Ухвала суду № 42576553, 27.01.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/3002/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

Судді доповідача - Потапчука В.О.

суддів - Жука С.І.

- Семенюка Г.В.

при секретарі - Алексєєвої Н.М.

за участю представника апелянта Ізмаїльської державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області - Кириленко А.В.

представника Приватного підприємства «Док-сервіс» - Селіванова С.А.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізмаїльської державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Док-сервіс» до Ізмаїльської державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про часткове скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому, з урахуванням зменшення розміру позовних вимог, просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 квітня 2014 року № 000033/2200 - в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 114598 грн.; № 000034/2200 - в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 50285 грн.

В обґрунтування адміністративного позову позивач (далі - Підприємство) зазначив, що висновки в акті перевірки від 28.03.2014 року № 0483/15-02-22-00/35855592, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, містять відомості щодо виявлених порушень, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустими доказами, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені частково всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини. Зокрема, перевіряючим встановлено формування валових витрат без підтвердження відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами. Разом із тим, позивач зазначає, що формування валових витрат здійснювалося за наявності усіх визначальних факторів, що є підставою для зменшення об'єкту оподаткування. Висновки про неправомірність віднесення сум до валових витрат коштів, сплачених за взаємовідносинами із контрагентом не підтверджені жодним документом бухгалтерського та податкового обліку, або іншими доказами, які є допустимими у розумінні чинного податкового законодавства та, відповідно, є незаконними. Отже покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень висновки за актом перевірки є необґрунтованими, у зв'язку із чим зазначені податкові повідомлення-рішення частково неправомірні та підлягають частковому скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 року адміністративний позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області від 10 квітня 2014 року № 000033/2200 - в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 114598 грн. та від 10 квітня 2014 року № 000034/2200 - в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 50285 грн.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлень від 28.02.2014 року №№ 183, 184, 185, 186, 188, виданих Ізмаїльською ОДПІ, згідно з пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77 ПК України, наказу начальника Ізмаїльської ОДПІ від 18.02.2014 року № 216, відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на І квартал 2014 року, співробітниками податкової інспекції проведена виїзна планова перевірка ПП «Док-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складений акт від 28.03.2014 року № 0483/15-02-22-00/35855592.

Перевіркою, серед іншого, встановлено порушення ПП «Док-Сервіс» п.44.1 ст.44, пп.135.5.4 п.135.4 ст.135, п.138.4, п.138.8 ст.138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 254260 гривень та занижено від'ємне значення об'єкту оподаткування за 4 квартал 2011 року та 2012 рік на 84731 гривень.

На підставі вищевказаного акту перевірки Ізмаїльською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.04.2014 року № 000033/2200, яким Підприємству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 254260 гривень та застосовано штрафну санкцію в сумі 34916 гривень; від 10.04.2014 року № 000034/2200, яким Підприємству зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 84731 гривень.

При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.

Колегія суддів вважає правильним такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.

З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що ПП «Док-Сервіс» у перевіреному періоді мало господарські відносини із ТОВ «СП Дунайсудносервіс» на підставі укладеного договору № 164/01 від 19.11.2011 року (а.с.54-56), з урахуванням додаткової угоди № 1 (а.с.57), та із ПАТ «Дунайсудноремонт» на підставі договору № 46 від 09.11.2011 року (а.с.61-63), з урахуванням додаткової угоди № 1 (а.с.64), якими виконувались судноремонтні роботи.

Орієнтована вартість робіт визначена в п.2.1 Договору № 46 від 09.11.2011 року і кінцева вартість визначається в акті виконаних робіт на підставі п.2.2 Договору. Згідно з п.3.1 підставою для оплати є акт виконаних робі. Датою закінчення робіт є дата підписання сторонами акту виконаних робіт (п.5.2.).

Попередня вартість робіт за Договором № 164/01 від 19.11.2011 року визначена в п.2.1, а кінцева згідно з п.2.2 визначається в акті виконаних робіт на підставі виконавчої ремонтної відомості. Відповідно до п.3.1 Договору виконавча ремонтна відомість є підставою для оплати. Датою закінчення робіт є дата підписання сторонами акту виконаних робі (п.5.2).

На виконання зазначених договорів ТОВ «СП Дунайсудносервіс» та ПАТ «Дунайсудноремонт» у грудні 2011 року надали комплекс судноремонтних робіт та виписали на користь ПП «Док-сервіс» акти виконаних робіт б/н від 08.12.2011 року на суму 66113,71 гривень, у т.ч. ПДВ 11018,95 гривень, вартість без ПДВ - 55094,76 гривень; б/н від 09.12.2011 року на суму 592128,16 гривень, у т.ч. ПДВ - 98688 гривень, вартість без ПДВ - 493440 гривень. Загальна вартість виконаних робіт за актами приймання виконанх робіт склала 658241,87 гривень, у т.ч. ПДВ - 115192,33 гривень. Розрахунки між підприємствами проведені у повному обсязі.

Понесені позивачем витрати по вищерозглянутим операціям віднесені ПП «Док-Сервіс» до валових витрат та відображено в бухгалтерському (Дт90 Кт23 - 548535 грн., у т.ч. 55095 грн. та 493440 грн.) та податковому (рядок 05.1 СВ декларації з податку на прибуток підприємства; рядок 05.1.7 Додатку СВ до декларації з податку на прибуток підприємства за 2-4 квартали 2011 року) обліках грудня 2011 року, що на думку перевіряючого здійснено безпідставно, оскільки підприємством не підтверджено понесення витрат в зазначеному розмірі. В основу зазначеного висновку покладено ненадання ПП «Док-Сервіс» до перевірки виконавчих ремонтних відомостей, на які є посилання в актах виконаних робіт та в яких відображений зміст господарських операцій.

Поряд із тим, згідно Додатку 2 «Узагальнений перелік документів, які було використано при проведення перевірки ПП «Док-Сервіс» (а.с. 40-42) в ході перевірки, серед іншого, були опрацьовані виконавчі ремонтні відомості на проведення ремонтних робіт (досліджені головним державним ревізором-інспектором Сайтарли Д.С.)

Таким чином, колегія суддів звертає увагу на те, що саме не надання ремонтних відомостей позивачем і було підставою для висновків перевіряючого органу, однак наявність останніх у переліку документів наданих відповідачу на перевірку підтверджує факт протиправності винесених рішень ДПІ.

Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що всі складені між позивачем та його контрагентами документи на виконання договорів за своїми формою та змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Зобов'язання сторонами виконані з дотриманням вимог цивільного законодавства.

Відповідно до п.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За змістом пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Крім того, з матеріалів справи колегія суддів вбачає, що згідно Декларації з податку на прибуток підприємства за 2-3 квартали 2011 року в рядку 07 відображено від'ємне значення об'єкту оподаткування для всіх видів діяльності у розмірі 721956 гривень. За 4 квартал 2011 року отримано доходу в розмірі 5115562 гривень та понесено витрат у розмірі 4443891 гривень.

Враховуючи, що по рядку 07 Декларації з податку на прибуток підприємства за 2-4 квартал 2011 року підлягає відображенню від'ємне значення об'єкту оподаткування від усіх видів діяльності в розмірі 50285 гривень, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо неправомірність податкового повідомлення-рішення № 000034/2200 - в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 50285 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Ізмаїльської державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Док-сервіс» до Ізмаїльської державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про часткове скасування податкових повідомлень-рішень,- без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали виготовлено 27 січня 2015 року.

Суддя-доповідач: Потапчук В.О.

Судді: Жук С.І.

Семенюк Г.В.