Ухвала суду № 42609179, 27.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2015 року м. Київ К/800/52737/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Сіроша М.В.

Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року та постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2014 року по справі № 825/1372/14 за позовом Новгород-Сіверської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Новгород-Сіверська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Чернігівській області звернулась до суду з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 126435,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 34915,25 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно розрахунку позивача відповідач має податковий борг з податку на додану вартість в сумі 126435,00 грн. та по штрафним санкціям в сумі 34915,25 грн. Податковий борг відповідача виник на підставі несплати зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням від 01.06.2012 року №0000551740 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах в розмірі 161350,25 грн., з яких 126435,00 грн. - основний платіж, 34915,25 грн. - штрафні санкції, яке було отримано відповідачем 14.06.2012 року.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.11.2012 року, яка була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013 року по справі № 2а/2570/3058/2012 встановлено, що Новгород-Сіверською міжрайонною державною податковою інспекцією Державної податкової служби було правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.06.2012 року №0000551740.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України по справі № 2а/2570/3058/2012 вказані рішення залишено без змін.

Відповідно до ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до пп.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пп.59.3 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

З матеріалів справи вбачається, що передбачені Податковим кодексом України заходи були вжиті податковим органом та не призвели до погашення податкового боргу.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року та постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2014 року по справі № 825/1372/14 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підпис Сірош М.В. підпис Юрченко В.П.