат є обґрунтованим та арифметично вірним.

Поряд з цим слід зазначити, що за приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Доказів сплати на користь позивача заявлених останнім до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат відповідач суду не надав.

Натомість, як вбачається з відзиву № 48 від 04.02.2015 р. (вх. № 2600/15 від 05.02.2015 р.), адресованого суду, відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі.

Згідно з ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Частиною 6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Водночас, як передбачено ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог ПАТ «НАК «Нафтогаз України» у повному обсязі.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Вишнівськтеплоенерго» Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 11, код 19417197) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Богдана Хмельницького, 6, код 20077720) - 452334 (чотириста п'ятдесят дві тисячі триста тридцять чотири) грн. 40 коп. інфляційних втрат, 93578 (дев'яносто три тисячі п'ятсот сімдесят вісім) грн. 70 коп. 3% річних, 10918 (десять тисяч дев'ятсот вісімнадцять) грн. 26 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 06.02.2015 р.

Суддя В.М. Бабкіна