Ухвала суду № 42595407, 04.02.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №285/3712/14-к Головуючий у 1-й інст. Сусловець М. Г.

Категорія ст.268 ч.2 КК України Доповідач Романов О. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2015 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Романова О.В.

суддів: Гузовського О.Г., Євстаф'євої Т.А.

з участю прокурорі: Селюченко І.І., Тещенка М.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 на вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 27 листопада 2014 року по кримінальному провадженню за № 12014060000000139 щодо ОСОБА_1,

В с т а н о в и л а:

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Новоград-Волинський Житомирської області, українця, громадянина України, розлученого, має на утриманні одну неповнолітню дитину, непрацюючого, мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,-

визнано винним за ст.286 ч.2 КК України та призначено за цим законом покарання у вигляді 5 років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст.ст.75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

Покладено на ОСОБА_1 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь УДКСУ у м.Житомирі (р/р 31117115700002 в ГУДКСУ у Житомирській області, код ЗКПО 38035726, МФО 811039, код класифікації доходів 24060300) за проведення експертиз гроші в сумі 1326,78 гривень.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 - залишено без розгляду.

Відповідно до вироку суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні наступних дій.

04.06.2014 року близько 22 години 30 хвилин, ОСОБА_1 керував технічно справним автомобілем ВАЗ-21144 реєстраційний номер НОМЕР_1 по не освітленій вуличним освітленням проїзній частині вул. Коростенській у м. Новоград-Волинський Житомирської області в напрямку м. Коростень.

Керуючи у вказаний день, час та місці зазначеним автомобілем та проїжджаючи поблизу будинку №20, водій ОСОБА_1 в порушення вимог п.2.3 «б» Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, в порушення вимог пункту 12.3 цих же Правил при виникненні небезпеки для руху або перешкоди, яку він об'єктивно спроможний був виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки свого транспортного засобу, в результаті чого передньою частиною керованого ним автомобіля здійснив наїзд на однокінну гужову повозку, якою попереду в попутному напрямку керував візник ОСОБА_4, перевозячи при цьому в якості пасажира ОСОБА_2

В результаті даної ДТП візнику ОСОБА_4, згідно висновку експерта №137 від 01.09.2014 року, були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді уламкових переломів кісток склепіння, основи та лицевого відділів черепа з руйнуванням головного мозку, вивиху в правому гомілково-ступневому суглобі, обширних ран на обличчі та волосистій частині голови, рани на лівій кисті, садна на голові, руках, правій нозі, крововиливів в м'які тканини задньої поверхні шиї та спини, що входять в комплекс поєднаної тупої травми голови, тулуба та кінцівок, мають прямий причинний зв'язок з настанням смерті та ознаки тяжких тілесних ушкоджень при житті за ознакою небезпеки для життя.

Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_4 є уламкові переломи кісток черепа з руйнуванням речовини головного мозку.

В наслідок ДТП пасажиру гужового воза ОСОБА_2, згідно висновку експерта № 2059 під 08.09.2014 року були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми, забійної рани потиличної ділянки зліва, саден на обличчі, перелому кісток черепу по ходу лівого лямбдовидного шву з переходом на соскоподібний відросток і зовнішній слуховий прохід лівої скроневої кістки, субдуральної гематоми лівої тім'яно-потиличної ділянки, перелому п'яточної кістки правої ступні, саден ділянці обох сідниць, на лівій ступні, в ділянці правого колінного суглобу, які могли утворитись від дії тупих твердих предметів під час ДТП.

Тілесні ушкодження у вигляді саден в ділянці обох сідниць, на лівій ступні, в ділянці правого колінного суглобу, відносяться до легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров'я.

Тілесне ушкодження у вигляді перелому п'яточної кістки правої ступні, відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як таке, що не є небезпечним для життя, але призвело до довготривалого розладу здоров'я.

Тілесні ушкодження у вигляді забійної рани потиличної ділянки зліва, саден на обличчі, перелому кісток черепу по ходу лівого лямбдовидного шву з переходом на соскоподібний відросток і зовнішній слуховий прохід лівої скроневої кістки, субдуральної гематоми лівої тім'яно-потиличної ділянки, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Порушення водієм ОСОБА_1 вимог пунктів 2.3 «б» та 12.3 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року знаходиться у прямому причинному зв'язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної події та її наслідками.

На зазначене судове рішення потерпілий ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій, не оспорюючи висновків суду щодо фактичних обставин справи та кваліфікації дій обвинуваченого, порушує питання про зміну вироку суду та просить призначити ОСОБА_1 більш тяжку міру покарання. Зазначає, що суд, призначаючи обвинуваченому покарання, не врахував, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, не відшкодував моральної та матеріальної шкоди потерпілим, тому вважає, що суд призначив надто м'яке покарання обвинуваченому, яке не відповідає тяжкості вчиненого ним правопорушення та особі правопорушника.

Заслухавши доповідь судді, потерпілого ОСОБА_2, який в судовому засіданні апеляційного суду не підтримав своїй апеляційної скарги, зазначивши, що має до обвинуваченого лише додаткові матеріальні претензії, пов'язані із відшкодуванням витрат на подальше лікування, та не наполягає на призначення ОСОБА_1 більш суворого покарання, думки потерпілого ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_1, та міркування прокурорів Селюченко І.В. та Тещенка М.М., які заперечували проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження висновки суду про фактичні обставини справи, ґрунтуються на визнанні всіма учасниками кримінального провадження цих обставин в суді першої інстанції, у зв'язку з чим судом у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України було прийнято рішення про недоцільність дослідження доказів в цій частині.

З цих підстав вирок суду ніким з учасників кримінального провадження не оспорюється.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги про надмірну м'якість призначеного ОСОБА_1 покарання, то на думку колегії суддів, вони є безпідставними, оскільки, як вбачається із змісту вироку, суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст.65 КК України, врахував дані про особу винного, зокрема те, що він раніше не судимий, вину у скоєному визнав та щиро розкаявся, характеризується позитивно, має батьків - інвалідів, на утриманні неповнолітню дитину, під час вчинення кримінального правопорушення, яке є необережним, у стані алкогольного сп'яніння не перебував, думку потерпілих, зокрема й самого ОСОБА_2, який також не наполягав на призначенні обвинуваченому суворого покарання, більш того, також як і потерпілий ОСОБА_3, просив не позбавляти його волі.

З матеріалів справи та пояснень учасників кримінального провадження в суді апеляційної інстанції також вбачається, що на даний час ОСОБА_1 працевлаштувався, а також, що під час досудового розслідування ним було відшкодовано потерпілому ОСОБА_2 6000 грн. матеріальної шкоди, пов'язаної з перебуванням його на лікуванні, та потерпілому ОСОБА_3 9770 грн. витрат, пов'язаних з похованням його брата - загиблого ОСОБА_4 (а.с.115-118 кримінального провадження).

Враховуючи наведене, та з огляду на те, що в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 також не наполягав на призначенні ОСОБА_1 більш суворого покарання, ніж обрав суд першої інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_2 про те, що покарання, яке застосував до ОСОБА_1 суд першої інстанції є надто м'яким та не відповідає ступеню тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, є безпідставними, а тому дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга потерпілого задоволенню не підлягає.

До того ж в апеляційній скарзі ОСОБА_2 питання про постановлення нового вироку щодо ОСОБА_1 не ставиться, а призначити більш суворе покарання обвинуваченому шляхом внесення змін до вироку суду першої інстанції, апеляційний суд позбавлений можливості в силу положень ст.404, 420 КПК України.

Що ж стосується вимог, заявлених потерпілим ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції про необхідність стягнення з обвинуваченого додаткових витрат на лікування, то вони виходять за межі апеляційних вимог, та можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 414, 419 КПК України, колегія суддів,-

П о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 27 листопада 2014 року щодо ОСОБА_1, - без змін.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку учасниками судового провадження протягом трьох місяців з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді