Ухвала суду № 42579320, 04.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16357/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

04 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.12.2014 року по справі за їх поданням до Приватного акціонерного товариства «Металоконструкції України» про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И Л А :

ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з поданням до ПрАТ «Металоконструкції України» про стягнення податкового боргу по ПДВ в розмірі 588 804,00 грн. шляхом стягнення коштів з розрахункових рахунків у банках: ПАТ «КБ «Надра», ПАТ «Інтеграл-банк», ПАТ КБ «Приватбанк» та зарахування на бюджетний рахунок № 31119029700011 (одержувач: УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 37995466, банк одержувача ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, код платежу 14010100).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.12.2014 року в задоволенні подання відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення подання. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення подання. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію з огляду на слідуюче.

З матеріалів справи вбачається, що позивач стверджує про наявність у ПрАТ «Металоконструкції України» заборгованості перед бюджетом в розмірі 587 784,00 грн. (113934,00 + 473850,00) виникла в результаті не сплати податкових зобов'язань, згідно самостійно поданих декларацій. Крім того, заборгованість ПрАТ «Металоконструкції України» перед бюджетом в розмірі 1020,00 грн. виникла в результаті донарахування позивачем грошового зобов'язання підприємству, згідно податкового повідомлення-рішення № 0028211503 від 09.09.2014 року.

В зв'язку з наведеним вище ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві виставлено ПрАТ «Металоконструкції України» податкову вимогу від 22.07.2014 року № 14022-25, яка 21.08.2014 року була направлена на адресу відповідача.

Відмовляючи в задоволенні подання, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні податкові декларації № 9041700683 від 20.07.2014 року, № 9041700793 від 20.07.2014 року, податкове повідомлення-рішення № 0028211503 від 09.09.2014 року та податкова вимога від 22.07.2014 року № 14022-25.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для стягнення з відповідача податкового боргу, судова колегія виходить з наступного.

Зі змісту подання слідує, що ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було винесено податкову вимогу від 22.07.2014 № 14022-25.

Проте, як вбачається із матеріалів справи первісний екземпляр подання було повернуто позивачеві разом із усіма доданими матеріалами, які були отримані 27.10.2014 представником за довіреністю Скрипніковою В.С. (а.с. 22-24).

При цьому, судом першої інстанції задля вжиття належних заходів із метою встановлення реальних обставин справи, ухвалою суду від 09.12.2014 про відкриття провадження у даній справі та призначення її до судового розгляду було витребувано у позивача копії документів, які зазначені в додатках до подання податкового органу та попереджено, що у разі їх не надання справу буде вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи, скорочені строки розгляду даної категорії справ, позивача 10.12.2014 було повідомлено про вищенаведені обставини телефонограмою, згідно ч. 1 ст. 38 КАС України (а.с. 43).

Однак, позивач витребувані судом докази так і не надав суду без поважних причин.

Колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції щодо вирішення даної справи на підставі наявних у ній доказів. А оскільки в матеріалах справи були відсутні податкові декларації № 9041700683 від 20.07.2014, № 9041700793 від 20.07.2014, податкове повідомлення-рішення № 0028211503 від 09.09.2014 та податкова вимога від 22.07.2014 № 14022-25, суд позбавлений можливості встановити, які суми були задекларовані відповідачем, які зазначені в податковому повідомленні-рішенні та податковій вимозі. Крім того, відсутність зазначених документів фактично позбавила суд першої інстанції можливості встановити чи взагалі існували вищенаведені документи з відповідними реквізитами.

Крім того, разом з апеляційною скаргою апелянтом було подано додатки до подання про стягнення з відповідача податкового боргу.

Проте, в наданих податковим органом податкових деклараціях (а.с. 83-87) платником зазначено ТОВ «Союз 21», аналогічно згідно корінців податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги (а.с. 79, 77), вбачається, що воно прийняте також відносно ТОВ «Союз 21».

Також надані податкові декларації містять податкову інформацію, дійсну станом на дату їх подачі, відповідно 02.06.2014 року та 19.07.2014 року. Дана обставина виключає можливість встановити податкову заборгованість на даний час.

В свою чергу, податковою інспекцією ставиться питання про стягнення податкового боргу з ТОВ «Металоконструкції». Жодних документів, які б підтверджували що вказані особи являються однією і тією ж юридичною особою заявником не надано. Матеріали справи не містять доказів перейменування відповідача, тощо.

Податковим зобов'язанням в розумінні ПК України визначається сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

У відповідності до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України «грошове зобов'язання платника податків» - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України).

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно п. 56.18 ст. 56 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання набуває статусу податкового боргу.

За п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 58.3 ст. 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Однак, з наданих документів не вбачається чи наявний у відповідача борг на момент розгляду справи, чи не погашена сума боргу відповідачем та чи дійсна і не скасована податкова вимога від 22.07.2014 № 14022-25, як і не відомо чи не звертався відповідач до позивача із заявами про розстрочення/відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу.

Органами уповноваженими здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, згідно з п. 41.5 ст. 41 ПК України, є виключно органи державної податкової служби.

Відповідно до пп. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Зокрема, підпунктом 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачено право органів державної податкової служби звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (п. 87.2 ст. 87 ПК України).

Орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (п. 95.1 ст. 95 ПК України).

Згідно з п. 95.2 ст. 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18 грудня 2013 року у справі № К/9991/71357/11.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (п. 95.3 ст. 95 ПК України).

З огляду на зазначене, судова колегія дійшла однозначного висновку, що ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не було доведено наявність податкового боргу у відповідача, оскільки позивач не надав суду жодного доказу на підтвердження його реального існування.

За ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до наведених вимог апелянт, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду апеляційної інстанції достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його подання та не довів наявності правових підстав для стягнення податкового боргу з відповідача.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи та не спростували висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.12.2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.