Ухвала суду № 42606393, 04.02.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1981/15

Головуючий у першій інстанції Груца Є. Є.

Доповідач Журавльов О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Журавльова О.Г.,

суддів: Ісаєвої Н.В., Комлевої О.С.,

при секретарі Сілукової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", що є правонаступником Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 30 жовтня 2014 року,

встановила:

У вересні 2014 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом та посилаючись на невиконання відповідачем умов кредитного договору, просив стягнути з ОСОБА_3 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" суму заборгованості за кредитним договором № СL-SМЕ 500/138/2008 від 11.06.2008 року у розмірі 921 524, 94 гривень та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 441,00 гривень.

Заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 30 жовтня 2014 року позов ТОВ" ОТП Факторинг Україна" було задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за кредитним договором № СL-SМЕ 500/138/2008 від 11.06.2008 року у розмірі 921 524, 94 гривень та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 441,00 гривень.

Зазначене рішення суду оскаржує в апеляційному порядку ОСОБА_3

В скарзі з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 11 червня 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № СL-SМЕ 500/138/2008, відповідно до умов якого позичальникові було надано кредит в розмірі 195 750,00 грн., що підтверджується кредитною заявкою від 11 червня 2008 року.

Згідно п. 1.1. частини № 2 кредитного договору, позичальник зобов'язаний своєчасно повернути суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання, як вони визначені у кредитному договорі.

Порядок виконання боргових зобов'язань за кредитним договором встановлений пунктом 1.5. (з підпунктами) частини № 2 Кредитного договору.

Відповідно до підпункту 1.5.1. частини № 2 кредитного договору, погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку повернення кредиту та сплати процентів, шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок НОМЕР_1. Нараховані в порядку, передбаченому кредитним договором, проценти сплачуються позичальником одночасно з погашенням відповідної частини кредиту в строк, передбачений в графіку повернення кредиту та сплати процентів.

Статтею 1048 ЦК України встановлено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до п. 3 частини № 1 кредитного договору, для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися плаваюча процентна ставка, яка визначається як фіксований відсоток + FIDR, де фіксований відсоток дорівнює 2,9 (дві цілих 9 десятих) річних, FIDR - це процентна ставка по строкових депозитних вкладах фізичних осіб у валюті тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк дії депозитного договору.

В залежності від вартості кредитних ресурсів банку ставка FIDR може змінюватися банком (зменшуватися чи збільшуватися) в порядку передбаченим кредитним договором.

Підпунктом 1.4.1.1.2. пункту 1.4. частини № 2 кредитного договору передбачено, що у разі використання плаваючої процентної ставки, проценти за користування кредитом розраховуються як фіксований відсоток + FIDR з розрахунку річної бази нарахування процентів (дванадцять) місяців у році.

Порядок нарахування процентів врегульовано підпунктом 1.4.1.2. пункту 1.4. частини № 2 кредитного договору, відповідно до якого, проценти нараховуються у день сплати процентів, але не пізніше дати, визначеної у графіку повернення кредиту та сплати процентів, кожного календарного місяця на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами, включаючи день видачі та виключаючи день повернення, та сплачуються позичальником відповідно до п. 1.5. кредитного договору.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до п. 1.9.1. частини № 2 кредитного договору, незважаючи на інші положення кредитного договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем, та/або майновим поручителем своїх боргових та інших зобов'язань за кредитним договором (в тому числі, але не виключно, встановлених п. 2.3. та ст. 3 кредитного договору), та/або умов договору іпотеки, та/або умов договору поруки.

При цьому, зобов'язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому настає з дати відправлення банком на адресу позичальника відповідної вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.

Згідно п. 1.9.1. кредитного договору, у зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором щодо своєчасної сплати процентів та погашення кредиту, позичальникові банком було направлено досудову вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, відповідно до якої позичальник був зобов'язаний протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання досудової вимоги сплатити на користь банку належні суми кредиту, процентів та штрафних санкцій за кредитним договором.

Проте погашення заборгованості за кредитним договором позичальником, не здійснено.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Станом на 01.07.2013 року сума заборгованості позичальника за кредитним договором, з урахуванням основного боргу, процентів, пені та штрафів, складає 921 524, 94 гривень, що підтверджено відповідним розрахунком.

Доводи скарги, щодо невідповідності даного розрахунку є безпідставними та належними доказами недоведеними. Іншого розрахунку апелянтом до суду апеляційної інстанції не надано.

Посилання скарги на порушення судом норм ст. 549 ЦК є необгрунтованими.

За таких обставин, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову банку. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ч. 1 ст. 60, ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 11 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 п. 1 ст. 307 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 30 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.Г.Журавльов

Судді

Н.В.Ісаєва

О.С.Комлева