увійти
УКР
К-22013/06
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 березня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Маринчак Н.Є., Сергейчука О.А., Усенко Є.А.,
при секретарі: Рустам'яні Е.А.,
за участю представників:
від відповідача - Лісогор Т.М.,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ «Інвестагропродукт» та ДПІ у Дніпровському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 03.03.2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2006 року по справі № 33/595 за позовом ТОВ «Інвестагропродукт» до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:
В С Т А Н О В И Л А :
Постановою Господарського суду м. Києва від 03.03.2006 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2006 року, позовні вимоги ТОВ «Інвестагропродукт» до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва - задоволено частково, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0001122202/0 від 27.09.2004 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 407269,95 грн., з яких за основним платежем - 3674,30 грн., штрафні (фінансові санкції) - 403595, 65 грн. В решті позову - відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, позивач 05.07.2006 року та відповідач 12.07.2006 року звернулися з касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.04.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.
В касаційній скарзі ТОВ «Інвестагропродукт» просить скасувати судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
В касаційній скарзі ДПІ у Дніпровському районі м. Києва просить скасувати судові рішення в частині задоволення позову та постановити в цій частині нове - про відмову в позові посилаючись на порушення судами норм матеріального права.
На підставі доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що підставою для винесення податкового повідомлення-рішення №0001122202/0 від 27.09.2004 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 813418,00 грн. та застосовано штрафні санкцій в розмірі 889932,00 грн. (всього на суму 1703350,00 грн.) стали результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Інвестагропродукт» за період з 01.01.2003 року по 01.08.2004 року, які були закріплені в акті № 7079/23-31458388 від 27.09.2004 року.
Під час перевірки відповідачем було встановлено наступне.
27.06.2003 року між ТОВ «Агроконтракт» (продавець) та ТОВ «Інвестагропродукт» (покупець) було укладено договір №Е-27 купівлі-продажу товару: скло оптичне БК-10 в кількості 158825,00 куб. см. на загальну суму 4799056,20 грн., в т.ч. ПДВ - 799842,70 грн.
За результатами господарської операцій продавцем були надані позивачу накладна №АК-0000058 від 27.06.2003 та податкова накладна №59 від 27.06.2003.
27.06.2003 року позивач уклав з ТОВ «Агро» договір №Х-1 відповідального зберігання товару. Зберігання товару здійснюється за адресою: Київська обл., смт. Іванків, вул. Польський шлях, 3, про що сторонами складено акт приймання-передачі товару на відповідальне зберігання від 27.06.2003 року та акт приймання-передачі товару з відповідального зберігання від 27.06.2003 року.
В податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2003 року в графі 10.1 (податковий кредит) позивачем в колонці А визначено обсяг придбання товару без ПДВ в сумі 18093685,00 грн., сума податкового кредиту в колонці Б - 3618737 грн. До цієї суми включена вартість товару (скла оптичного), придбаного у ТОВ «Агроконтракт» та включено суму ПДВ за придбаний товар - 799842,70 грн.
27.06.2003 року між ТОВ «Інвестагропродукт» та ТОВ «Інвексім» було укладено договір комісії №КМ4 на реалізацію нерезидентам України продукції, яка належить комітенту, а саме: скло оптичне БК-10 в кількості 158825,0 куб. см. в сумі 4019860,75 грн. На виконання умов зазначеного договору товар був переданий позивачем ТОВ «Інвексім», про що складено акт прийому-передачі продукції та видаткова накладна №РН-7280 від 27.06.2003 року.
23.06.2003 року між ТОВ «Інвексим» та «CASKADE BUSINES COMPANY LLC» (США) укладено контракт №WN-23/06 на поставку товару - заготовки оптичного елементу без оптичної обробки. Ціна на відвантажену продукцію складає 22873976,50 рос. руб.
Сертифікати відповідності та сертифікати походження товару, а також висновок Торгової промислової палати позивачем під час перевірки не надані.
На підтвердження факту вивезення товару за межі України позивачем були надані вантажні митні декларації, які містять штамп Північної регіональної митниці та дату - 25.07.2003 року, а на зворотньому боці - штамп «Задекларовані в цій ВМД товари вивезено за межі митної території України в повному обсязі 02.08.2003 року», засвідчений круглою печаткою. В рахунку-фактурі (інвойсу) наданому перевізником зазначено номер рейсу, яким відправлено товар та дата вильоту - 26.07.2003р., що не відповідає даті і напису, зазначеним на зворотньому боці вантажної митної декларації. Звіт комісіонера надано комітенту 08.08.2003 року.
В акті перевірки також зазначено, що вантаж надійшов на митний склад «Магнат» (м. Рига), який має угоду експедиційного обслуговування з «CASKADE BUSINES COMPANY LLC». На запит посадових осіб податкової інспекції директор митного складу «Магнат» надав пояснення, що йому не відомо який конкретно товар надійшов на склад, оскільки упаковка товару не порушується.
Також до перевірки надана накладна №С 105635 від 15.08.2003, де зазначено: кількість місць - 28, маса (кг) - 2813,00, опис вантажу - optical elements, вартість товару -584304,50 дол. США.
Від фірми «CASKADE BUSINES COMPANY LLC» на митний склад «Магнат» надійшов факс на передачу заготовок скла оптичного елементу в кількості 28 місць, вагою 2813,0 кг фірмі «Fairlaine Marketing LLC», яка в свою чергу направляє цей товар на адресу МК «KELETI RAKTARARUHAZ KFT» для «FERNDALE INDUSTRIES LTD».
Митним складом «Магнат» складена декларація ЕК-2 №С 105648 від 15.08.2003р., де зазначено вартість товару 33493,00 дол. США. В подальшому зазначений товар по розпорядженню «FERNDALE INDUSTRIES LTD» відвантажується та повертається на територію України на адресу ТОВ «Трітекс».
Податковими органами штату Орегон встановлено, що компанія «CASKADE BUSINES COMPANY LLC» за вказаною в документах адресою не знаходиться і не існує, не звітує про свою діяльність в США і не має федерального ідентифікаційного номеру платника податків. Податкові органи США визнають компанію «CASKADE BUSINES COMPANY LLC» як фірму «прикриття», яка не займається господарською діяльністю в США і не має бізнес-адреси в цій країні.
За зазначених обставин податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п.4.1 ст.4, п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.4 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, виявлено факт заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість за господарською операцією по експорту оптичного скла на суму 813418,00 грн.
В жовтні 2004 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0001122202/0 від 27.09.2004 року щодо визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 1703350,00 грн., в т.ч. основний платіж - 813418,00 грн., штрафна санкція - 889932,00 грн. в частині донарахування податку на додану вартість в розмірі 803517,0 грн. та застосування штрафних санкцій, нарахованих на суму донарахування.
Заявою від 31.01.2005 року позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати недійсним оскаржуване повідомлення-рішення щодо донарахування податку на додану вартість в розмірі 803517,00 грн. та застосування штрафних санкцій, нарахованих на суму донарахування в розмірі 803517,00 грн.
Відмовляючи в задоволені позову в частині вимог щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0001122202/0 від 27.09.2004 року щодо донарахування податку на додану вартість в розмірі 799842,70 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 399921,35 грн. суд першої інстанції, з висновком якого погодилась колегія апеляційного суду обґрунтовано виходив з положень Закону України «Про податок на додану вартість».
Податковий кредит, згідно із визначенням. наведеним в п.1.7 ст.1 зазначеного Закону, це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Згідно частини 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів (робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку - покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість та вартість яких відноситься до валових витрат (підлягає амортизації).
Як вбачається з матеріалів справи, вироком Дніпровського районного суду м. Києва у кримінальній справі №1-118/05 від 17.02.2005 за обвинуваченням ОСОБА_1, працюючої директором ТОВ «Інвестагропродукт» встановлено, що будучи службовою особою - директором ТОВ «Інвестагропродукт», у червні 2003 року вступила у попередню змову з невстановленими слідством особами з метою ухилення від сплати податків шляхом укладення удаваних угод з використанням підприємств, що мають ознаки фіктивності, для незаконного формування податкового кредиту. Спільними злочинними діями ОСОБА_1 та невстановлені слідством особи незаконно сформували податковий кредит за договором купівлі-продажу №Е-27 у розмірі 799842,70 грн., внаслідок чого до бюджету в липні 2003 року фактично не надійшли кошти в особливо великих розмірах.
Внаслідок подання до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Інвестагропродукт» за червень та липень 2003 року, до яких внаслідок злочинних дій ОСОБА_1. було внесено завідомо неправдиві відомості, до бюджету у липні 2003 року не надійшли кошти у розмірі 799842,70 грн., що спричинило тяжкі наслідки.
Згідно з ч. 4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Оскільки, вироком встановлено факт, що до бюджету у липні 2003 року не надійшли кошти в розмірі 799842,70 грн., позивачем неправомірно сформовано податковий кредит в сумі 799842,70 грн., отже суд першої інстанції правомірно погодився з висновком акта перевірки в частині донарахування позивачу податкового зобов'язання в сумі 799842,70 грн. та застосування 50% штрафних санкцій в розмірі 399921,35 грн.
Разом з тим, не можна погодитись із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності у відповідача підстав для донарахування податкового зобов'язання з ПДВ за операцією з продажу скла на експорт в розмірі 3674,30 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 403595,65 грн., оскільки такий висновок суперечить нормам законодавства, чинного на момент спірних правовідносин.
Так, особливості оподаткування операцій із вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України на день здійснення цих операцій були передбачені статтею 8 Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідно до пункту 8.1 цієї статті платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів із дня подання зазначеного розрахунку.
Цей розрахунок подається разом із такими документами:
а) митною декларацією, яка підтверджує факт вивезення (експортування) товарів за межі митної території України, відповідно до митного законодавства, або актом (іншим документом), який засвідчує передання права власності на роботи (послуги), призначені для їх споживання за межами митної території України;
б) копіями платіжних доручень, завірених банком, про перерахування платником податку коштів на користь іншого платника податків, в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), з урахуванням податків, нарахованих на ціну такого придбання, а при вивезенні (експортуванні) товарів, попередньо ввезених (імпортованих) таким платником податку, - ввізною митною декларацією, що підтверджує факт митного оформлення товарів для їх вільного використання на митній території України.
Порядок оформлення вантажної митної декларації регламентується Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 1997 року № 574.
Згідно з пунктом 2 зазначеного Положення вантажна митна декларація - це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів, інших платежів.
Належно оформленою вантажну митну декларацію слід уважати тоді, коли всі її графи заповнені відповідно до Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 9 липня 1997 року № 307, і наведена в них інформація відповідає дійсності.
Відповідно до зазначеної Інструкції у графі 8 вантажної митної декларації наводяться відомості про одержувача товарів (якщо це іноземна юридична особа, - її найменування та місцезнаходження).
Оскільки, податковими органами штату Орегон було встановлено, компанія «CASKADE BUSINES COMPANY LLC», яка визначена у вантажних митних деклараціях, наданих позивачем на підтвердження здійснення експортних операцій, як отримувач товару за вказаною в документах адресою не знаходиться і не існує, не звітує про свою діяльність в США і не має федерального ідентифікаційного номеру платника податків.
Крім того, в обліках податкової служби в Делаварі відомості щодо придбання оптичних елементів та інформація стосовно контрактів, інвойсів, банківських рахунків або діяльності «CASKADE BUSINES COMPANY LLC», відсутні.
Враховуючи викладене, не можна погодитись із висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність донарахування відповідачем податкового зобов'язання з ПДВ за операцією з продажу скла на експорт в розмірі 3674,30 грн., оскільки вивезення товару за межі митної території України не можуть бути підтверджені митною декларацією, яка містить недостовірну або неповну інформацію.
Щодо штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 403595,65 грн., то вони були застосовані податковим органом на підставі п.п.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Заниженням податкового зобов'язання у великих розмірах вважається сума недоплати, яка встановлюється на рівні, визначеному Кримінальним кодексом України.
Стаття 212 Кримінального кодексу України встановлює, що під великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов'язкових платежів, які в три тисячі і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Порядок застосування штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначений підпунктом 6.1.6 пункту 6.1 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001р. № 110, згідно якого цей штраф застосовується у разі, якщо загальна сума у такий спосіб донарахованого податкового зобов'язання (з конкретного податку, збору, обов'язкового платежу) за актом перевірки (сукупно із врахуванням недоплат в одних періодах та завищення сум податкових зобов'язань в інших періодах) дорівнює або перевищує законодавчо визначені великі розміри.
Згідно пункту 22.5 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум, то для цілей їх застосування використовується сума у розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 цього Закону для відповідного року (з урахуванням положень пункту 22.4 цієї статті).
Розмір податкової соціальної пільги встановлений пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» у 2003 році складав 50 процентів суми податкової соціальної пільги, визначеної у підпункті 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 цього Закону.
Згідно підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 зазначеного Закону розмір податкової соціальної пільги, встановленої цим підпунктом, дорівнює одній мінімальній заробітній платі (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
При цьому стаття 1 Закону України «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік» встановлює, що з 1 січня 2003 року розмір мінімальної заробітної плати становить 185 гривні на місяць.
Враховуючи викладене, для цілей визначення великого розміру коштів згідно статті 212 КК України розмір податкової соціальної пільги обчислюється наступним чином: 185,00 грн. х 50% = 92,50 грн.
Таким чином, під великим розміром коштів слід розуміти 277 500,00 грн. (92,50 грн. х 3000 грн.).
Порівнявши обчислений великий розмір - 277 500 грн. з сумою донарахованого позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість 813418,00 грн., суд касаційної інстанції приходить до висновку про правомірність застосування до позивача фінансових санкцій в розмірі 403595,65 грн. в порядку п.п.17.1.6 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Згідно ст.229 КАС України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
З огляду на зазначене колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним повідомлення-рішення №0001122202/0 від 27.09.2004 року на суму 3674,30 грн. та 403595,65 грн. штрафних (фінансових) санкцій та постановлення в цій частині нового рішення про відмову в позові.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.210, 220, 221, 224, 229, 232 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія -
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу ТОВ «Інвестагропродукт» залишити без задоволення, касаційну скаргу ДПІ у Дніпровському районі м. Києва задовольнити, постанову Господарського суду м. Києва від 03.03.2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2006 року в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним повідомлення-рішення №0001122202/0 від 27.09.2004 року на суму 3674,30 грн. та 403595,65 грн. штрафних (фінансових) санкцій скасувати і в цій частині в позові відмовити; в решті - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
