Ухвала суду № 42608043, 02.02.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/116/15 Справа № 437/3589/12 Головуючий у 1 й інстанції - Бондаренко Г. В. Доповідач - Петешенкова М.Ю.

Категорія 7

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2015 року м. Дніпропетровськ

02 лютого 2015 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Петешенкової М.Ю.

суддів - Пономарь З.М., Черненкової Л.А.,

при секретарі - Яловій Ю.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги ОСОБА_2 на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2014 року і на додаткове рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у володінні та користуванні приватною земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Луб'янської сільської ради, Управління Держземагенства у Синельниківському районі Дніпропетровської області за участю третьої особи: приватного підприємства «Велес» про визнання державних актів недійсними, скасування державної реєстрації права власності, усунення перешкод у здійсненні права володіння та користування земельною ділянкою, -

В С Т А Н О В И Л А:

У 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищезазначеним позовом до ОСОБА_3, обґрунтовуючи його тим, що 30 липня 2011 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу вона придбала у ОСОБА_4 земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1, площею 0,2500 га та земельну ділянку для ведення особистого господарства, що знаходиться в Дніпропетровській області, Синельниківського району, площею 0,2500 га. Державні акти про право власності на земельні ділянки були нею зареєстровані у встановленому законом порядку, тому вона правомірно набула право власності на землю.

З жовтня 2011 року між нею та суміжним землевласником ОСОБА_3 стали виникати спори стосовно порядку використання земельних ділянок, оскільки відповідачка самовільно проклала на земельній ділянці межу у вигляді паркану, яка відмежовує значну частину належної їй земельної ділянки. Згідно геодезичного звіту - загальна площа земельної ділянки по АДРЕСА_1, обчислена за результатами геодезичної зйомки складає 0,4641 га, із них: для ведення особистого господарства 0,2285 га; для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд 0, 2357 га.

За заявою позивачки відділом Держкомзему у Синельниківському районі була проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства і в акті від 05 грудня 2011 року зазначено, що згідно кадастрових планів, складених ПП « Велес» за результатами польових геодезичних робіт на земельній ділянці по АДРЕСА_1 спостерігається, що на початку вулиці земельна ділянка має 36,60 м, а наприкінці значно звужується до 18,51 м., в той час як у ОСОБА_3, навпаки, земельна ділянка наприкінці городу розширюється. В даному акті зазначено, що позивачка користується земельною ділянкою для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0, 2357 га, тому вважає, що ОСОБА_3 користується частиною належної їй земельної ділянки.

В подальшому, уточнивши позовні вимоги зазначила, що на земельній ділянці по АДРЕСА_1 відповідно до розмірів, зазначених в державному акті серії ЯЛ № 063234 від 12 листопада 2010 року знаходяться будівлі та споруди належні ОСОБА_3, а саме: огорожа № 3, частина гаражу літ.Г-1, частина сараю літ. Б-1, частина фундаменту від демонтованої вбиральні літ.Ж-1 Конфігурація земельної ділянки АДРЕСА_2 має криволінійний контур, тоді як згідно державного акту на вказану земельну ділянку конфігурація повинна становити рівні (прямі) лінії. Саме в таких розмірах і конфігурації повинні бути земельні ділянки, які належать їй на праві власності, згідно державних актів на землю та договору купівлі-продажу.

Вказала, що вона не має ніякого відношення до видачі державних актів на землю в 1996 році на ім'я ОСОБА_5, просила суд при вирішенні даного спору не враховувати припущення експертів стосовно помилки допущеної при проведенні топографо-геодезичної зйомки, яка передувала видачі державних актів в 2010 році.

З урахуванням вищезазначеного, просила на підставі положень ст.125,126,152,158 Земельного кодексу України привести межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 у відповідності до державних актів на землю серії ЯЛ № 063234 від 12 листопада 2010 року та серії ЯЛ № 063118 від 12 листопада 2010 року та зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у володінні та користуванні земельною ділянкою шляхом зносу частини сараю літ.Б-1, гаражу літ.Г-1, частини фундаменту від демонтованої вбиральні літ.Ж-1, огорожі № З; стягнути з відповідача судові витрати та витрати за проведення експертизи.

У листопаді 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому зазначила, що вона з моменту народження і по теперішній час мешкає в будинку АДРЕСА_2. На свій житловий будинок виготовила технічну документацію у 1987 році, а свідоцтво на право власності отримала у 1989 році. На підставі рішення IV сесії XXII скликання Луб'янської сільської Ради народних депутатів Дніпропетровської області від 23 лютого 1995 року їй було передано для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - 0,25 га, та для ведення особистого підсобного господарства - 0,14 га.

Вона та її сусіди, ОСОБА_5, які мешкали по АДРЕСА_1 під час приватизації землі за взаємною згодою з врахуванням порядку користування підписали один одному акти встановлення меж земельних ділянок НОМЕР_1 та НОМЕР_2, що відводились (передавалися) їм у власність. Розміри земельних ділянок обмірювалися представниками Дніпропетровського інституту землеустрою, разом з сусідами ОСОБА_5, вони показували межі земельних ділянок. У серпні 1996 року ОСОБА_3 та її сусіди ОСОБА_5, отримали готові державні акти і справи по відведенню (передачі) земельної ділянки в приватну власність громадянинові.

Згідно державного акту 1996 року на право власності на землю серія ДП СВ № 005424, ОСОБА_3, належить земельна ділянка загальною площею 0,39 га, яка була передана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд 0,25га, та для ведення особистого підсобного господарства 0,14 га за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно державного акту 1996 року на право власності на землю серія ДП № 005423, ОСОБА_5, належала земельна ділянка загальною площею 0,50 га, яка була йому передана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд 0,25 га, та для ведення особистого підсобного господарства 0,25 га за адресою: АДРЕСА_1.

Після смерті свого чоловіка ОСОБА_5, ОСОБА_4 07 вересня 2007 року одержала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, на спадкове майно, яке складається з: жилого будинку АДРЕСА_1 по АДРЕСА_1 наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд 0,25 га, для ведення особистого підсобного господарства 0,25 га, належної померлому на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія ДП СВ № 005423, виданого Луб'янською сільською радою від 17 липня 1996 року та зареєстрованого в Книзі записів № 5223, на підставі рішення IV сесії XXII скликання Луб'янської сільської ради 23 лютого 1995 року .

Для продажу житлового будинку АДРЕСА_1 треба було присвоїти кадастрові номери земельним ділянкам.

Але, ПП «Велес», замість визначення та присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці НОМЕР_2, виготовила громадянці ОСОБА_4 нові державні акти на право власності на землю з невірними розмірами, які не співпадають з державним актом, що належав померлому, ОСОБА_5

Існуючі межі не змінювались, оскільки в акті встановлення меж земельної ділянки НОМЕР_2 чітко прописано, що межі земельної ділянки закоординовано по існуючим огорожам та точкам повороту встановленими при обмірі замовником, тобто ОСОБА_4, межі та площа земельної ділянки не змінились. Зазначає, що на прохання ОСОБА_4 підписала акт встановлення меж земельної ділянки, оскільки сусідка повідомила, що межі і розміри земельної ділянки не змінюються, а візуально, виходячи із наданого плану земельної ділянки - ніякі зміни не вбачалися. Раніше у неї з сусідами ОСОБА_4, ніяких спорів за межу не було. 30 липня 2011 року ОСОБА_4 продала свій житловий будинок ОСОБА_2 та нові сусіди почали претендувати на її земельну ділянку, а саме: спочатку словесно звинувачували її у самозахваті їхньої земельної ділянки, потім стали скаржитися в різні інстанції, внаслідок чого звернулися до суду, де вона і ознайомилась з новими державними актами ОСОБА_2 та дізналася, що розміри ії земельної ділянки в нових державних актах - не відповідають розмірам старого державного акту на земельну ділянку АДРЕСА_1, який належав ОСОБА_5

З кадастрових планів складених ПП «Велес» за результатами польових геодезичних робіт на земельній ділянці по АДРЕСА_1 вбачається, в началі вулиці земельна ділянка має 36,60 м замість 36,10 м., а наприкінці земельна ділянка має 23,04 м., замість 23 м. З метою вирішення земельного спору та встановлення накладки на належну їй земельну ділянку ОСОБА_3 замовила геодезію у TOB «Унзембуд» від 07 червня 2012 року. Організацією TOB «Регіональний земельний центр» було зроблено геодезію у вигляді ситуаційного плану на якому знято 3 суміжні ділянки. З ситуаційного плану М 1:500 за адресою АДРЕСА_3 вбачається, що межа земельної ділянки між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в районі будівлі сараю (сторона 28.28м) повинна проходити по існуючій огорожі (сітка рабиця). Згідно державного акту ОСОБА_2 - межа ріже будівлю сараю та гаражу, а будівля вбиральні знаходиться на території земельної ділянки №9, але згідно плану БТІ будівля туалету, сараю і гаражу є власністю ОСОБА_3 з 1998 року. З ситуаційного плану видно, що фактичне землекористування не відповідає державному акту відповідачки, на прикінці земельної ділянки на 4,01м. більше. Крім того, згідно державного акту серії ДП СВ № 005424 розмір земельної ділянки ОСОБА_3 в кінці городу повинен бути 25 м, а фактично 20,52 м. Для мирного вирішення вказаного спору, сільською радою разом з ПП «Велес» 15 грудня 2011 року було відновлено межі без накладок. ОСОБА_2 було надано 10 сотих землі в кінці її городу, в її користуванні знаходиться 0,60 га землі. Встановлені межі проіснували до квітня 2012 року, а у квітні ОСОБА_2 засадила свій город 0,10 га і знову переставила межі, тобто самовільно зайняла і використовує частину городу у розмірі 446 кв.м., яка належить ОСОБА_3, чим порушила попередню домовленість від 15 грудня 2011 року. Сусіди знищили межові знаки. 07 травня 2012 року, ОСОБА_2 на земельній ділянці ОСОБА_3 закопала залізобетонні стовпи та натягла залізну сітку. Межовим знаком був залізобетонний стовп, який є закінченням паркану ОСОБА_2 і визначав межі земельних ділянок відповідно до порядку користування, який фактично склався між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, паркан був встановлений ще до 2007 року ОСОБА_3

Зазначила, що видача ОСОБА_4 нових державних актів на право власності на землю з невірними розмірами її земельної ділянки АДРЕСА_1 в с. Луб'янка, а потім відчуження цієї земельної ділянки ОСОБА_2 привели до порушення законних прав та інтересів ОСОБА_3 реалізувати її право на визначення та присвоєння кадастрового номера земельній ділянці АДРЕСА_2, у селі Луб'янка Синельниківського району Дніпропетровської області, яка перебуває у користуванні ОСОБА_2 понад 30 років. При виготовленні ПП «Велес» кадастрового плану для видачі державних актів на право приватної власності на землю для ОСОБА_4 на них не були занесені межі вкраплених земель сторонніх землевласників і землекористувачів, а саме межі земельної ділянки, що належить ОСОБА_3, що потягло за собою виготовлення державних актів з неправильними межами і розмірами.

Посилалась на необхідність визнання державних актів недійсними в судовому порядку оскільки, державні акти на право власності на землю підлягали обов'язковій державній реєстрації і на їх підставі було зареєстровано право власності на землю за відповідачкою ОСОБА_2

Обґрунтовує вимоги про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 в с. Луб'янка у відповідності до положень ст.27 п.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та просить суд: визнати державні акти серії ЯЛ № 063234 від 12 листопада 2010 року на земельну ділянку площею 0,2500 га. для ведення особистого господарства, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та серії ЯЛ № 063234 від 12 листопада 2010 року, на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,2500га, видані відділом Держкомзему у Синельниківському районі недійсними; скасувати державну реєстрацію права власності на вищезазначені земельні ділянки за ОСОБА_2; усунути перешкоди у володінні та користуванні земельною ділянкою АДРЕСА_2 у с.Луб'янка, Синельниківського району, Дніпропетровської області, шляхом зобов'язання ОСОБА_2 відновити межі без накладок, звільнити самовільно зайняту площу, прибрати паркан, прибрати вкопані залізобетонні стовпи; стягнути з відповідача ОСОБА_2 судові витрати по справі.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено в повному обсязі (т.3 а.с.62-69).

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково.

Визнано державний акт на право власності на землю серії ЯЛ № 063234 від 12 листопада 2010 року на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,25 га, виданий відділом Держкомзему у Синельниківському районі - недійсним та скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 063234 від 12 листопада 2010 року, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,2500 га. за ОСОБА_2

Визнано державний акт на право власності на землю серії ЯЛ № 063118 від 12 листопада 2010 року на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, для ведення особистого селянського господарства, площею 0,2500га, виданий відділом Держкомзему у Синельниківському районі - недійсним та скасовано державну реєстрацію права власності на землю серії ЯЛ № 063118 від 12 листопада 2010 року, на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, для ведення особистого селянського господарства, площею 0,2500га за ОСОБА_2

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Додатковим рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2014 року вирішено питання про розподіл судових витрат у справі (т.3 а.с.100-101).

Не погодившись із рішенням суду від 28 липня 2014 року та додатковим рішенням цього ж суду від 03 жовтня 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду та додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нові рішення, якими її позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та вирішити питання про судові витрати.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та додаткового рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги слід відхилити, а рішення суду та додаткове рішення суду першої інстанції - залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 213 ЦПК України - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_3 є власником житлового будинку АДРЕСА_2 (а.с. 84-86, т.1). На підставі рішення IV сесії ХХІІ скликання Луб'янської сільської ради від 23 лютого1995 року ОСОБА_3 була передана у приватну власність земельна ділянка, площею 0,39 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд 0,25 га, для ведення особистого підсобного господарства 0,14 га та отримано державний акт на право приватної власності на землю серії ДП СВ № 005425.

Із державного акту на право приватної власності на землю серія ДП СВ № 005423, виданого Луб'янською сільською радою від 17 липня 1996 року на ім'я ОСОБА_5 вбачається, що ОСОБА_5 виділена на праві власності земельна ділянка за адресою с. Луб'янка Синельниківського району, Дніпропетровської області по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд 0,25 га, для ведення особистого підсобного господарства 0,25 га.

07 вересня 2007 року ОСОБА_4 одержала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, на спадкове майно, після смерті свого чоловіка ОСОБА_5, яке складається з: жилого будинку НОМЕР_2 та земельної ділянки загальною площею 0,50 га, що знаходиться в с. Луб'янка Синельниківського району, Дніпропетровської області по АДРЕСА_1.

З метою відчуження належного їй нерухомого майна ОСОБА_4 звернулася до ПП « Велес» для отримання технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку. ПП «Велес» були виконані землевпорядні роботи та складений кадастровий план земельної ділянки. Складений акт встановлення меж земельної ділянки, підписаний суміжними з ОСОБА_4 землекористувачами - ОСОБА_3 та ОСОБА_6 На зазначеному кадастровому плані земельна ділянка має прямокутню конфігурацію. За наслідками землевпорядних робіт та присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам ОСОБА_4 були видані державні акти про право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,2500 га серії ЯЛ № 063234 від 12 листопада 2010 року та земельну ділянку для ведення особистого господарства площею 0,2500 га серії ЯЛ № 063118 від 12 листопада 2010 року, розташовані за адресою АДРЕСА_1.

Згідно з договорами купівлі-продажу земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та для ведення особистого господарства, укладеними між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 державні акти про право власності на земельні ділянки були нею зареєстровані відповідно до норм Земельного кодексу України № 2768-ІІІ.

Після набуття ОСОБА_2 права власності на земельні ділянки по АДРЕСА_1 між сторонами по справі виникли суперечності стосовно меж земельних ділянок.

Комісійною судовою земельною-технічною експертизою №3068-13 від 14 травня 2014 року встановлена невідповідність, як розмірів (довжини, ширини, конфігурації) земельних ділянок АДРЕСА_1 зазначеним в державних актах серія ДП СВ №005423 від 17 липня 1996 року, який належав ОСОБА_5; державному акту серія ДП СВ №005424 від 17 липня 1996 року, який належить ОСОБА_3 - параметрам, зазначеним в державному акті серія ЯЛ №063234 від 12 листопада 2010 року та державному акті серія ЯЛ №063118 від 12 листопада 2010 року, які належать ОСОБА_2 (а.с.146 т.2).

Конфігурація земельних ділянок НОМЕР_1 та АДРЕСА_1 в с. Луб'янка, відображена в державних актах серія ДП СВ №005423 від 17 липня 1996 року, який належав ОСОБА_5; державному акту серія ДП СВ №005424 від 17 липня 1996 року, який належить ОСОБА_3 - при проведенні кадастрової зйомки земельної ділянки АДРЕСА_1 в с. Луб'янка і складенні державного акту серія ЯЛ №063234, кадастровий номер 1224883000:02:001:0029 від 12 листопада 2010 року, який належав ОСОБА_4 не була збережена ( а.с.147 т.2).

Частково задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з підстав передбачених положеннями ст.27 Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та обґрунтованості факту оформлення державних актів з порушенням процедури, передбаченої інструкцією, що призводить до порушення прав власника іншої земельної ділянки.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким вирішенням спору та вважає, що судом першої інстанції повно і правильно встановлені всі дійсні обставини справи, які вирішено згідно з законом.

Частина 1 ст.155 ЗК України передбачає, що у разі видання органом виконавчої влади чи місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно з ч.2 ст. 90 ЗК України, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимогах ОСОБА_2 судом першої інстанції вірно враховано, що у відповідності до вимог ст.ст.10, 60 ЦПК України, позивачем не надано належних та достатніх доказів порушення ОСОБА_3 порядку користування земельною ділянкою та інших прав ОСОБА_2

Оцінюючи висновок судової земельної-технічної експертизи №3068-13, проведеної Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз від 14 травня 2014 року суд першої інстанції в достатній мірі мотивував її обґрунтованість в сукупності з іншими доказами та вірно визначив його, як належний та допустимий доказ по справі

Посилання ОСОБА_2 на невідповідність висновку судової земельної-технічної експертизи №3068-13 від 14 травня 2014 року, спростовується приписами ст. ст. 57 - 59 ЦПК України, адже цей висновок містить фактичні дані про обставини, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і стосуються предмета доказування, доказ одержаний з додержанням порядку, оскільки висновок судової земельної-технічної експертизи №3068-13 від 14 травня 2014 року відповідає положенням ст.147 ЦПК України та проведений з дотриманням вимог Закону України «Про судову експертизу», а також узгоджується з іншими матеріалами справи.

Разом з тим колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Земельний Кодекс України регулює питання об'єктів права власності на землю, обов'язки власників землекористувачів земельних ділянок та визначає зміст добросусідства (ст.ст.80, ч.1 ст.91, ч.1 ст.96, ч.3 ст.103).

Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб ( ст.158 ЗК).

Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства.

Лише у разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.

У пункті 4. постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді справ" роз'яснено, що згідно зі ст.158 ЗК України суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування влади з питань земельних ресурсів.

Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів (ст. 106 ЗК )

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 правомірно набули право власності на земельні ділянки АДРЕСА_3 згідно з нормами земельного законодавства станом 1995 рік, саме тому встановивши невідповідність між відведеною у власність ОСОБА_3 та фактично використовуваною нею земельною ділянкою, обґрунтовано задовольнив вимоги ОСОБА_3 в частині визнання державних актів серії ЯЛ №063234 та серії ЯЛ №063118 від 12 листопада 2010 року недійсними та скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_2

Таким чином, вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Доводи апеляційних скарг не спростовують правильності висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позову ОСОБА_3, оскільки приписи ст. 140 Земельного кодексу України є імперативними, а висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Інші доводи, вказані в апеляційних скаргах про те, що суд неповно з'ясував обставини по справі, а наданим його доказам не надав належної оцінки, необґрунтовані та зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2014 року і додаткове рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: М.Ю. Петешенкова

З.М. Пономарь

Л.А. Черненкова