Рішення № 42591073, 29.01.2015, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "29" січня 2015 р. Справа № 906/1520/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Гурина А.Б. - довіреність №04 від 30.12.2014;

від відповідачів: не з'явились,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія" (м.Київ)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростем" (с. Щеніїв, Черняхівський район, Житомирська область)

2) Державного підприємства "Навчально-дослідне господарство "Україна" Державного агроекологічного університету (смт. Черняхів, Черняхівський район, Житомирська область)

про стягнення 195956,06 грн.

У відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України, строк розгляду спору було продовжено на 15 днів - до 30.01.2015.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів 195956,06грн., з яких 147113,05грн. основного боргу, 48036,91грн. курсової різниці та 806,10грн. пені.

25.12.2014 на адресу суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог №128 від 22.12.2014, яку судом розцінено, як заяву про відмову від позову, оскільки зі змісту останньої вбачається (а.с. 54, 81, 82), що позивач вцілому відмовляється від заявлених вимог на суму курсової різниці та просить стягнути з відповідачів солідарно 147919,15грн., з яких 147113,05грн. основного боргу і 806,10грн. пені.

16.01.2015 від позивача надійшло клопотання, у якому зазначено, що в заяві від 22.12.2014 він відмовився від позовних вимог в частині стягнення з відповідачів курсової різниці в сумі 48036,91грн. та повідомив, що наслідки відмови від позову йому відомі (а.с. 87).

19.01.2015 до суду від Черняхівського відділення Володарсько-Волинської ОДПІ із супровідним листом надійшли копія договору про спільний обробіток земельних ділянок від 13.04.2011 та копія довідки про взяття на облік платника податків (а.с. 89-95).

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та з врахуванням заяви №128 від 22.12.2014, просить стягнути з відповідачів 147113,05грн. основного боргу і 806,10грн. пені.

Представники відповідачів про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені вчасно та належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с. 97, 100).

Оскільки явка представників відповідачів в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву, відповідно до вимог ст.59 ГПК України, є правом відповідачів, а не їх обов'язком, суд вважає, що відсутність представників останніх та неподання ними відзивів на позовну заяву не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

До того ж, у суду відсутня можливість відкласти розгляд справи, так як на дату судового засідання закінчується, продовжений згідно ч.3 ст. 69 ГПК України, строк розгляду спору.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі документи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 27 березня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія" (продавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агростем" (покупець/відповідач-1) відповідальний за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність від 13.04.2011р. №1 з Державним підприємством Навчально-дослідне господарство "Україна" Державного агроекологічного університету (відповідач-2), укладено договір поставки № 50-К/2014 (далі - Договір; а.с. 11-13).

Відповідно до п. 1.1. Договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у встановлений строк товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору предметом постачання по Договору є насіннєвий матеріал виробництва компанії "Сингента" (надалі - Товар) перелік, види, вартість, кількість яких передбачаються в Специфікації, що є додатком та невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 5.1. Договору, товар, передбачений його умовами, постачається продавцем у строк до 10 квітня 2014 року, при умові виконання покупцем п.6.4.1 цього договору.

Пунктом 6.4.1 Договору сторони визначили, що покупець зобов'язується сплатити на користь продавця попередню оплату у розмірі 147112,87грн. без ПДВ до 01.04.2014.

Остаточний розрахунок за товар покупець зобов'язаний здійснити в наступні строки та розмірах:147112,87грн. без ПДВ до 30.10.2014. (п.6.4.2 Договору).

Позивач вказує, що на виконання умов Договору, відповідачам було поставлено товар на загальну суму 294225,75грн., однак ТОВ "Агростем" в обумовлений Договором строк розрахунки у повному обсязі не здійснив, сплативши 147112,70грн., внаслідок чого, станом на час звернення до суду заборгованість останнього склала 147113,05грн.

Підстави звернення з позовом до двох відповідачів позивач обґрунтовує умовами укладеного відповідачами договору №1 про спільний обробіток земельних ділянок від 13.04.2011 (а.с. 90-94) ст. 1130, ч.ч.1,2 ст. 1135 та ч.2 ст. 1138 ЦК України.

За невиконання грошових зобов'язань, на підставі п. 10.2. Договору позивач нарахував до стягнення з відповідачів 806,10грн. пені та 48036,91грн. курсової різниці.

Відповідачі позов за підставами пред'явлення та предметом не оспорили, доказів проведення розрахунків з позивачем не надали.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши приписи законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

За ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ґрунтуються на укладеному між позивачем та відповідачем-1 Договорі поставки №50-к/2014 (а.с.11-13), враховуючи умови, укладеного між відповідачами договору про спільний обробіток земельних ділянок від 13.04.2011 (а.с. 90-94).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов вищевказаного Договору, на підставі видаткових накладних №6 від 04.04.2014, №7 від 07.04.2014, довіреності №2 від 31.03.2014. (а.с. 15-17), позивачем було поставлено, а відповідачем-1 отримано товар на загальну суму 294225,75грн.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначено вище, п.6.4.2 Договору визначено, що остаточний розрахунок за товар покупець зобов'язаний здійснити до 30.10.2014.

З наявного в матеріалах справи платіжного доручення (а.с. 18) та банківських виписок (а.с.32-36) вбачається, що за поставлений товар було сплачено 147112,70грн., внаслідок чого заборгованість, як на час звернення позивача до суду так і на час вирішення спору в суді, склала 147113,05грн. Наявність заборгованості у вказаній сумі станом на 20.11.2014 підтверджується також підписаним позивачем та відповідачем-2, актом звірки (а.с.50).

Водночас, матеріалами справи підтверджено, що 13.04.2011 між Державним підприємством Навчально-дослідне господарство "Україна" Державного агроекологічного університету (сторона-1/відповідач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агростем" (сторона-2/відповідач-1) укладено договір про спільний обробіток земельних ділянок (а.с. 90-94), відповідно до п. 5.2. якого сторона-2 на підставі довіреності здійснює всі необхідні юридичні дії і акти для досягнення поставлених за даним договором цілей, зокрема .... відкриває окремий поточний рахунок в банку, через який здійснює всі фінансові операції по виконанню умов договору; веде податковий та бухгалтерський облік; представляє інтереси сторін по обумовленій в договорі діяльності перед третіми особами, беручи на себе відповідальність перед стороною-1 за їхні дії та інше.

Також вищевказані повноваження відповідача2 підтверджено довідкою про взяття на облік платника податків та довіреністю №2 від 31.03.2014 (а.с.95, 17).

Відповідно до ч.1 ст. 1130 ЦК України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 1135 ЦК України, що узгоджується з ч.4 ст. 176 ГК України, під час ведення спільних справ кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо договором простого товариства не встановлено, що ведення справ здійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасниками договору простого товариства. У відносинах із третіми особами повноваження учасника вчиняти правочини від імені всіх учасників посвідчується довіреністю, виданою йому іншими учасниками, або договором простого товариства.

Частиною 2 ст. 1138 ЦК України визначено, якщо договір простого товариства пов'язаний із здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, учасники відповідають солідарно за всіма спільними зобов'язаннями незалежно від підстав їх виникнення.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ст. 525 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідачів солідарно 147113,05грн. основного боргу є правомірною та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як передбачено ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

У відповідності до п. 10.2. Договору, в разі несвоєчасного чи не повного розрахунку за поставлений товар, покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від вартості неоплаченого товару.

Як вбачається з розрахунку та письмових пояснень позивача (а.с. 4, 101), пеню в сумі 806,10грн. ним нараховано на суму боргу за 8 днів прострочення (з 31.10.2014 по 07.11.2014).

Господарський суд, перевіривши вказаний розрахунок пені, дійшов висновку, що останній здійснено позивачем обґрунтовано та вірно.

Оскільки, у позовній заяві позивач просив стягнути курсову різницю в сумі 48036,91грн., на підставі п. 6.3. Договору, однак в процесі розгляду справи, згідно заяви №128 від 22.12.2014 (а.с. 54) та клопотання №7 від 12.01.2015 (а.с. 87) він відмовився від цієї вимоги (а.с. 54, 87), слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, відмовитись від позову.

Частиною 2 ст. 78 ГПК України передбачено, що до прийняття відмови позивача від позову, господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Судом перевірено повноваження представника позивача та роз'яснено наслідки відмови від позову.

За ч.6 ст.22 ГПК України, господарський суд не приймає, зокрема, відмови від позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Оскільки подана позивачем заява не порушує чиї-небудь законні права та інтереси, господарський суд вважає за необхідне прийняти відмову від позову та припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідачів 48036,91грн. курсової різниці на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими у справі доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певним засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 32 ГПК, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Відповідачі доказів на спростування викладених у позовній заяві обставин суду не надали. При цьому, позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

Отже, позов підтверджений належними доказами та підлягає задоволенню на суму 147919,15грн., з яких: 147113,05грн. основного боргу та 806,10грн. пені.

В частині стягнення з відповідачів 48036,91грн. курсової різниці провадження у справі суд припиняє на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Судовий збір в розмірі 2958,38грн. покладається на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 49, 69, 75, п. 4 ч. 1 ст. 80, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростем" (12344, Житомирська обл., Черняхівський р-н, с.Щеніїв, вул.Поліщука, буд. 3, ід. код 37376945) та Державного підприємства "Навчально-дослідне господарство "Україна" Державного агроекологічного університету (12301, Житомирська обл., Черняхівський р-н, смт. Черняхів, вул. Мельнична, буд. 6, ід. код 00487155)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія" (03040, м.Київ, Голосіївський р-н, вул. Стельмаха, буд. 6 А, ід. код 31109157)

- 147113,05грн. основного боргу;

- 806,10грн. пені;

- 2958,38грн. судового збору.

3. Припинити провадження у справі, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, в частині стягнення з відповідачів 48036,91грн. курсової різниці.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 02.03.15

Суддя Вельмакіна Т.М.

Друк:

1 - до справи;

2 - позивачу (рек. з пов.)

3, 4 - відповідачам (рек. з пов.)