Рішення № 42591108, 30.01.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2015 р. Справа № 911/5587/14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Крайміа Солар 1"

за участю прокуратури Автономної Республіки Крим

про стягнення 1 639 373,94 доларів США та 9 320,41грн

Суддя А.Р. Ейвазова

Представники:

від позивача - Кур'ята В.В. (довіреність № 19-11/157від 24.11.2014), Колісник О.В. (довіреність №19-11/159 від 24.11.2014);

від відповідача - не з'явився;

від прокуратури - Секретар В.В. (службове посвідчення №029901 від 21.10.2014)

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Ощадбанк") звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю " Крайміа Солар 1" (далі - ТОВ " Крайміа Солар 1") про стягнення 163 160,51 доларів США та 6 751,29грн, з яких:

- 80 198,91 доларів США простроченої заборгованості за кредитом;

- 73 584,50 доларів США простроченої заборгованості за нарахованими процентами;

- 3 730,89 доларів США пені за несвоєчасне погашення кредиту;

- 4 659,05 доларів США пені за несвоєчасну сплату процентів;

- 434,85 доларів США процентів за непогашення кредиту;

- 552,31 доларів США процентів за несвоєчасну сплату процентів;

- 6 000,00грн простроченої заборгованості за комісійною винагородою;

- 418,16грн пені за несвоєчасну сплату комісійної винагороди;

- 50,13грн процентів за несвоєчасну сплату комісійної винагороди;

- 283,00грн втрат від інфляції за несвоєчасну сплату комісійної винагороди.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за кредитним договором №493/31/2 від 28.09.2011 в частині своєчасного повернення кредиту, сплати процентів, комісії у строк та у розмірі, встановлені таким договором (а.с.2-6).

До прийняття рішення по суті заявлених вимог, позивачем подано заяву про збільшення розміру заявлених вимог до 1 639 373,94 доларів США та 9 320,41грн. Відповідно до вказаної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі:

- 1 506 804,83 доларів США простроченої заборгованості за кредитом;

- 101 284,92 доларів США простроченої заборгованості за нарахованими процентами;

- 20 736,77 доларів США пені за несвоєчасне погашення кредиту;

- 7 420,54 доларів США пені за несвоєчасну сплату процентів;

- 2 256,91 доларів США процентів за непогашення кредиту;

- 869,97 доларів США процентів за несвоєчасну сплату процентів;

- 8 000,00грн простроченої заборгованості за комісійною винагородою;

- 619,88грн пені за несвоєчасну сплату комісійної винагороди;

- 75,53грн процентів за несвоєчасну сплату комісійної винагороди;

- 325,00грн втрат від інфляції за несвоєчасну сплату комісійної винагороди.

До поданої заяви додано докази доплати судового збору у розмірі 21 340,00грн, що підтверджується платіжним дорученням № 159 від 21.01.2015 (а.с.108)

Фактично у відповідній заяві позивач посилається також і на нові докази, тобто доповнює підстави заявленого позову (а.с.61-64), Між тим, оскільки відповідна заява подана до початку розгляду справи по суті, а зміна підстав позову допускається до початку відповідної стадії процесу, судом така заява прийнята до розгляду.

Відповідач у справі - ТОВ «Крайміа Солар 1» відзиву на позов суду не надав.

30.01.2015 до суду надійшло повідомлення першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим про вступ у справу (а.с.99).

Розгляд зазначеної справи здійснено без участі представника відповідача, враховуючи наступне:

- копія ухвали господарського суду Київської області від 26.12.2014 про порушення провадження у даній справі направлена відповідачу за адресою, вказаною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 30.01.2015 (а.с.114-115), що підтверджується накладною №6832-00147 (а.с.113), та до Єдиного державного реєстру судових рішень;

- копія заяви про збільшення розміру позовних вимог завчасно направлена відповідачу, що підтверджується накладною №6761-10974;

- клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило;

- матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті.

В судовому засідання представник позивача заявлені вимоги підтримав з урахуванням заяви про збільшення розміру заявлених вимог та просив їх задовольнити; прокурор заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, думку прокурора, суд

ВСТАНОВИВ:

28.09.2011 між АТ "Ощадбанк" (далі - банк) та ТОВ "Крайміа Солар 1" (далі - позичальник) укладено кредитний договір № 493/31/2 (далі - договір) (а.с.10-16).

29.09.2011, 01.12.2011, 31.05.2012, 28.09.2012, 31.07.2013 до вказаного договору вносились зміни та доповнення додатковими договорами, укладеними сторонами (а.с.17-20, зворот)

Укладений сторонами кредитний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

На виконання п. 2.1 кредитного договору (з урахуванням змін та доповнень), банк зобов'язується надати на умовах вказаного договору, а позичальник зобов'язується отримати та належним чином використовувати та повернути у передбачені договором строки кредит у розмірі не більше 1 704 968,00 доларів США (додатковий договір від 31.07.2013) та сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначеним договором (далі - кредит), з:

- кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 01.09.2021;

- сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 11% у доларах США;

- сплатою комісійної винагороди відповідно до п. 2.10 договору - за обслуговування кредиту у розмірі 1000грн щомісячно, за зміну умов договору за ініціативою позичальника, зміну виду та предмету забезпечення, зміну розміру плати за користування кредитом, зміну неплатіжних зобов'язань - 0,1% .

Додатковим договором від 31.07.2013 сторони також підтвердили, що заборгованість за основною сумою боргу за кредитним договором складає 13 564 658,00грн (п.5.1 додаткового договору).

Згідно п. 3.3.1 кредитного договору банк має право у випадку, якщо будуть мати місце будь-які або всі можливі випадки невиконання позичальником взятих на себе обов'язків та недотримання умов, передбачених цим договором та/або документами забезпечення, вимагати негайного повернення суми кредиту та всієї суми нарахованих процентів за користування кредитом (разом з будь-якими іншими нарахованими сумами або сумами, що підлягають сплаті за цим договором), у тому числі, але не виключно, якщо: позичальник вчасно не сплатив суму кредиту, її частину або проценти за користування кредитом або будь-які інші суми, які підлягають сплаті за цим договором.

Пунктом 3.4.1 кредитного договору визначено, що підставою для визначення суми і підстав повернення кредиту або будь-якої неповерненої позичальником банку частини кредиту (включаючи суми нарахованих процентів та інших платежів) є виписки з рахунків, відкритих у банку для обліку заборгованості позичальника за цим договором по кредиту, нарахованих процентах та інших платежах.

Згідно п. 5.3.1, 5.3.2 кредитного договору позичальник зобов'язаний належним чином виконувати всі умови вказаного договору та взяті на себе цим договором зобов'язання; точно у строки, обумовлені вказаним договором, погашати кредит та сплачувати плату (проценти) за користування кредитом, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за договором, на першу вимогу банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено у договорі, а також у повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати завдані збитки.

Як встановлено судом, надання кредитних коштів за договором підтверджується виписками з рахунку (а.с.25-27, зворот).

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем зобов'язань з повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом, комісійної винагороди, а також застосування до відповідача відповідальності, встановленої чинним законодавством за порушення зазначених зобов'язань.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною; тип процентної ставки визначається кредитним договором; розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Як визначено ч.2 ст.1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Зокрема, згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Фактично відповідне право позивача визначено у п. 3.3.1, 3.3.2 кредитного договору, яким встановлено право вимагати повернення кредиту та всієї суми нарахованих процентів за його користування та обов'язок відповідача здійснити повне погашення кредиту (включаючи основну суму боргу, нараховані та несплачені проценти за користування кредитом, що підлягають сплаті позичальником на користь банку відповідно до умов кредитного договору) не пізніше 20 банківських днів з моменту вручення вимоги про повернення кредиту та сплату процентів.

Оскільки відповідачем допущено порушення зобов'язання в частині повернення кредитних коштів у встановлені строки, не сплачувались у передбаченому розмірі проценти за користування кредитом у встановлений договором строк, позивачем 02.12.2014 вручено відповідачу вимогу №55/2-06/75 від 02.12.2014 про дострокове повернення кредиту (а.с.105. 105, зворот), що підтверджується відміткою про реєстрацію вказаної вимоги відповідачем (вх.№106/1 від 02.12.2014).

Таким чином, з урахуванням положень договору, відповідач мав повернути кредитні кошти у повному розмірі та сплатити проценти до 30.12.2014.

Проте відповідач, в порушення своїх зобов'язань, не повернув банку надані кредитні кошти, не сплатив проценти за користування кредитними коштами, комісії, у зв'язку з чим існує борг, а саме:

- 1 506 804,83 доларів США простроченої заборгованості за кредитом;

- 101 284,92 доларів США простроченої заборгованості за нарахованими процентами;

- 8 000,00грн простроченої заборгованості за комісійною винагородою за обслуговування кредиту за травень-грудень 2014 року (а.с.25-51, 69-104).

Враховуючи викладене, а також не надання відповідачем суду доказів виконання зобов'язань за кредитним договором щодо сплати кредиту, процентів за користування кредитних коштів, комісійної винагороди, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог, в частині стягнення:

- 1 506 804,83 доларів США простроченої заборгованості за кредитом;

- 101 284,92 доларів США прострочена заборгованість за нарахованими процентами;

- 8 000,00грн прострочена заборгованість за комісійною винагородою за період травень-грудень 2014 року.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення процентів, нарахованих на заборгованість за несвоєчасне погашення кредиту, процентів за користування кредитом, комісійної винагороди, а також втрат від інфляції, нарахованих на заборгованість за несвоєчасну сплату комісійної винагороди, а саме:

- 3% за несвоєчасне погашення кредиту за загальний період з 21.07.2014 по 12.01.2015 у розмірі 2 256,91 доларів США;

- 3% за несвоєчасне погашення процентів за загальний період з 06.06.2014 по 12.01.2015 у розмірі 869,97 доларів США;

- 3% за несвоєчасну оплату комісійної винагороди за загальний період з 06.06.2014 по 12.01.2015 у розмірі 75,53грн;

- втрат від інфляції за несвоєчасну сплату комісійної винагороди за загальний період з 06.06.2014 по 31.12.2014 у розмірі 625,00грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши подані позивачем розрахунки нарахування процентів та втрат від інфляції, що наведені у додатку до заяви про збільшення позовних вимог (а.с.67-68), суд дійшов висновку, що розмір процентів та втрати від інфляції нараховано позивачем вірно, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення процентів та втрат від інфляції підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені, нарахованої на заборгованість за несвоєчасне погашення кредиту, несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, несвоєчасну оплату комісійної винагороди, а саме:

- пені за несвоєчасне погашення кредиту за загальний період з 21.07.2014 по 12.01.2015 у розмірі 20 736,77 доларів США;

- пені за несвоєчасне погашення процентів за загальний період з 06.06.2014 по 12.01.2015 у розмірі 7 420,54 доларів США;

- пені за несвоєчасну сплату комісійної винагороди за загальний період з 06.06.2014 по 12.01.2015 у розмірі 619,88грн.

В силу ч. ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків (ст. 611 ЦК України).

В силу ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.1.1 кредитного договору, за порушення взятих зобов'язань з повернення кредиту, комісійних винагород та своєчасної сплати процентів за користування кредитом позичальник зобов'язується сплатити на користь банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня від суми платежу за кожний день прострочення.

За таких обставин, перевіривши поданий позивачем розрахунок пені, нарахованої на заборгованість по кредиту, процентах за користування кредитом, заборгованість за комісійною винагородою (а.с.67-68), суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення пені у заявленому розмірі підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою позову судовим збором підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у розмірі 73 080,00грн.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення; повне рішення складено 05.02.2015.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крайміа Солар 1" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" заборгованість за кредитним договором №493/31/2 від 28.09.2011 у сумі 1 639 373,94 доларів США (на 13.01.2015 за курсом НБУ - 25 852 927,03грн) та 9 320,41грн, з яких: 1 506 804,83 доларів США прострочена заборгованість за кредитом, 101 284,92 доларів США прострочена заборгованість за процентами, 8 000,00грн прострочена заборгованості за комісійною винагородою, 20 736,77 доларів США пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 7 420,54 доларів США пеня за несвоєчасну сплату процентів, 619,88грн пеня за несвоєчасну сплату комісійної винагороди, 2 256,91 доларів США проценти за несвоєчасне погашення кредиту, 869,97 доларів США проценти за несвоєчасну сплату процентів, 75,53грн процентів за несвоєчасну сплату комісійної винагороди, 625,00грн втрат від інфляції за несвоєчасну сплату комісійної винагороди), а також 73 080грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ейвазова А.Р.