Ухвала суду № 42591658, 04.02.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 681/1954/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Горщар А.Г.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

04 лютого 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Загороднюка А.Г. Полотнянка Ю.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Полонському районі Хмельницької області на постанову Полонського районного суду Хмельницької області від 02 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Полонському районі Хмельницької області про зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії ,

В С Т А Н О В И В :

04.11.2014 року позивач - ОСОБА_2 звернулась до Полонського районного суду Хмельницької області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Полонському районі Хмельницької області про зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії.

Постановою Полонського районного суду Хмельницької області від 02.12.2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Полонського районного суду Хмельницької області від 02.12.2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних підстав.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачка перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Полонському районі Хмельницької області та отримує пенсію по втраті годувальника, який являвся учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, інвалідом ІІ групи, а також щомісячну компенсацію.

Рішенням Полонського районного суду від 30.07.2010 року та ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 08.04.2011 року зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Полонському районі Хмельницької області провести перерахунок пенсії відповідно до ст. 50,54, ч. 4 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 23.04.2010 року державної пенсії в розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком щомісячно, щомісячної компенсації в разі втрати годувальника непрацездатному члену сім'ї інваліда Чорнобильської катастрофи що був на його утриманні в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. Мінімальну пенсію за віком слід обчислювати виходячи із розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік".

На виконання зазначеного рішення, відповідачем проведено перерахунок пенсії за період з 23.04.2010 року 30.06.2010 року та виплачено кошти в липні 2010 року. З 01.07.2011 року по 31.10.2011 року виплата пенсії проводилась в розмірах, визначених рішенням суду.

З 01.11.2011 року пенсії були приведені у відповідність до Постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В жовтні 2014 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України у Полонському районі Хмельницької області із заявою про перерахунок пенсії відповідно до ст. 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", проте жодних дій вчинено не було.

На думку позивача вище вказана бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Полонському районі Хмельницької області є протиправною та порушує його законні права та охоронювані інтереси, що стало причиною звернення до суду.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї призначається в розмірі 50 відсотків пенсії померлого годувальника.

Виходячи з вищевикладеного, позивач має право на 50 % пенсії свого померлого чоловіка, тобто 50 % державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачених ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Статтями 49, 52 Закону № 796 передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, а також призначається щомісячна компенсація сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

За приписами статей 52, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" розмір державної пенсії для інвалідів ІІ групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком, а щомісячна компенсація по втраті годувальника - 50 % мінімальної пенсії за віком.

Всупереч ст.ст. 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивачу вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному постановами Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року.

З огляду на те, що Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має вищу юридичну силу в порівняні з постановами Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року відповідач неправомірно виплачував пенсію по втраті годувальника, підвищення за проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю та щомісячну компенсацію за втрату годувальника в меншому розмірі, ніж це передбачено ст.ст. 52, 54 зазначеного Закону.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності у відповідача обов'язку нараховувати та сплачувати позивачу доплати до пенсії, передбачені ст.ст. 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

При цьому, суд зазначає, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» з 3 серпня 2014 року було надано повноваження Кабінету Міністрів України визначати розмір державної та пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та щомісячну компенсацію по втраті годувальника виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджетів на 2014 рік.

З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку про правомірність заявлених позивачем вимог, які підтверджуються належними доказами, а тому обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Апелянтом не надано достатніх доказів в підтвердження доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим остання задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Полонському районі Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Полонського районного суду Хмельницької області від 02 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О.

Судді Загороднюк А.Г.

Полотнянко Ю.П.