Ухвала суду № 42576332, 28.01.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2015 р. Справа № 876/12148/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.,

суддів Шавеля Р.М., Савицької Н.В.

за участю секретаря Бєлкіної Н.І.

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.08.2013 р. у справі № 809/2305/13-а за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції, третя особа на стороні відповідача - управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську, про визнання протиправною та скасування постанови ВП№38843209 від 12.07.2013 р. про відкриття виконавчого провадження,

встановив:

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.08.2013 р. у справі №809/2305/13-а за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції, третя особа на стороні відповідача - Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання протиправною та скасування постанови ВП№38843209 від 12.07.2013 р., у задоволенні позову було відмовлено.

В апеляційній скарзі скаржник просить постанову суду скасувати та задовольнити позов. Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання постанови №24 від 04.06.2013 року, прийнятої управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про притягнення скаржника до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 680 грн., була винесена протиправно, оскільки скаржник жодних постанов про накладення на неї стягнення у вигляду штрафу не отримувала і в червні 2013 року до адміністративної відповідальності не притягувалася. Супровідний лист державного виконавця, адресований скаржнику, не містив зазначеного додатку - копії постанови №24 від 04.06.2013 року, а містив копію постанови від 09.03.2011 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. В такому випадку, відповідачем в порушення статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» відкрито виконавче провадження у справі про адміністративне правопорушення з пропуском трьохмісячного строку пред'явлення виконавчого документа.

В судових засіданнях скаржник апеляційну скаргу підтримала із зазначених у ній мотивів.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив та матеріалами справи підтверджується, що 03.03.2011 р. управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську проведено позапланову перевірку ТОВ «МК Оланд-ІФ» (ідентифікаційний код 36322459), результати якої оформлені актом №49 від 03.03.2011 р. Висновками акту встановлено, що платником проведено самостійно невірне коригування страхових внесків, в результаті чого донараховано 1398,73 грн. Акт перевірки підписала та отримала примірник уповноважена особа.

Внаслідок виявленого порушення УПФУ в м. Івано-Франківську складено протокол про адміністративне правопорушення №21 від 03.03.2011 р., за яким позивача передбачалося притягнути до відповідальності, передбаченої ч.9 ст. 165-1 КУпАП та п. 4 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

09.03.2011 р. УПФУ в м. Івано-Франківську винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення за №24 за порушення, що містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 165-1 КУпАП та п. 2 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з якою постановлено притягнути позивача до адміністративної відповідальності і застосувати до неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Посилання скаржника на те, що жодних постанов про притягнення до адміністративної відповідальності за період з березня 2011 року включно по 22.07.2013 р. не надходило, підставно були визнані доведеними судом першої інстанції, оскільки доказів направлення такої постанови скаржнику суду не надавалось.

25.06.2013 р. при проведенні звірки третьої особи з відповідачем виявлено втрату постанови №24 від 09.03.2011 р., у зв'язку з чим на адресу відповідача третьою особою 08.07.2013 р. направлено постанову №24 від 04.06.2013 р. про притягнення позивача до відповідальності за порушення ч.1 ст. 165-1 КУпАП та п. 2 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У зв'язку із примусовим виконанням постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, відповідно до вимог ч. 2 статті 308 КУпАП визначено стягнути з правопорушника подвійний розмір штрафу в загальній сумі 680 грн.

В частині 1 ст. 258 КУпАП зазначено, що копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Відповідно до вимог частини 3 ст. 299 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення п'ятнадцяти днів з дня вручення порушнику постанови про накладення штрафу.

Оскільки постанову по справі про адміністративне правопорушення №24 ні від 09.03.2011 року, ані від 04.06.2013 року позивачу не надсилалось та не доводилось до відома у встановлений законом строк, - третя особа не надала позивачу можливість для добровільної сплати штрафу.

Статтею 308 КУпАП передбачено, що у разі несплати правопорушником штрафу в строк, встановлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Суд першої інстанції підставно зазначив, що видача дубліката виконавчого документа третьою особою з іншою датою, а саме - 04.06.2013 р. не відповідає даті втраченого виконавчого документу у вигляді постанови по справі про адміністративне правопорушення №24 від 09.03.2011 р., а самі дії третьої особи щодо видачі такого дублікату виконавчого документа суперечать вимогам вказаних правових норм. Водночас, зазначений виконавчий документ скаржник не оскаржував.

11.07.2013 р. управлінням Пенсійного фонду України у м. Івано-Франківську пред'явлено до виконання постанову по справі про адміністративне правопорушення за №24 від 04.06.2013 р. 12.07.2013 р. постановою ВП №38843209 відкрито виконавче провадження про стягнення зі скаржника 680 грн.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб), - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. У відповідності до статті 2 Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Згідно з положеннями частин 1 та 2 статті 17 Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом. При відкритті виконавчого провадження державний виконавець з'ясовує обставини, передбачені статтями 17 - 22 Закону.

Судом першої інстанції підставно встановлено, що відповідачем дотримано всіх вимог, передбачених вищевказаними нормами при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження за постановою по справі про адміністративне правопорушення №24 від 04.06.2013 р., в тому числі перевірено тримісячний строк на пред'явлення виконавчого документу, передбаченого частиною 1 статті 22 Закону. В свою чергу, до повноважень державного виконавця не входить перевірка дотримання особою, яка видала виконавчий документ, вимог щодо порядку винесення, оформлення та направлення правопорушнику самої постанови про притягнення до адміністративною відповідальності, яка є виконавчим документом. Така постанова не оскаржувалась, недійсною не визнавалась.

З урахуванням наведеного, в світлі заявлених позовних вимог та обраного позивачем способу захисту, суд першої інстанції підставно відмовив у позові в силу відсутності доказів порушень закону зі сторони відповідача по виконанню виконавчого документа.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно зі ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Скаржник у встановленому законом порядку не довів наявність передбачених законом підстав для скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.08.2013 р. у справі № 809/2305/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий суддя Костів М.В.

Судді Шавель Р.М.

Савицька Н.В.

Повний текст ухвали складений 02.02.2015 року.