Рішення № 42582115, 05.02.2015, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/25812/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді: БАРТАЩУК Л.П.

при секретарі: Ізвольській С.С.

за участю:

представника позивача Кузик Т.С.

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ПАТ "Альфа-Банк" звернувся з позовом до відповідачів - ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення солідарно з них заборгованості в розмірі 1 495 831 грн. 39 коп.

Позовні вимоги мотивовані наступним.

31.07.2007 року ЗАТ "Альфа-Банк" та відповідач 1 - ОСОБА_3 уклали Кредитний договір № 490044525 (ЗАТ "Альфа-Банк" було перейменовано на ПАТ "Альфа-Банк" ).

Відповідно до умов даного кредитного договору, банк зобов'язався надати відповідачу-1 кредит у сумі 53 302,38 доларів США.

Позивач свої зобов'язання за Кредитним договором виконав, надавши позичальнику - відповідачу-1 кредит у сумі 53 302,28 доларів США, що підтверджується заявою та випискою з особового рахунку ОСОБА_3

У порушення умов кредитного договору, ОСОБА_3 свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого утворилася заборгованість.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника, що випливають з Кредитного договору, відповідно до ст. 553 ЦК України, 31.07.2007 року банк та відповідач 2 - ОСОБА_4 (поручитель) уклали Договір поруки № 490044525 - П.

Відповідно до умов вказаного договору, поручитель поручився за виконання позичальником обов'язків, що виникли на підставі Кредитного договору та можуть виникнути на підставі цього договору в майбутньому.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 28.05.2013 року за кредитним договором №490044525 від 31.07.2007 року з відповідачів, як з солідарних боржників, було стягнуто заборгованість у розмірі 317 565,12 грн.

- за кредитом 293 032,01 грн.;

- по відсотках - 14 163,20 грн.;

- по комісії -0,00 грн.

- по штрафам - 0,00 грн.

- по пені - 10 369,91 грн.

Однак, умови кредитного договору все одно відповідачем-1 не виконувалися.

Станом на 31.07.2014 року відповідач-1 має прострочену заборгованість по відсотках в сумі 217 083, 56 грн., а також йому нарахована пеня за весь період прострочення кредитом - 2 566 299, 40 грн.

Оскільки згідно зі статтею 543 Цивільного Кодексу України позичальник і поручитель несуть солідарну відповідальність за невиконання зобов'язань, банк просить стягнути вказану заборгованість і пеню солідарно з відповідачів.

На виконання умов Кредитного договору і договору поруки, позичальнику та поручителю була направлена письмова вимога про досудове врегулювання спору, необхідність погашення заборгованості, проте, вказана вимога не була, що і стало підставою для звернення позивача до суду.

Підтримавши в судовому засіданні з вищенаведених підстав позовні вимоги, представник позивача - Кузик Т.С. просив позов задовольнити

Відповідач-1 ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, направив до суду телеграми, за змістом яких просив суд застосувати строк позовної давності і відмовити у задоволенні вимог про стягнення процентів і пені.

Представник відповідача 2 ОСОБА_4 - ОСОБА_2 в судовому засіданні надав письмові заперечення, просив відмовити у позові з викладених ним підстав.

Зокрема, пояснив, що договір поруки від 31 липня 2007 №490044525-П, який укладено між позивачем та відповідачем-2, в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №490044545 від 31.07.2007 року, є припиненим з 01 вересня 2008 року - цей факт встановлений судовим рішенням, яке набрало законної сили; заборгованість відповідача по відсоткам та пені є недоведеною, оскільки подані позивачем докази не відображають період їх нарахування; рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 28.05.2013 року набрало законної сили лише 22 квітня 2014 року, що не враховано позивачем; нараховану позивачем пеню представник просить зменшити до заборгованості по тілу кредиту, а оскільки з наданого позивачем розрахунку убачається, що заборгованість по тілу кредиту становить 0,00 грн., то, відповідно, наявні правові підстави для зменшення пені до 0, 00 грн.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі , що набрало законної сили, не доказують при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа , щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 28.05.2013 р. встановлено, що 31.07.2007 року Закрите акціонерне товариство "Альфа-Банк" та відповідач 1Днестрянський В.В. уклали Кредитний договір № 490044525.Відповідно до умов даного кредитного договору, банк надав відповідачу 1 кредит у сумі 53 302,38 доларів США, натомість, відповідач-1 порушив умови договору, вчасно не повернувши кредит та не сплативши процент и за його користування.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника, що випливають з Кредитного договору, відповідно до ст. 553 ЦК України, 31.07.2007 року між банком та відповідачем 2 - ОСОБА_4 (поручитель) був укладений Договір поруки № 490044525 - П, за яким відповідач-2 поручилася за виконання позичальником - відповідаче-1 обов'язків, що виникли на підставі Кредитного договору та можуть виникнути на підставі цього договору в майбутньому.

Внаслідок порушення позичальником і поручителем зобов'язань за вказаними договорами, зазначеним рішенням суду з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно стягнена на користь ПАТ «Альфа Банк» заборгованість по кредиту - 293 032 грн. 01 коп., заборгованість за відсотками - 14 163 грн. 20 коп., неустойка в сумі 10 369 грн. 91 коп. та судові витрати 1 820 грн.

Рішення суду набрало законної сили 22 квітня 2014 року.

Предметом спору у даній справі є солідарне стягнення з відповідачів відсотків та пені, нарахованих з 01.05.2011р. (за період часу, що не був предметом судового розгляду).

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19.06.2014 року встановлено, що договір поруки №490044525 від 31.07.2007 р. припинено з 01 вересня 2008 року.

Вказане рішення набрало законної сили 04.02.2015р., отже, правових підстав для стягнення з відповідача-2 ОСОБА_4 на користь ПАТ «Альфа-Банк» відсотків та пені, нарахованих після припинення договору поруки, суд не убачає.

Згідно п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2009 року , - встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 Цивільно-процесуального кодексу України).

Оцінюючи надані позивачем докази на підтвердження заборгованості відповідачів по відсоткам та пені, суд приймає до уваги, як обґрунтовані, доводи відповідача-2 про те, що належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Такі докази у справі відсутні.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Стягнення з боржника, який порушив грошове зобов'язання, сум індексації грошового боргу та процентів не перешкоджає стягненню у передбачених законом або договором випадках неустойки (пені) за прострочення виконання грошового зобов'язання, оскільки відповідно до частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно з частиною 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання не може перевищувати одного року.

Стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Крім того, строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України). Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

Початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

Правова позиція Верховного Суду України викладена у постанові від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14 - у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до статті 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

З наданих позивачем розрахунків неможливо встановити період часу та порядок їх нарахування.

В матеріалах справи відсутній розрахунок пені в межах річного строку позовної давності, не доведено розмір пені, який позивач просить стягнути з відповідачів, належних та допустимих доказів того, що заборгованість по відсоткам виникла, а пеня нарахована після ухвалення рішення про дострокове стягнення суми заборгованості, банком також не надано.

Частиною 3 статті 551 ЦК України, передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини 4 статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Такий правовий висновок викладено і в Постанові Верховного суду України від 03 вересня 2014року по цивільній справі № 6-100цс14.

Вимога щодо врахування принципу розумності є прямою вимогою закону до договору.

Зокрема, сума неустойки (штрафу, пені), яка передбачається в договорі, має бути розумною.

Борг по тілу кредиту, згідно розрахунку заборгованості, становить - 0, 00 грн.

Отже, оцінюючи наслідки порушення зобов'язань відповідача-1 за кредитним договором № 490044525 від 31.07.2007 року, принципи добросовісності, розумності і справедливості, та враховуючи, що борг по тілу кредиту значиться у розмірі - 0, 00 грн., нарахування пені за непідтверджений позивачем період часу в розмірі 2 566 299, 40 грн. є необґрунтованим та недоведеним.

Враховуючи недоведеність позивачем періоду та порядку нарахування заборгованості по сплаті процентів за користування грошовими коштами за кредитним договором № 490044525 від 31.07.2007 року, наявність судового рішення про стягнення заборгованості з відповідачів за даним кредитним договором, відсутності належних та допустимих доказів його виконання чи невиконання, а також загальний строк позовної давності щодо стягнення відсотків за договором кредиту у три роки, перевищення неустойки розміру збитків, які складають 0, 00 грн., суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 заборгованості по відсоткам і пені також не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 16, 610-612, 625, 1046, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позову Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Дніпровський районний суд м. Києва до Апеляційного суду м. Києва.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: