Ухвала суду № 42576278, 29.01.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2015 р. Справа № 876/8036/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Коваля Р.Й., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23.07.2014 р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-зерно-продукт" до Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

20.06.2014 р. позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинь-зерно-продукт" (надалі - ТзОВ "Волинь-зерно-продукт") звернулось до суду із позовом до відповідача - Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (надалі - Ківерцівська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001112200 від 28.05.2014 року.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що за результатами позапланової виїзної перевірки ТзОВ "Волинь-зерно-продукт" з питань дотримання вимог податкового законодавства при розрахунках з ПП СФГ "Нікопольське" за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року та при здійсненні експортних операцій (соєві боби) за грудень 2013 року Ківерцівською ОДПІ складено акт №1023/2201/31496816 від 30.04.2014 року, яким встановлено факт заниження позивачем податку на прибуток в сумі 189088,00 грн., чим порушено підпункти 14.1.27, 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України. На підставі даного акту перевірки відповідачем 28.05.2014 року було винесено податкове повідомлення-рішення №0001112200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 283632,00 грн., в тому числі за основним платежем - 189088,00 грн. та за штрафними санкціями - 94544,00 грн.

Позивач вважає висновки податкового органу про відсутність господарських операцій з ПП СФГ "Нікопольське" безпідставними, оскільки сторони договору поставки №01/06-02 від 01.06.2013 року в повному обсязі виконали свої зобов'язання, що підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Позивач зазначає, що сума, яка була включена до складу податкового кредиту, підтверджена належним чином оформленими податковими накладними та первинними бухгалтерськими документами, що засвідчують факт придбання товарів та підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту. Зокрема, позивач вказує, що договір поставки №01/06-02 від 01.06.2013 року, укладений між товариством та ПП "СФГ Нікопольське" мав реальний характер, господарські операції фактично відбулися, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами: видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками про оплату. Первинні документи, які позивач отримував в результаті придбання товару відповідають вимогам чинного законодавства.

За таких обставин, ТзОВ "Волинь-зерно-продукт" просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ківерцівської ОДПІ №0001112200 від 28.05.2014 року .

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23.07.2014 р. адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області №0001112200 від 28.05.2014 року.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що досліджені в судовому засіданні докази підтверджують реальність здійснення господарських операцій за договором поставки №01/06-02 від 01.06.2013 року, відтак, валові витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за наслідками цієї операції позивачем віднесені правомірно. При цьому, товариством підтверджено наявність господарської мети, одержання прибутку внаслідок його подальшої реалізації та належне оформлення первинних документів. Товар отриманий у ПП "СФГ Нікопольське" в подальшому був позивачем перероблений та реалізований, що підтверджується матеріалами справи та свідчить про наявність господарської мети, яка полягає в отриманні прибутку.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що податковим органом оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, оскільки в ході проведення перевірки ТзОВ "Волинь-зерно-продукт" встановлено заниження податку на прибуток за 2013 рік на 189088,00 грн. Даний висновок зроблено на підставі Акту №1023/2201/31496816 від 30.04.2014 року, чим порушено підпункти 14.1.27, 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України.

Крім того, ТзОВ "Волинь-зерно-продукт" під час проведення перевірки не було надано документів, які підтверджують фактичне надходження на підприємство товару від ПП "СФГ Нікопольське" та використання його в господарській діяльності. Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійсненні господарської операції. Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи (договори, накладні, рахунки) не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В зв'язку з ненаданням таких документів та на підставі Актів ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська №681/04-61-22-2/38361070 від 17.10.2013 року та №77/04-61-22-2/38361070 від 29.10.2013 року "Про неможливість проведення зустрічної перевірки суб'єкта господарювання ПП "СФГ Нікопольське" з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість за період липень 2013 року" податковим органом було встановлено, що підприємство ПП "СФГ Нікопольське" ніяких товарів ТзОВ "Волинь-зерно-продукт" не реалізовувало. Фінансово-господарська діяльність ТзОВ "Волинь-зерно-продукт" здійснювалась поза межами правового поля та проведена з метою отримання останнім податкової вигоди у вигляді мінімізації сплати до бюджету податку на прибуток.

Посилається також на те, що ТОВ "Приват Агро", ПП "АФ ПРИВАТ АГРО", ПП "СФГ Нікопольське" залучені до діяльності "Конвертаційних центрів", крім того, ліквідовані протягом 2013 року на підставі підпункту 4.13.1 наказу Міністерства доходів і зборів України від 17.01.2014 року №30. У зв'язку з цим Ківерцівська ОДПІ звернулась із запитом №752/10/22-134 від 10.01.2014 року до Головного оперативного відділу Спеціалізованої державної податкової інпекції з ОВПП у м.Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ Міндоходів щодо надання доказової бази по вищевказаних суб'єктах господарювання з ознаками фіктивності по кримінальному провадженні від 01.10.2013 року №2013040640003310. Так, з пояснень ОСОБА_1 слідує, що він став директором "Приват Агро", ПП "АФ ПРИВАТ АГРО", ПП "СФГ Нікопольське" за проханням ОСОБА_2, оформленням бухгалтерських документів і податкових накладних не займався та не приймав участі у господарській діяльності, жодних документів не підписував.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено наступні обставини.

Так, у період з 02.04.2013 року по 15.04.2013 року Ківерцівською ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПП "СФГ Нікопольське" за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року та при здійсненні експортних операцій (соєві боби) за грудень 2013 року, за результатами якої складено Акт №1023/2201/31496816 від 30.04.2014 року (а.с.12-28).

Не погоджуючись із висновками податкового органу, викладеними у Акті перевірки, ТзОВ "Волинь-зерно-продукт" були подані заперечення від 15.05.2014 року (а.с.9-11), проте Акт перевірки Ківерцівською ОДПІ 23.05.2014 року було залишено без змін (а.с.53-54).

Податковою перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 14.1.27, 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (а.с.28). На підставі даного акту перевірки відповідачем 28.05.2014 року було винесено податкове повідомлення-рішення №0001112200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 283632,00 грн., в тому числі за основним платежем - 189088,00 грн. та за штрафними санкціями - 94544,00 грн. (а.с.29).

Колегією суддів встановлено, що висновки податкового органу про заниження податку на прибуток на загальну суму 189088,00 грн. базуються на тому, що фінансово-господарські операції між ТзОВ "Волинь-зерно-продукт" та ПП "СФГ Нікопольське" мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу закону. В акті перевірки №1023/2201/31496816 від 30.04.2014 року зазначено, що під час перевірки позивачем не було пред'явлено первинних документів на підтвердження господарських операцій; у наданих товарно-транспортних накладних існують істотні розбіжності за кількістю товару та датами його відвантаження, що в свою чергу підтверджує лише формальне складання первинних документів. Також для проведення перевірки було використано Акти ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська №681/04-61-22-2/38361070 від 17.10.2013 року та №77/04-61-22-2/38361070 від 29.10.2013 року "Про неможливість проведення зустрічної перевірки суб'єкта господарювання ПП "СФГ Нікопольське" з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість за період липень 2013 року".

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, колегія суддів виходить з наступного.

Так, із матеріалів справи слідує, що між ТзОВ "Волинь-зерно-продукт" (покупець) та ПП "СФГ Нікопольське" (продавець) укладено договір поставки №01/06-02 від 01.06.2013 року (а.с.30-31).

Згідно умов даного договору, Продавець зобов'язується систематично поставляти Покупцю визначений цим договором товар, а Покупець зобов'язується приймати замовлений товар та оплачувати його. Оплата за товар здійснюється шляхом безготівкового перерахування грошових коштів за вказаними в договорі банківськими реквізитами на підставі виписаного рахунку. Остаточний розрахунок за замовлений товар здійснюється на умовах попередньої оплати до моменту його передачі або розвантаження Покупцю. Поставка Товару здійснюється постачальником.

На виконання умов Договору №01/06-02 та згідно з відповідними додатками до договору ПП "СФГ Нікопольське" в період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року було передано у власність позивача шрот соняшниковий на загальну суму 1194238,60 грн., в т.ч. ПДВ 199039,76 грн., який використовується в господарській діяльності ТзОВ "Волинь-зерно-продукт" для подальшого виготовлення та продажу кормів для тварин (кормосумішей).

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В контексті даних процесуальних норм, колегія суддів враховує, що факт виконання господарських операцій між контрагентами підтверджується наявними у матеріалах справи : копією договору поставки №01/06-02 від 01.06.2013 року та Додатками до нього, товарно-транспорними накладними, видатковими накладними (а.с. 56-90). Оплату за товар (відповідно до умов Договору) позивач здійснив у безготівковій формі, що підтверджується виписками по рахунках ТзОВ "Волинь-зерно-продукт" за період з 01.06.2013 року по 30.09.2013 року, відомістю по взаєморозрахунках з контрагентами (а.с.38-52). Факт перевезення даного товару позивач підтверджує товарно-транспортними накладними.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно ч.1 ст. 9 Закону України № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В силу ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Слід зазначити, що досліджені у судовому засіданні первинні документи, що підтверджують господарські операції позивача з контрагентом ПП "СФГ Нікопольське" (зокрема, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні) відповідають вимогам Закону, оскільки містять усі вищевказані реквізити.

Згідно із статтею 134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України визначено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Виходячи із аналізу даних норм ПК України слід зазначити, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що наявні у матеріалах справи первинні документи по господарських операціях позивача із контрагентом ПП "СФГ Нікопольське" повністю відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та підтверджують реальне виконання сторонами своїх господарських зобов'язань. Крім того, судом встановлено, що діяльність ТзОВ "Волинь-зерно-продукт" спрямована на досягнення прибутку, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

В силу ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 4 ст.71 КАС України передбачено, що суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Як наслідок, колегія суддів виходить з того, що відповідачем не надано доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій між ТзОВ "Волинь-зерно-продукт" та ПП "СФГ Нікопольське" цілям та завданням статутної діяльності товариства, збитковості цих операцій, інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про їх фіктивність, а також те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами, цілями ділового характеру, а дії ТзОВ "Волинь-зерно-продукт" та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Тому, суд першої інстанції на основі досліджених письмових доказів, прийшов до вірного висновку, що господарські операції між контрагентами мали реальний характер та були спрямовані на настання правових наслідків, відтак, валові витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за наслідками цієї операції позивачем віднесені правомірно. При цьому, товариством підтверджено наявність господарської мети, одержання прибутку внаслідок його подальшої реалізації та належне оформлення первинних документів. Товар отриманий у ПП "СФГ Нікопольське" в подальшому був позивачем перероблений та реалізований, що підтверджується матеріалами справи та свідчить про наявність господарської мети, яка полягає в отриманні прибутку.

Колегія суддів, не бере до уваги посилання апелянта на пояснення директора ПП "СФГ Нікопольське" ОСОБА_1 про непричетність останнього до господарської діяльності підприємства, оскільки в матеріалах справи відсутні дані щодо наявності кримінального провадження за фактом фіктивного підприємництва та постановлення судового рішення по даному факту.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В силу ч.ч.1-3 ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Так, суд апеляційної інстанції оцінив наявні у матеріалах справи належні та допустимі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні та прийшов до висновку, що відповідач приймаючи податкове повідомлення-рішення №0001112200 від 28.05.2014 року не діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке не підлягає до скасування.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, ст.200, ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23.07.2014 р. по справі № 803/1241/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді Р.Й. Коваль

В.Я. Макарик

Ухвала складена в повному обсязі 03.02.2015 року.