Ухвала суду № 42583732, 04.02.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/17439/13-ц

Провадження № 22-ц/779/285/2015

Категорія 24

Головуючий у 1 інстанції Бойчук О. В.

Суддя-доповідач Горейко М.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючої Горейко М.Д.

Суддів: Вакарук В.М., Бойчука І.В.

Секретаря Гавриляк Є.М.

з участю апелянта ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська теплоенергетична компанія» до ОСОБА_2 про стягнення вартості безпідставно набутої теплової енергії за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 червня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 03 червня 2014 року задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська теплоенергетична компанія». Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська теплоенергетична компанія» вартість безпідставно набутої теплової енергії для потреб на опалення в сумі 1993,35 грн. та 229,40 грн. сплаченого судового збору.

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема зазначає, що суд першої інстанції ухвалив рішення без урахування його пояснень та наданих ним доказів про те, що хоч він і є власником квартири АДРЕСА_1, однак в даній квартирі ніхто не проживає. З березня 2013 року він розпочав в цій квартирі ремонтні роботи, а з 26.07.2013 року був переміщений по роботі в м. Хмельницький, де проживав до 31.12.2013 року. Відповідно до п.п. 6 п. 1 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та Постанови КМУ №630 від 21.07.2005 року він звернувся до позивача з відповідними заявами та надав вичерпний перелік документів на перерахунок розміру плати за теплопостачання, а також повідомив позивача про те, що за власною ініціативою перекрив вентелі на радіаторах опалення, частину радіаторів демонтував для проведення ремонту та заізолював труби, що виключило будь-яке споживання теплової енергії з його боку. Однак такі його заяви були позивачем проігноровані.

Крім того, апелянт вказує, що суд безпідставно взяв до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості, оскільки договору про надання/споживання послуг з централізованого теплопостачання, який би фіксував обсяги, вартість, посилання на норми, між ним та позивачем укладено не було, що повністю спростовує методику розрахунку заборгованості, надану позивачем.

З наведених підстав апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ТОВ «Станіславська теплоенергетична компанія» відмовити.

У засіданні апеляційного суду апелянт доводи апеляційної скарги підтримав з наведених у ній мотивів.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги не визнала, рішення суду першої інстанції вважала законним і обґрунтованим.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Судом першої інстанції установлено та вбачається з матеріалів справи, що на підставі договору купівлі-продажу від 09.02.2012 року відповідач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1.

Згідно рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 26.07.2012 року №508 позивач набув права виконавця послуг з централізованого опалення та підігріву води для населення, яке обслуговується від котельні по АДРЕСА_2 Багатоквартирний будинок, в якому знаходиться квартира відповідача знаходиться на території діяльності позивача, а, отже, забезпечується тепловою енергією від зазначеної котельні.

Задовольняючи позов ТОВ «Станіславська теплоенергетична компанія», суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами відсутні договірні відносини, відповідач безпідставно отримував теплову енергію для потреб на опалення, вартість якої складає 1993 грн.25 коп., які підлягають стягненню з нього на користь позивача.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» (далі Закону) учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач, виконавець, виробник. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно ст. 29 Закону надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку здійснюється на підставі договору, що укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

Як встановлено судом, договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання води між сторонами не укладався.

Проте, позивачем було вчинено дії на користь відповідача - надано послуги, тому в силу дії ч. 1 ст. 11 ЦК України договір про надання послуг вважається фактично укладеним з моменту отримання відповідачем таких послуг.

За правилами п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 року №630, плата за надані послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлений інший строк.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, в даному випадку Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 року №630, та Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

З наведених норм закону слідує, що споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо такі надавались в його квартиру.

Разом з тим, підпунктом 6 ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п. 1, 3 п. 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 року №630, споживач має право на зменшення розміру плати у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання). Споживач має право на несплату вартості послуг за період тимчасової відсутності споживача і членів його сім'ї (у разі відключення виконавцем холодної та гарячої води і опломбування запірних вентилів у квартирі (будинку садибного типу) та відновлення надання послуг шляхом зняття пломб за свій рахунок протягом доби згідно з письмовою заявою.

Як ствердив позивач, він за власною ініціативою перекрив вентилі на радіаторах опалення, частину радіаторів демонтував для проведення ремонту та заізолював труби, про що повідомив позивача.

Пунктом 24 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 року №630, встановлено, що споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно п. 25 вказаних Правил відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року №4 (у редакції із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 6 листопада 2007 року №169), установлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади. Крім того, внесені зміни унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку та дозволяють таке відключення лише будинку в цілому.

Оскільки в матеріалах справи відсутні дозвільні документи на відключення позивачем своєї квартири від мережі централізованого опалення, то за таких обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про підставність позовних вимог ТОВ «Станіславська теплоенергетична компанія».

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія судів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча: Горейко М.Д.

Судді: Вакарук В.М.

Бойчук І.В.