Рішення № 42583697, 02.02.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/1185/14-ц

Провадження № 22-ц/779/232/2015

Категорія 39

Головуючий у 1 інстанції Боднарук М.В. М. В.

Суддя-доповідач Шишко А.І.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Шишка А.І.,

суддів: Ковалюка Я.Ю., Матківського Р.Й.,

секретаря Капущак С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Снятинського районного суду від 09 грудня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Снятинського районного суду від 09 грудня 2014 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на незаконність та необґрунтованість судового рішення, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неналежному дослідженні судом доказів по справі та невідповідності висновків суду обставинам справи. У зв'язку з цим, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити.

Апелянт свої вимоги обґрунтовує тим, що його захворювання є однією із поважних причин, яке перешкоджало подати відповідну заяву. Суд не вправі тлумачити стан його здоров'я та визначати хворобу такою, що не перешкоджала піти до нотаріальної контори. Шестимісячний термін для подачі заяви закінчувався 15.01.2014 року, а остання хвороба мала місце якраз з 06 січня по 16 січня 2014 року.

Також, суд не врахував, що у зв'язку з тривалим захворюванням він являється інвалідом третьої групи.

Вислухавши суддю-доповідача, доводи апелянта, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам процесуального права.

Відповідно до вимог ст.10 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів.

Згідно ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що позивачу законом надано шестимісячний строк для прийняття спадщини. На протязі даного часу позивач двічі хворів з приводу чого лікувався по 10 днів стаціонарно із діагнозом цукровий діабет середньої степені, що не може бути поважною причиною пов'язаною з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті батька, так як в нього було достатньо часу для вчинення необхідних дій, а сам факт перебування двічі по 10 днів на лікарняному на протязі шестимісячного терміну не може вважатись поважною причиною, що перешкоджала йому подати відповідну заяву.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст.1268 ЦК України спадкоємець за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

У відповідності до ст. ст. 1269,1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав спільно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто протягом шести місяців з час відкриття спадщини.

Статтею 1272 ЦК України визначено, що за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини; за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. Такий позов підлягає задоволенню, якщо позивач надасть докази наявності поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Поважними при цьому слід визнавати такі причини, які з огляду на моральні норми суспільства виправдовують поведінку спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини.

Пленум Верховного Суду України в п.24 постанови "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30 травня 2008 року роз'яснив, що вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на чинення цих дій.

Поважними є такі причини пропуску строку: тривала хвороба, перебування спадкоємця тривалий час за межами України, відбування покарання в місцях позбавлення волі, перебування на строковій військовій службі в Збройних Силах України тощо.

Норми законодавства вимагають наявності саме тривалої хвороби, яка в свою чергу має призвести до втрати спадкоємцем можливості подання відповідної заяви.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 дійсно протягом шестимісячного терміну двічі знаходився на лікуванні, останній раз він лікувався з 06 січня по 16 січня 2014 року з діагнозом: діабетична енцефалополіневропатія другої стадії з вираженим вестибуло-атактичним синдромом, запаморочними станами, цукровий діабет, середня ступінь важкості, симптоматична гіпертензія. Заяву про прийняття спадщини він повинен був подати до 15 січня 2014 року, однак як вбачається з медичних документів, він в цей час знаходився на лікуванні. Його хвороба має тривалий характер та значно ускладнює повсякденне життя, оскільки вимагає постійних зусиль для утримування його на достатньому рівні. Протягом 6 місяців з моменту відкриття спадщини, як і до цього так і в ході розгляду справи, позивач постійно лікується, при цьому робить це, як в режимі стаціонару так і амбулаторно. В будь-якому випадку дана хвороба позбавила його можливості вчинити відповідні нотаріальні дії, передбачені законом, оскільки вони потребують доволі значного проміжку часу для їх здійснення.

Враховуючи, що позивач є єдиним спадкоємцем, який похоронив свого батька, розпоряджається після смерті спадковим майном, зібрав урожай з земельної ділянки, доглядає до цього часу за собакою та будинковолодінням (по суті вступив у управління спадковим майном), а отже колегія суддів вважає, що є всі підстави для визначення позивачу додаткового строку для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК України, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.

У резолютивній частині рішення суд повинен вказати відповідно певний період часу з моменту набрання судовим рішенням законної сили, протягом якого спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини, а не конкретну календарну дату, до якої спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини. Додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, не може перевищувати шестимісячного строку, встановленого статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини.

Крім цього, як пояснив апелянт, він має право на частку у цьому будинковолодінні після смерті своєї матері, оскільки на той час йому було п'ятнадцять років, а спадщину не оформляв оскільки не знав про те, що його батько подарував цілий будинок його мачусі. Договір дарування він виявив уже після смерті батька (додається) і взнав, що на спадкове майно претендують дочки мачухи (відповідачі по справі). Цей договір він також буде оскаржувати.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції, прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, і враховуючи, що позивач пропустив строк подання заяви до нотаріальної контори з поважних причин - тяжка тривала хвороба, яка з огляду на моральні норми суспільства виправдовує поведінку спадкоємця, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Снятинського районного суду від 09 грудня 2014 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задовольнити.

Визначити ОСОБА_2 додатковий строк тривалістю в один місяць з часу вступу рішення в законну силу на прийняття спадщини за заповітом, складеним 02 липня 2013 року ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий А.І. Шишко

Судді: Я.Ю. Ковалюк

Р.Й. Матківський