Рішення № 42584233, 26.01.2015, Рубіжанський міський суд Луганської області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(з а о ч н е)

26.01.2015 Провадження №2/425/20/15

Справа №425/2410/14-ц

26 січня 2015 року Рубіжанський міський суд Луганської області у складі: головуючого - судді Нагорної Н.В., при секретарі Гайворонській І.В., у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Рубіжне, розглянувши цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого вказав, що на підставі кредитного договору №A329RM41920041 від 23.06.2011р. відповідачу був наданий кредит у сумі 1338,46грн. зі сплатою відсотків за його користування в розмірі 0,12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач за кредитним договором свої зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим станом на 28.07.2014 року утворилась заборгованість за договором у сумі 11137,53грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 1226,98грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 0,91грн., заборгованості по комісії за користування кредитом - 732,43грн., пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 8170,66грн., штрафу (фіксована частина) - 500грн., штрафу (процентна складова) - 506,55грн., які позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь, а також судовий збір у сумі 243,60грн.

Представник позивача підтримав вимоги ПАТ "Акцент-Банк" у повному обсязі та просив розглянути справу без його участі та постановити заочне рішення, про що надав суду заяву.

Відповідач у судове засідання не з'явився причину неявки суду не повідомив, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином через засоби масової інформації. Заяви про розгляд справи за його відсутність від відповідача не надходило.

Відповідно до ч.4 ст. 169, ст.224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача на підставі доказів, які додані до справи, та постановити заочне рішення.

26.01.2015р. згідно ст.225 ЦПК України постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дослідивши докази, що маються в матеріалах справи, вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23.06.2011 року між ПАТ „Акцент-Банк" і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №A329RM41920041, відповідно до якого відповідачу наданий строковий кредит на споживчі цілі у сумі 1338,46грн. на строк 12 місяців з 23.06.2011р. по 22.06.2012р. включно, а також 75,76грн. на сплату страхового платежу, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,01% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, якщо інше не зазначено в Умовах та правилах надання банківських послуг, єдиноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 42,70грн. та щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 66,92грн. (а.с.8).

При оформленні кредиту позичальник був ознайомлений і погодився з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") ("Стандарт") (надалі - Умови), що підтверджується його підписом на заяві про видачу кредиту (оборотна сторона а.с.8).

Пунктом 5.1 Умов передбачено, що при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених п.п.3.2.2, 3.2.3 даних Умов банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити банку пеню в розмірі 1,25% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки платежу (а.с.14).

Пунктом 5.3 Умов передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених Договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. і 5% від суми заборгованості (а.с.14).

В порушення умов договору відповідач взяті на себе зобов'язання не виконував, передбачені умовами договору платежі не вносив, у зв'язку з чим станом на 28.07.2014 року утворилась заборгованість за договором, розмір якої за розрахунком позивача складає 11137,53грн., з яких заборгованість за кредитом - 1226,98грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 0,91грн., заборгованість по комісії за користування кредитом - 732,43грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 8170,66грн., штраф (фіксована частина) - 500грн., штраф (процентна складова) - 506,55грн. (а.с.7).

Після встановлення зазначених обставин, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк виконання, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.

Згідно вимог ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із встановлених обставин вбачається, що між сторонами виникли договірні правовідносини у сфері споживчого кредитування, в яких позивач виступає кредитодавцем (виконавцем послуги кредитування), а відповідач споживачем (отримувачем вказаної послуги), та в межах яких виник спір щодо права позивача, як кредитора у цьому зобов'язанні, на повернення відповідачем, як боржником, отриманого ним кредиту, сплати процентів за його користування та неустойки.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 28.07.2014р. позичальник в порушення умов договору належним чином не виконав свої договірні зобов'язання, у встановлені строки суму кредиту не повернув, на даний час також ухиляється від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором.

Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача за кредитним договором складає 1227,89грн., яка складається з: заборгованості за кредитом 1226,98грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 0,91грн., яка й підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Крім того з відповідача на користь позивача підлягає стягненню щомісячна винагорода за надання фінансового інструменту (комісія) в сумі 732,43грн., оскільки її розмір та умови сплати передбачені кредитним договором.

Розглядаючи вимоги позивача в частині стягнення пені та штрафів, то суд зазначає наступне.

З огляду на положення пункту третього частини першої статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень ч.1 ст.624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно з ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з частиною другою статті 551 цього ж кодексу, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Встановлено, що кредитним договором №A329RM41920041 від 23.06.2011 року визначено, що при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених п.п.3.2.2, 3.2.3 Умов, банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити банку пеню в розмірі 1,25% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки платежу (п.5.1. Умов).

Також вказаним договором встановлено, що при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором більше ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 (п'ятсот) гривень та 5% від суми заборгованості (п.5.3. Умов).

Виходячи з розрахунку заборгованості за кредитним договором №A329RM41920041 від 23.06.2011 року, позичальник несвоєчасно сплачував кредит та проценти, у тому числі більше ніж на 30 днів. У зв'язку з чим банк правомірно використав своє право на нарахування пені, а також штрафу в розмірі 500грн. та 5% від суми заборгованості, тому позовні вимоги в частині стягнення пені та штрафу є обґрунтованими.

При цьому суд враховує, що штраф та пеня є різновидами такого виду забезпечення виконання зобов'язання, як неустойка, а тому їх одночасне застосування і стягнення не призводить до подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а тому не свідчить про порушення положень ч.1 ст.61 Конституції України.

Вирішуючи питання про розмір неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, суд враховує правові позиції, викладені в постанові ВСУ від 03.09.2014 року (справа №6-100цс14), які відповідно до положень ч.1 статті 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України. У вказаних правових позиціях зазначено, що частиною третьою статті 551 ЦК України, зокрема передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків; отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

За таких обставин суд вважає, що слід застосувати до спірних правовідносин положення ч.3 ст.551 ЦК України, які передбачають право суду зменшити розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Застосовуючи вказану норму матеріального права суд виходить з того, що матеріалами справи підтверджується сума збитків позивача у сумі 1960,32грн., з яких: 1226,98грн. - неповернутий боржником кредит, що являється реальним збитком, та 0,91грн. - несплачені боржником проценти за користування кредитом, та 732,43грн. - несплачена комісія за користування кредитом, які являються упущеною вигодою. Також матеріалами справи підтверджується, що розмір неустойки, яку позивач просить стягнути, складає 9177,21грн. (8170,66грн. + 500грн. + 506,55грн.), що значно перевищує розмір доведених збитків.

Тому з огляду на встановлене, а також враховуючи загальні засади цивільного законодавства, що встановлені статтею 3 ЦК України: справедливість, добросовісність та розумність, суд вважає за необхідне зменшити розмір неустойки у вигляді пені та штрафу до рівня понесених позивачем збитків, що складає 1960,32грн.

Таким чином суд приходить до висновку, що стягненню з відповідача підлягає заборгованість за кредитним договором в наступному розмірі: 1226,98грн. - заборгованість по кредиту, 0,91грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 732,43грн. - заборгованість по комісії, 1960,32грн. - неустойка за порушення грошових зобов'язань за кредитним договором. Всього сума до стягнення складає 3920,64грн. Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати в сумі 663,60грн., які належить стягнути з відповідача на користь позивача відповідно до положень ст..79, ч.1 ст.88 ЦПК України та роз'яснень п.39 Постанови Пленуму ВССУ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», складаються з судового збору в сумі 243,60грн. та витрат на публікацію в пресі оголошення про виклик відповідача до суду в газеті «Урядовий кур'єр» в розмірі 420грн.

Керуючись ст.ст.5-11, 60, 79, 88, 209, 212-215, 224-228, 292 ЦПК України, на підставі ст.ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 624, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" заборгованість за кредитним договором у сумі 3920 (три тисячі двадцять) гривень 64 копійки, перерахувавши на рахунок №29090829000010, МФО 307770, код ЄДРПОУ 14360080, а також стягнути судові витрати в сумі 663 (шістсот шістдесят три) гривні 60 копійок, перерахувавши їх на рахунок №64994919400001, МФО 307770, код ЄДРПОУ 14360080.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області шляхом подання апеляційної скарги через Рубіжанський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Н.В.Нагорна