Постанова № 42609233, 19.01.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

19 січня 2015 року (10 год. 40 хв.) Справа № 808/9007/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Киселя Р.В.,

при секретарі судового засідання Мащенко Д.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза позовом Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.

11.12.2014 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - позивач) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить: стягнути з відповідача на користь місцевого бюджету Орджонікідзевського району м. Маріуполя заборгованість зі сплати єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 6476,33 грн.

Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що відповідач, згідно даних обліку та звітності, має податковий борг по сплаті єдиного податку з фізичних осіб-підприємців в сумі 6476,33 грн. Просить суд стягнути з відповідача заборгованість по єдиному податку в сумі 6476,33 грн.

Ухвалою від 15.12.2014 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 19.01.2015.

19.01.2015 від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, на задоволенні позовних вимог наполягає.

У судове засідання, призначене на 19.01.2015 відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання не прибув.

Згідно із ч. 11 ст. 35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Судова повістка надсилалась відповідачу на адресу наявну в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, проте повернулась до суду без вручення адресату з позначкою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Відтак, відповідач є таким, що належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

За приписами ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

За змістом ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності представників сторін на підставі наявних у справі матеріалів.

Враховуючи неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд керуючись ч. 1 ст. 41 КАС України не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 23.09.2002 відповідач зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця.

На підставі заяви про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності відповідача з 01.01.2012 було переведено на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, як платника єдиного податку третьої групи (ставка у відсотках доходу - 5 %), вид діяльності відповідачем визначений як діяльність автомобільного вантажного транспорту (код згідно КВЕД 60.24.1).

Податковий борг виник внаслідок несплати відповідачем сум єдиного податку визначеного самостійно у поданих податкових деклараціях з єдиного податку, а саме:

- від 30.10.2013 №9069183099, відповідно до якої відповідачем було визначено зобов'язання зі сплати єдиного податку у розмірі 3149,24 грн. З урахуванням часткової сплати у сумі 284,38 грн. заборгованість відповідача складає 2864,86 грн.;

- від 26.11.2014 №1400009173, відповідно до якої відповідачем було визначено зобов'язання зі сплати єдиного податку у розмірі 1977,15 грн.;

- від 06.05.2014 №9025285415, відповідно до якої відповідачем було визначено зобов'язання зі сплати єдиного податку у розмірі 800,00 грн.;

- від 02.07.2014 №9037347148, відповідно до якої відповідачем було визначено зобов'язання зі сплати єдиного податку у розмірі 571,24 грн.

Крім того, позивачем на підставі пп. 20.1.4 ст. 20 ПК України було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати єдиного податку відповідачем, за результатами якої складено Акт від 24.03.2014 №363/1700/НОМЕР_1. За наслідками перевірки позивач дійшов висновку про порушення відповідачем вимог п. 295.3 ст. 295 ПК України, а саме відповідачем не своєчасно сплачено єдиний податок за 2 квартал 2013 року в строк до 19.07.2013.

На підставі Акта перевірки позивачем було складено податкове повідомлення-рішення від 25.03.2014 №0001401700, яким на підставі ст. 126 ПК України, за затримку на 156 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 1315,40 грн., до відповідача було застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20% грошового зобов'язання погашеного із затримкою у сумі 263,08 грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення направлялося на адресу відповідача, проте повернулося позивачу із позначкою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».

Згідно даних облікової картки відповідача та розрахунку ціни позову за відповідачем обліковується заборгованість зі сплати єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 6476,33 грн. = 2864,86 грн. + 1977,15 грн. + 800,00 грн. + 571,24 грн. + 263,08 грн.

У зв'язку з несплатою відповідачем узгодженого податкового зобов'язання з єдиного податку йому надсилалась податкова вимога від 22.11.2013 №21364-17, яка повернулась до позивача з відмітною поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».

Надаючи оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

За приписами п. 291.2 ст. 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Пунктом 291.3 ст. 291 Податкового кодексу України визначено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Підпунктом 3 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України до третьої групи суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, відносяться фізичні особи - підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб;обсяг доходу не перевищує 3000000 гривень.

Відповідно до п. 293.1 ст. 293 Податкового кодексу України ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Згідно із пп. 293.3.1 п. 293.3 ст. 293 Податкового кодексу України фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць для третьої і четвертої груп платників єдиного податку: 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом; 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Пунктами 295.3 ст. 295 Податкового кодексу України визначено, що платники єдиного податку третьої - шостої груп сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Пунктом 295.4 ст. 295 Податкового кодексу України визначено, що сплата єдиного податку здійснюється за місцем податкової адреси.

Згідно із п. 295.8 ст. 295 Податкового кодексу України, у разі припинення платником єдиного податку провадження господарської діяльності податкові зобов'язання із сплати єдиного податку нараховуються такому платнику до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому до органу державної податкової служби подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з припиненням провадження господарської діяльності.

Пунктом 300.1 ст. 300 Податкового кодексу України визначено, що платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Як вбачається з наведених норм, обов'язок зі сплати єдиного податку суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ставиться в залежність лише від належної реєстрації такої особи як суб'єкта підприємницької діяльності та застосування ним спрощеної системи оподаткування у відповідності з вимогами законодавства.

Судом встановлено, що в порушення зазначених норм, відповідач не сплачував вчасно ставки єдиного податку визначені самостійно у податковій звітності, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість зі сплати єдиного податку перед бюджетом в сумі 6213,25 грн.

Крім того, відповідно до пп. 2 п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

На підставі ст. 126 ПК України, за затримку на 156 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 1315,40 грн., до відповідача було застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20% грошового зобов'язання погашеного із затримкою у сумі 263,08 грн.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Оскільки податкове зобов'язання відповідача не сплачено в установлені строки, таке податкове зобов'язання визнається податковим боргом.

За приписами п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що у зв'язку з несплатою податкових зобов'язань відповідачу 22.11.2013 було направлено податкову вимогу №21364-17, яка повернулась до позивача з відмітною поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».

Пунктом 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України визначені обставини за наявності яких податкова вимога вважається відкликаною.

Оскільки відповідач не надав заперечень проти вимог заявленого позову, то у суду відсутні підстави вважати податкову вимогу від 22.11.2013 №21364-17 відкликаною. Крім того, наданою позивачем обліковою карткою відповідача підтверджується, що податковий борг з моменту направлення вказаної податкової вимоги збільшився, але повністю не погашений. Відтак, податкова вимога позивача від 22.11.2013 №21364-17 є чинною.

Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Згідно пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

Пунктами 95.1 - 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідач не надав до суду жодних заперечень проти позову та доказів, які б спростовували вимоги позивача. Разом з тим, судом встановлена правомірність заявлених позивачем вимог.

З наведених підстав суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (Ідентифікаційний код НОМЕР_1, який зареєстрований: 87550, АДРЕСА_1) на користь місцевого бюджету Орджонікідзевського району м. Маріуполя, р/р 31512970700054 в ГУДКСУ у Донецькій області, код одержувача - 37989721, МФО 834016, код платежу 18050400 - заборгованість по сплаті єдиного податку з фізичних осіб-підприємців у розмірі 6476,33 грн. (шість тисяч чотириста сімдесят шість гривень 33 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль