Рішення № 42605059, 03.02.2015, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/5441/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2015 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої - судді Лузан Л.В., при секретарях судового засідання - Однораз Т.А., Данилевич Т.О.,

за участю: представника позивача - Чаленко В.В.,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк "Аваль" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2014 року Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк "Аваль" звернулося до суду з позовом до відповідачів фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3.), ОСОБА_4 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором у розмірі 365 524 грн. 26 коп., судових витрат по справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 31.10.2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк "Аваль" (правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк "Аваль") та ФОП ОСОБА_3 було укладено генеральний кредитний договір № 010/01-04/07-611, за умовами якого загальний розмір позичкової заборгованості (ліміт кредитування) по всім договорам укладеним в рамках цього договору не повинен перевищувати розміру еквівалентного 464 600 грн. 00 коп.

В рамках даного кредитного договору між ВАТ "Райффайзен Банк "Аваль» та ФОП ОСОБА_3 31.10.2007 року було укладено кредитний договір № 010/01-04/07-612, відповідно до якого Банк надав позичальнику кредит шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії на загальну суму 464 600 грн. 00 коп. строком до 30.10.2017 року, а позичальник зобов'язався використати його за цільовим призначенням, виконати усі обов'язки, що виникають із умов договору, і здійснити повне погашення заборгованості у межах строку кредиту, відповідно до умов договору.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 був укладений договір поруки № 010/01-04/07-612/1 від 31.10.2007 року.

Посилаючись на те, що банк у повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання, відповідно до умов кредитного договору, а ФОП ОСОБА_3, незважаючи на це, порушила їх, оскільки, своєчасно не погашала кредит та не сплачувала проценти за користування ним, позивач просив стягнути заборгованість за вищевказаним кредитним договором станом на 18.11.2014 року, в розмірі 365 524 грн. 26 коп. , яка складається з:

- заборгованості за кредитом в розмірі 338 919 грн. 53 коп.,

- заборгованості за процентами в розмірі 21 474 грн. 02 коп.,

- нарахованої пені в розмірі 5 130 грн. 71 коп.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Надав пояснення аналогічні, викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача ФОП ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на їх необґрунтованість. Крім того, зазначав про відсутність підстав для покладення солідарного обов'язку по погашенню заборгованості за кредитом на відповідача ОСОБА_4, оскільки має місце збільшення обсягу відповідальності без згоди останнього, а також пропуск строку пред'явлення вимог до поручителя, що свідчить про припинення договору поруки в силу ст. 559 ЦК України.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних доказів, відповідно до вимогст.11 ЦПК України, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Зокрема, судом встановлено, що 31.10.2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк "Аваль" (правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк "Аваль") та ФОП ОСОБА_3 було укладено генеральний кредитний договір № 010/01-04/07-611, відповідно до якого, позивач надав ФОП ОСОБА_3 кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених договорами, укладеними в рамках цього договору і які є його невід'ємними частинами. Цільове використання кредитних коштів є фінансування проведення ремонтних робіт та придбання меблів. Загальний розмір позичкової заборгованості (ліміт кредитування) по всім договорам укладеним в рамках цього договору не повинен перевищувати розміру еквівалентного 464 600 грн. 00 коп. Термін дії договору - до 30.10.2017 року.

В рамках даного кредитного договору між ВАТ "Райффайзен Банк "Аваль» та ФОП ОСОБА_3 31.10.2007 року було укладено кредитний договір № 010/01-04/07-612, відповідно до якого Банк надав позичальнику кредит шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії на загальну суму 464 600 грн. 00 коп. строком до 30.10.2017 року зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 13 % річних до 22.08.2008 року, а після цієї дати - 17 % річних (додатковий договір №010/01-04/07-612/3 від 22.08.2008 року). Також, відповідно до укладених додаткових договорів № 010/01-04/07-612/2 від 25.06.2008 року, № 010/01-04/07-612/4 від 31.12.2008 року змінювався графік погашення заборгованості за кредитом. Інші умови кредитного договору № 010/01-04/07-612 від 31.07.2007 року залишилися незмінними.

Факт виконання позивачем умов вищевказаного кредитного договору в судовому засіданні не оспорювався.

В якості забезпечення виконання ФОП ОСОБА_3 своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами, в розмірах, згідно кредитного договору, сплати комісійної винагороди, можливих штрафних санкцій між банком та відповідачем ОСОБА_4 був укладений договір поруки № 010/01-04/07-612/1 від 31.10.2007 року (№ 010/01-04/07-612/5 від 31.12.2008 року) , відповідно до якого останній зобов'язався нести з ФОП ОСОБА_3 перед позивачем солідарну відповідальність за порушення нею умов кредитного договору.

Додатковою угодою № 010/01-04/07-612/1/1 від 22.08.2008 року до вищевказаного договору поруки узгоджено з відповідачем ОСОБА_5 збільшення процентної ставки за користування кредитними коштами. Так, останній погодився відповідати перед кредитором за несплату боржником підвищеної процентної ставки, а також по всім іншим грошовим зобов'язанням, передбаченим кредитним договором.

В подальшому, в зв'язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору, між ВАТ "Райффайзен Банк "Аваль» та ФОП ОСОБА_3 були укладені додаткові угоди, відповідно до яких проводилася реструктуризація заборгованості за кредитом, а саме: № 010/01-04/07-612/6 від 30.03.2010 року, № 010/01-04/07-612/7 від 31.03.2010 року, № 010/01-04/07-612/8 від 28.12.2010 року, № 010/01-04/07-612/9 від 12.05.2011 року, № 010/01-04/07-612/10 від 26.06.2012 року, № 010/01-04/07-612/11 від 26.04.2013 року. За умовами даних угод позичальнику тимчасово зменшувався розмір щомісячного платежу, а також встановлювалася пільгова процентна ставка - 13,5 % річних замість 17 % річних.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049, ст. 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцю кредит у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, при цьому кредитодавець має право вимагати від позичальника достроково повернути всю суму кредиту та внести інші платежі, передбачені договором.

Крім цього, положення ст.ст. 546, 548-551, 553-554 ЦК України вказують на те, що сторони зобов'язання можуть домовитися про забезпечення його виконання. Виконання зобов'язання забезпечується зокрема неустойкою (штрафом, пенею), порядок та форма забезпечення яких встановлюється в Законі або договорі, а також порукою.

Згідно ч. 1 ст. 553, ч.ч. 1,2 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З матеріалів справи слідує, що ні позичальник, ні поручитель умови договору в частині вчасного повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами належним чином не виконували, в зв'язку з чим станом на 18.11.2014 року виникла заборгованість по кредитному договору, а саме:

? заборгованість за кредитом у розмірі 338 919 грн. 53 коп.,

? заборгованість за процентами в розмірі 21 474 грн. 02 коп.

Крім того, позивачем, відповідно до п. 10.2 кредитного договору за порушення строків повернення кредиту, процентів нарахована пеня в розмірі 5 130 грн. 71 коп.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) законом встановлено позовну давність в один рік.

За правилами даної статті період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання не може перевищувати одного року. Виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до ст. 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

При цьому позовна давність по вимогам про стягнення неустойки підлягає застосуванню судом незалежно від наявності заяви сторони про її застосування.

Зазначене слідує зі змісту постанови Верховного Суду України у справі № 6-100цс14, що в силу ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нараховано пеню за період з 01.11.2013 року по 24.11.2013 року в розмірі 2 937 грн. 88 коп. за порушення зобов'язань по сплаті кредиту, а також пеню за період з 31.10.2013 року по 18.11.2014 року в розмірі 2 192 грн. 83 коп. за порушення зобов'язань по сплаті процентів.

До суду з даним позовом банк звернувся 21.11.2014 року.

Отже, з відповідачів на користь позивача належить до стягнення пеня в межах строку позовної давності та заявлених позивачем вимог, а саме: 2 906 грн. 47 коп. за порушення зобов'язань по сплаті кредиту, 2 156 грн. 17 коп. за порушення зобов'язань по сплаті процентів.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести належними доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Між тим, розрахунок заборгованості за кредитом відповідачами не спростовано.

Також в матеріалах справи відсутні жодні докази, що б спростували доводи банку щодо наявності та розміру боргу, докази щодо повного або часткового погашення відповідачами вказаної заборгованості, а також докази щодо наявності передбачених законом чи договором підстав, які б повністю, частково або тимчасово звільняли позичальника, поручителя від виконання взятих на себе зобов'язань.

Не заслуговують на увагу й посилання представника відповідача щодо припинення договору поруки в силу ч.1,4 ст. 559 ЦК України, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч.1 вказаної статті порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Разом з тим, судом встановлено, що з відповідачем ОСОБА_4 узгоджувалося збільшення процентної ставки за користування кредитними коштами та останній погодився нести відповідальність у збільшеному обсязі (додаткова угода № 010/01-04/07-612/1/1 від 22.08.2008 року). Також відповідач був обізнаний з усіма змінами, які вносилися до кредитного договору № 010/01-04/07-612 від 31.10.2007 року, надавав свою згоду на них, підтвердивши зазначене своїм підписом (додаткові угоди № 010/01-04/07-612/6 від 30.03.2010 року, № 010/01-04/07-612/7 від 31.03.2010 року, № 010/01-04/07-612/8 від 28.12.2010 року, № 010/01-04/07-612/9 від 12.05.2011 року, № 010/01-04/07-612/10 від 26.06.2012 року, № 010/01-04/07-612/11 від 26.04.2013 року).

Відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Як вбачається з матеріалів справи, банк в порядку реалізації свого права, передбаченого ч.2 ст. 1050 ЦК України та умовами договору направив відповідачу ОСОБА_4, як поручителю, вимогу про дострокове (протягом одного місяця) виконання зобов'язання та сплати прострочених платежів 04.07.2014 року, з позовом до суду звернувся 21.11.2014 року. Відповідно до п.4.1 договору поруки, остання припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимогу до поручителя.

За такого строк пред'явлення вимог до поручителя позивачем не пропущений.

Таким чином, в силу положень ст.ст. 526, 530,1049, 1054 ЦК України з відповідачів на користь позивача належить до стягнення в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором у розмірі 365 456 грн. 19 коп.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України з відповідачів, в рівних частках з кожного, також підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду, в розмірі 3 654 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212 - 215, 216, 218, 223 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк "Аваль" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк "Аваль" заборгованість за кредитним договором № 010/01-04/07-612 від 31.10.2007 року, укладеним в рамках генерального кредитного договору № 010/01-04/07-611 від 31.10.2007 року, що утворилася станом на 18.11.2014 року, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 338 919 грн. 53 коп., заборгованість за процентами в розмірі 21 474 грн. 02 коп., нараховану пеню в розмірі 5 062 грн. 64 коп., а всього 365 456 грн. 19 коп.

Стягнути в рівних частках з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь "Райффайзен Банк "Аваль" судові витрати в розмірі 3 654 грн. 00 коп., тобто по 1 827 грн. 00 коп. з кожного.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які приймали участь у справі, але не були присутні під час проголошення рішення, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Л.В.Лузан