Рішення № 42609392, 29.01.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2015Справа №910/28625/14

За позовомФізичної особи-підприємця Луцюк Олексія ПетровичаДоСвятошинського психоневрологічного інтернату для жінокПростягнення 20 715, 12 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача: Луцюк О. П. - паспорт;

Від відповідача: Гришаєнко І.А. - за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідача про стягнення з останнього на свою користь 20 715, 12 грн. заборгованості за договором №6 від 27.04.2011р., з яких 15 600, 00 грн. - сума заборгованості за договором, 1 683, 52 грн. - 3% річних, 3 431, 60 грн. - індекс інфляції.

23.01.2015р. відповідач надав відзив на позов, відповідно до якого визнав позовні вимоги повністю.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27 квітня 2011 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір №6 (надалі - Договір), предметом якого є надання Відповідачу послуг по роботі з програмними комплексами по веденню бухгалтерського обліку та послуги в сфері інформатизації, надання консультацій по правилах експлуатації ЕОТ та іншої оргтехніки і послуг по наданню цінової, законодавчої інформації та консультації в сфері інтернет мереж.

Термін дії Договору встановлений з 27.04.2011р. по 31.12.2011р. (п. 5.1 Договору).

Договір був пролонгований до 31.12.2014р., згідно додаткової угоди від 02.01.2014р. до Договору №6 від 27.04.2011р.

Згідно з п. 2.1.1 Договору, Позивач взяв на себе зобов'язання модифікувати за вимогою Відповідача, або у зв'язку із змінами в законодавстві існуюче програмне забезпечення, сприяти впровадженню нового програмного забезпечення, забезпечувати працездатність програмного забезпечення, а також його збереження, тощо.

Відповідно до п. 2.2.5 Договору, Відповідач взяв на себе зобов'язання оплачувати Позивачу грошові кошти за виконані послуги, згідно актів виконаних послуг, а саме 1 600, 00 грн. щомісяця шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахунковий рахунок Позивача.

Відповідач частково розрахувався за надані послуги, перерахувавши Позивачу 400, 00 грн., згідно акту №3 від 27.04.2011р.

Існуюча на даний час основна заборгованість Відповідача за надані Позивачем в 2011 році послуги за Договором становить 15 600, 00 грн., що не заперечується та визнається Відповідачем, а також підтверджується актами звірки взаємних розрахунків, належні копії яких є в матеріалах справи.

Судом встановлено, що Позивач належним чином виконав свої зобов'язання передбачені Договором в повному обсязі, що підтверджується актами виконаних послуг і актами звірки взаємних розрахунків підписаними керівником Відповідача, що у відповідності до п. 4.1. Договору є погодженням Відповідача з фактом надання послуг та підставою для розрахунку з Позивачем.

Однак, незважаючи на вимоги Договору, підписання Актів виконаних послуг і актів звірки взаємних розрахунків на загальну суму в розмірі 16 000, 00 грн. Відповідачем були оплачені надані послуги лише на суму 400, 00 грн.

Таким чином, Відповідачем не належним чином були виконані грошові зобов'язання щодо оплати грошових коштів за надані послуги в порядку визначеному умовами Договору, внаслідок чого станом на момент звернення Позивача з позовом до суду, Відповідач має заборгованість перед Позивачем в розмірі 15 600, 00 грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Договір №6 від 27.04.2011р., укладений між Позивачем та Відповідачем за своєю правовою природою є договором про надання послуг та є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для неналежного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем не сплачено суму боргу за Договором в розмірі 15 600, 00 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент винесення рішення у справі настав.

Факт наявності боргу у Відповідача за Договором від 27.04.2011р. №6 в розмірі 15 600, 00 грн. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та Відповідачем визнаний, і тому ця сума має бути стягнута з Відповідача.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, Позивач також правомірно нарахував Відповідачу борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого Позивачем розрахунку з Відповідача підлягає стягненню 1 683, 52 грн. 3% річних та 3 431, 60 грн. індексу інфляції, відповідно до ст. 625 ЦК України, з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи Позивач довів, що його позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті судового збору, згідно ст. 49 ГПК України покладаються на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Святошинського психоневрологічного інтернату для жінок (03115, м. Київ, вул. Крамського, 16; Код: 03188777) на користь Фізичної особи-підприємця Луцюк Олексія Петровича (02222, м. Київ, проспект Маяковського, 59, кв. 48; ідентифікаційний код: 2348200134) основну заборгованість в розмірі 15 600 (п'ятнадцять тисяч шістсот) грн. 00 коп., 3% річних в розмірі 1 683 (одна тисяча шістсот вісімдесят три) грн. 52 коп., індекс інфляції в розмірі 3 431 (три тисячі чотириста тридцять одна) грн. 60 коп. та судовий збір в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 06.02.2015р.

Суддя І.І.Борисенко