Рішення № 42580121, 03.02.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №290/625/14-ц Головуючий у 1-й інст. Лесько М.О.

Категорія 27 Доповідач Заполовський В. Й.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Заполовського В.Й.,

суддів: Забродського М.І., Худякова А.М.,

за участю секретаря судового засідання Кучерявого О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ЕКСПОБАНК» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ЕКСПОБАНК» на рішення Романівського районного суду Житомирської області від 28 серпня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2014 року ПАТ «Комерційний банк «ЕКСПОБАНК» (надалі - Банк) звернувся до суду даним позовом. Просив постановити рішення, яким стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за Договором кредиту і забезпечення № 314/АК-2008 від 14.01.2008 року на загальну суму 985 475 грн. 27 коп. та понесені судові витрати.

В обґрунтування позову зазначав, що 14.01.2008 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк» було укладено Договір кредиту і забезпечення №314/АК-2008. Відповідно до умов договору Банк надав відповідачу кредит у сумі 320 769,63 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 14,4 % річних, з терміном повернення не пізніше 27.09.2019 року. Згідно пункту 1.5. Договору кредиту кредит надавався на купівлю автомобіля.

Відповідно до п.2.2. Договору кредиту, забезпеченням зобов'язання за Договором кредиту є застава автомобіля ГАЗ 33104-318, 2007 року випуску, об'єм двигуна 4750 см. куб., державний номерний знак НОМЕР_1, колір сірий, номер кузова НОМЕР_2, який був придбаний за кредитні кошти.

Також з метою забезпечення вищезазначеного Договору кредиту між Позивачем і ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений Договір поруки від 14.01.2008 року, відповідно до умов якого, ОСОБА_2 виступила поручителем за Договором кредиту перед Банком.

Внаслідок невиконання умов Договору кредиту ОСОБА_1, станом на 16.06.2014 року виникла заборгованість на загальну суму 985 475 грн. 27 коп., а саме:

строкова заборгованість за кредитом в розмірі 225 049 грн.32 коп.; прострочена заборгованість за кредитом в розмірі 95 720 грн. 31 коп.; прострочена заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 182 302 грн. 95 коп.; пеня за несвоєчасну сплату простроченої кредитної заборгованості з 29.10.2009 року по 16.06.2014 року в розмірі 158 741 грн. 59 коп.; пеня за несвоєчасну сплату нарахованих процентів за період з 29.10.2009 року по 16.06.2014 року в розмірі 323 661 грн. 10 коп.

Рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 28 серпня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду ПАТ «Комерційний банк «ЕКСПОБАНК» подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Зокрема зазначає, що ОСОБА_2 є солідарним поручителем, а не майновим, як зазначено в рішенні суду І інстанції, тому застосування положень ЗУ «Про заставу», ЗУ «Про іпотеку» судом є неприпустимим в даному випадку.

Також, в матеріалах справи знаходиться власноручна заява ОСОБА_1 про реструктуризацію заборгованості, яка фактично є доказом того, що відповідач визнає, що він має заборгованість за кредитом.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах визначених ст. 303 ЦПК України колегія суддів визнає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відмовляючи ПАТ «Комерційний банк «ЕКСПОБАНК» у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що розмір заборгованості по кредиту позивачем не доведений, а порука поручителя є припиненою.

Проте з таким висновком погодитися не можливо з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом ст.ст.6, 627 ЦК України - сторони є вільними в укладенні договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором Банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

З матеріалів справи вбачається, що 14.01.2008 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк» було укладено Договір кредиту і забезпечення №314/АК-2008. За вказаним договором Банк надає позичальнику кредит у сумі 38800 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом на термін до 13.01.2015 року. Кредит надавався на купівлю автомобіля (а.с.14-21).

Відповідно до п.2.2. Договору кредиту, забезпеченням зобов'язання за Договором кредиту є застава автомобіля ГАЗ 33104-318, 2007 року випуску, об'єм двигуна 4750 см. куб., державний номерний знак НОМЕР_1, колір сірий, номер кузова НОМЕР_2, який був придбаний за кредитні кошти.

Відповідач з умовами кредитного договору, укладеного з позивачем, був ознайомлений та з ними погодився. Зазначені умови кредитного договору не визнані недійсними в установленому законом порядку.

Також з метою забезпечення вищезазначеного Договору кредиту між Позивачем і ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений Договір поруки від 14.01.2008 року, відповідно до умов якого, ОСОБА_2 виступила поручителем за Договором кредиту перед Банком.

28.09.2009 року позичальник звернувся до Банку та просив дозволу на реструктуризацію своєї заборгованості по кредиту від 14.01.2008 року зі зміною валюти кредиту, а саме з доларів США на національну валюту України - гривні (а.с.22).

На підставі вказаної заяви між Банком та ОСОБА_1 28.09.2009 року було укладено угоду до договору кредиту і забезпечення від 14.01.2008 року, за якою сторони погодили, що розмір кредиту становить 320769 грн.63 коп. Зміна валюти кредиту у порядку реструктуризації здійснюється за курсом обміну доларів США на гривню, встановлений Банком на день укладення цієї угоди, а саме 8,60 грн. за один долар США (пункти 1.1; 8 Угоди).

Крім того погоджено, що строк повернення кредиту до 27.09.2019 року. Позичальник зобов'язаний здійснювати погашення кредиту згідно графіків наведених у Додатку 1, 2 цієї Угоди (а.с.23 - 29).

Однак, після укладення зазначеної Угоди відповідачем зобов'язання за договором кредиту належним чином не виконувались і станом на 16.06.2014 року виникла заборгованість на загальну суму 985 475 грн. 27 коп., а саме:

строкова заборгованість за кредитом в розмірі 225 049 грн.32 коп.; прострочена заборгованість за кредитом в розмірі 95 720 грн. 31 коп.; прострочена заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 182 302 грн. 95 коп.; пеня за несвоєчасну сплату простроченої кредитної заборгованості з 29.10.2009 року по 16.06.2014 року в розмірі 158 741 грн. 59 коп.; пеня за несвоєчасну сплату нарахованих процентів за період з 29.10.2009 року по 16.06.2014 року в розмірі 323 661 грн. 10 коп.(а.с.9 - 12).

З визначеною Банком сумою заборгованості сторона відповідачів не погоджується.

Проте, правильність проведення позивачем розрахунку заборгованості по кредиту відповідачами належними та допустимими доказами не спростована, будь - яких клопотань з цього приводу, зокрема і про проведення відповідної експертизи для спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості, останніми не заявлено, хоча про таке право було роз'яснено представнику відповідачів апеляційним судом.

Відтак, доводи відповідача про неправильність проведення Банком розрахунку заборгованості по кредиту не можливо визнати обгрунтованими.

Не є обгрунтованими і доводи відповідача в частині відсутності доказів про надання Банком кредиту у розмірі 320769 грн.63 коп., оскільки відповідачем в Угоді від 28.09.2009 року, укладеній з Банком, погоджена саме така сума кредиту, дана Угода підписана останнім та в установленому законом порядку не визнана недійсною.

Тому, відповідно до вимог ст.ст. 212, 213 ЦПК України при вирішенні спору слід виходити з наявних у справі доказів, оскільки відповідач у порушення вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України ухилився від доведення обставин, на які посилався заперечуючи проти позову.

Разом з тим, колегія суддів визнає необгрунтованим висновок суду про припинення поруки ОСОБА_2, встановленої укладеним договором поруки від 14.01.2008 року, виходячи з наступного.

Так, за змістом ч.1 ст.559 ЦК України - порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Під змінами основного зобов'язання, в результаті яких збільшується відповідальність поручителя, вважаються такі умови і обставини, що тягнуть або можуть потягти за собою негативні наслідки для поручителя, поява для нього інших нових ризиків, відмінних від тих, з якими він попередньо погодився при укладенні договору поруки, погіршення його майнового становища.

Особливістю припинення поруки з підстав зміни зобов'язання без згоди поручителя є те, що поручитель у разі зміни зобов'язання без його згоди не лише не відповідає за повернення боржником збільшеної суми боргу, а й з моменту такого збільшення його обов'язок за договором поруки повністю припиняється - перестає існувати.

У п. 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" зазначено, що якщо в договорі поруки передбачена, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Як свідчить пункт 4.3 договору поруки, укладеного з ОСОБА_2, порука поручителя за цим договором не припиняється у разі зміни Договору кредиту (у тому числі у разі зміни розміру кредиту) (а.с.33).

Тобто, зазначена умова договору поруки є результатом домовленості сторін, які вільні у визначенні зобов'язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відтак, оскільки умовами договору поруки передбачена можливість зміни розміру кредиту в цілому, про що поручитель дала згоду на майбутні зміни зобов'язання, які визначені кредитним договором, в забезпечення якого надана порука, то підстави для її припинення, передбачені ч. 1 ст. 559 ЦК, відсутні.

Разом з тим, відповідачами не доведено, що обсяг відповідальності поручителя збільшився внаслідок укладеної між Банком та позичальником Угоди від 28.09.2009 року.

А тому висновок суду про припинення поруки ОСОБА_2, встановленої укладеним договором поруки від 14.01.2008 року не можливо визнати таким, що грунтується на вимогах закону.

Оскільки ОСОБА_1 істотно порушив умови кредитного договору, зокрема односторонньо відмовився від взятого на себе зобов'язання по поверненню отриманого кредиту, а порука ОСОБА_2 не є припиненою, то наявні підстави для задоволення позову про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у солідарному порядку заборгованості за кредитом від 14.01.2008 року та Угоди від 28.09.2009 року.

Однак, з врахуванням ч.3 ст.551 ЦК України, роз'яснень, викладених в пункті 27 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року та встановлених судом обставини справи, які мають істотне значення, колегія суддів вважає за можливе зменшити визначений позивачем розмір неустойки (пені) до 100 000 грн.

За наведених обставин та відповідно до ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову частково.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ЕКСПОБАНК» задовольнити частково.

Рішення Романівського районного суду Житомирської області від 28 серпня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ЕКСПОБАНК» 603 073 грн.27 коп., а саме:

строкова заборгованість за кредитом в розмірі 225 049 грн.32 коп.; прострочена заборгованість за кредитом в розмірі 95 720 грн. 31 коп.; прострочена заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 182 302 грн. 95 коп.; пеня за несвоєчасну сплату простроченої кредитної заборгованості та за несвоєчасну сплату нарахованих процентів за період з 29.10.2009 року по 16.06.2014 року в розмірі 100 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ЕКСПОБАНК» по 1827 грн. судових витрат по сплаті судового збору з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді