Постанова № 42575953, 26.01.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2015р. Справа № 876/5682/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Обрізка І.М.,

судді Попка Я.С.,

за участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.,

за участю представників:

апелянта (відповідача-1 у справі): Тістечка Ю.Я.,

позивача у справі: Грунського В.О.,

відповідача-2 у справі: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові

апеляційну скаргу Львівської митниці Міндоходів, м.Львів

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.04.2014р. у справі №813/2069/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Техніка монтажу", м.Львів

до відповідача-1: Львівської митниці Міндоходів, м.Львів

відповідача-2: Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, м.Львів

про скасування рішень, карток відмови і стягнення надмірно сплачених платежів, -

ВСТАНОВИВ:

06.03.2014р. позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Техніка Монтажу" звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача:1 Львівської митниці Міндоходів, відповідача-2: Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про скасування рішень Львівської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів, скасування карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених мита та податку на додану вартість.

Позивач, на підтвердження позовних вимог, зазначив, що оскаржувані рішення Львівської митниці Міндоходів і картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є безпідставними і протиправними, оскільки ТзОВ "Фірма "Техніка Монтажу" при поданні митних декларацій №209120000/2013/832956 від 05.09.2013р. та №209120000/2013/833487 від 09.09.2013р. для митного контролю та митного оформлення товарів, що імпортуються на митну територію України, згідно із Контрактом №LM12/006Е274 від 10.05.2012р., Додатком №2/2 від 23.04.2013р. до Контракту №LM12/006Е274 від 10.05.2012р. та Додатком №2/2 від 23.05.2013р. до Контракту №LM12/006Е274 від 10.05.2012р. - було долучено усі документи, які підтверджують митну вартість товарів, перелік яких визначено вимогами ч.2 та ч.3 ст.53 МК України та які свідчать про правильність обрання методу визначення митної вартості товарів.

Позивач також зазначив, що документи, надані Львівській митниці при митному оформленні товарів, містять достатньо інформації та усі необхідні відомості для застосування декларантом методу визначення митної вартості за ціною договору, згідно із вимогами ст.58 МК України.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.04.2014р. адміністративний позов задоволений повністю, скасовано рішення Львівської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів №209000003/2013/900084/2 від 06.09.2013р. та №209000003/2013/900086/2 від 10.09.2013р., а також картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №209120000/2013/00426 та №209120000/2013/00431, які оформлені Львівською митницею Міндоходів, стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області на користь ТОВ "Фірма "Техніка Монтажу" суму мита у розмірі 34393,38грн. та суму податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів в розмірі 144452,16грн., всього в розмірі 178845,54грн.

Апелянтом (відповідачем-1 у справі): Львівською митницею Міндоходів оскаржено постанову суду першої інстанції, який вважає, що оскаржувана постанова винесена при неповному з'ясуванні фактичних обставин справи і з порушенням норм матеріального права, а відтак, просить постанову суду скасувати і прийняти нову, якою відмовити позивачу повністю в задоволенні позовних вимог.

У судове засідання Львівського апеляційного адміністративного суду 26.01.2015р. з'явився представник апелянта (відповідача-1 у справі): Тістечко Ю.Я., яким надано пояснення на підтримку своєї правової позиції по суті апеляційної скарги.

Представник позивача у справі: Грунський В.О. у судовому засіданні 26.01.2015р. надав пояснення по суті апеляційної скарги, якими підтримав свою правову позицію, викладену в адміністративному позові, проти доводів апеляційної скарги заперечив, зазначив, що рішення суду першої є законним та обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник відповідача-2 у справі: Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області у судове засідання Львівського апеляційного адміністративного суду 26.01.2015р. не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта (відповідача-1 у справі) та позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегією суддів встановлено наступне:

Судом першої інстанції встановлено, що між ТзОВ "Фірма "Техніка монтажу" (Покупцем) та компанією "Shangai Textile Decoration Corp.(Group)", (Китай) (Продавцем) укладено Контракт від 10.05.2012р. №LM12/006Е274, за умовами якого Продавець виробляє та продає товар (метричну продукцію - згідно із специфікаціями) на умовах FOB порт Китаю (п.1.1 Контракту). Назва, сума, вартість одиниці кожного товару, загальна сума товару і його вартість вказується в специфікації (п.1.2). Вартість товару встановлюється в доларах США. Сума товару, який може бути поставлено за даним договором становить 30000,00 дол. США. Покупець зобов'язаний заплатити Продавцю аванс, та/або за кожен отриманий вантаж безготівковим банківським переказом (п.2.1, 2.3, 5.1 контракту).

23.04.2013р. між цими ж сторонами було укладено Додаток до Контракту. Відповідно до нього Продавець виробляє і постачає, а Покупець купує товар, згідно із цінами, наведеними в Додатку на загальну суму 45746,06 дол. США.

23.04.2013 р. ТзОВ "Фірма "Техніка Монтажу" провело розрахунок за товар, що підлягав поставці, згідно з Додатком від 23.04.2013р. до Контракту від 10.05.2012р., що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 635 від 23.05.2013р. та платіжним дорученням №652 від 10.07.2013р.

23.05.2013р. між тими ж сторонами було укладено ще один Додаток до основного Контракту від 10.05.2012 р., відповідно до якого Продавець виробляє і постачає, а Покупець купує товар згідно цін, наведених в додатку на загальну суму 43935,06 дол. США.

ТзОВ "Фірма "Техніка монтажу" подано для митного контролю та митного оформлення товарів, що ввозились, згідно з Контрактом від 10.05.2012р. митну декларацію №209120000/2013/832956 від 05.09.2013р. на вантаж: шурупи з чорних металів для кріплення дерев'яних елементів з шестигранною головкою, оцинковані, DIN571, в асортименті, згідно з інвойсом, митна вартість яких становить 43 935,06 доларів США та митну декларацію №209120000/2013/833487 від 09.09.2013р. на товар, отриманий згідно із Додатком від 23.05.2013р. до Контракту від 10.05.2012р., митна вартість яких становить 45746,06 доларів США.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів до митної декларації №209120000/2013/832956 від 05.09.2013р. та №209120000/2013/833487 від 09.09.2013р. декларант надав такі документи: картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами №209/2012/0000968 від 28.11.2012р.; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, ТЗ, ручної поклажі, та багажу №500060702/2013/006944 від 25.07.2013р. та №500060702/2013/005711 від 17.06.2013р.; міжнародну автомобільну накладну №260317 від 04.09.2013р. та №0605850 від 06.09.2013р., №0605863 від 06.09.2013р.; іменний коносамент №СNNGBO25818 від 03.05.2013р. та №CNSHA036452 від 14.04.2013р.; комерційний інвойс №STE13/07B13029 від 26.04.2013р. та №STE13/07B13022 від 27.03.2013р.; пакувальний лист від 26.04.2013р. та від 23.05.2013р.; додаток №2/2 від 23.04.2013р. до контракту №LM12/006Е274 від 10.05.2012р. та контракт №LM12/006Е274 від 10.05.2012р.; договір №00/15 від 12.08.2009р. на транспортне-експедиційне обслуговування; інформацію про позитивні результати здійснення фіто-санітарного контролю товару; сертифікат походження №ССРІТ124500575 від 26.04.2013р. та №ССРТ110533905 від 01.04.2013р. із зазначенням країни походження товару і зазначенням відправника та отримувача; витяги з бухгалтерської документації; витяги про вартість сировини від 05.09.2013р.; довідку на транспортні послуги №6003 та №6004 від 05.09.2013р.; прайс від 27.03.2013р. та від 22.04.2013р.; митну декларацію країни відправника №310120130510250799 від 28.04.2013р. та №223120130811149188 від 10.04.2013р.

Львівською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №209000003/2013/900084/2 від 06.09.2013р. щодо заявленої вартості товару у митній декларації №209120000/2013/832956 від 05.09.2013р. та рішення №209000003/2013/900086/2 від 10.09.2013р. щодо заявленої вартості товару у митній декларації №209120000/2013/833487 від 09.09.2013р. В рішеннях було зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою особою документів, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених в ч.2-4 ст.53 МК України.

Суд першої інстанції, при задоволенні адміністративного позову про скасування рішень та карток відмови, виходив з того, що митним органом порушено вимоги чинного законодавства при прийнятті рішень про коригування митної вартості товарів та, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийнятих ним рішень та не підтверджено належними та обґрунтованими доказами наявність правових підстав для винесення рішень.

Колегією суддів апеляційної інстанції проведено правовий аналіз матеріалів справи, встановлено наступне:

Відповідно до вимог ст.49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з частинами першою та другою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Статтею 52 Митного кодексу України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості. Декларація митної вартості подається, зокрема, у разі, якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни.

Частиною 1 статті 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Крім цього, частиною 3 ст.53 цього ж Кодексу передбачено перелік документів, які митний орган може вимагати у декларанта у разі, якщо документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Це, зокрема, транспортні (перевізні) документи, виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару.

У відповідності до вимог ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що позивачем були подані у встановленому Митним кодексом України порядку документи, що підтверджують митну вартість товару (перелік документів зазначений в картках відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення). Тому твердження митного органу в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів про те, що ТзОВ "Фірма "Техніка Монтажу" не подано документи відповідно до переліку, передбаченого ч.2-ч.4 ст.53 МК України, є безпідставним та необгрунтованим, оскільки позивачем були дотримані вимоги, передбачені Митним кодексом України.

Зокрема, як вбачається з п.5.1 контракту від 10.05.2012р., покупець зобов'язаний заплатити продавцю за кожен отриманий вантаж безготівковим банківським переказом в доларах США на рахунок, вказаний у договорі. Покупець зобов'язаний заплатити вартість кожної партії товару не пізніше терміну, вказаного в додатку, специфікації.

Відповідно до Додатку №2/2 від 23.05.2013 р. до основного Контракту, покупець сплатив аванс в розмірі 9000 доларів США, решту вартості товару в розмірі 34935,06 доларів США Покупець зобов'язаний сплатити до 30.10.2013р.

Декларант надав платіжні доручення №635 від 23.05.2013р. та №652 від 10.07.2013р., а також податкові накладні. Таким чином, декларант надав наявні в нього бухгалтерські та банківські документи на ті суми, які фактично було сплачено за придбаний товар згідно з контрактом від 10.05.2012р. та додатками до нього.

Відповідно до вимог п.4 ч.2 ст.53 МК України, серед документів, які підтверджують митну вартість є банківські платіжні документи, які стосуються оцінюваного товару - якщо рахунок сплачено.

Таким чином, відсутність платіжних доручень не може бути підставою для відмови в митному оформленні товару та прийняття рішення про коригування митної вартості, оскільки може свідчити лише про наявність заборгованості по оплаті товару.

При цьому, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що заборгованість за товар (Контрактом передбачено повну оплату до 30.10.2013р.) не може бути визнано як ненадання декларантом банківських чи бухгалтерських документів, оскільки повністю вартість товару на момент ввезення ще не було сплачено.

Не можна взяти до уваги доводи апелянта про те, що платіжні доручення №635 від 23.05.2013р. та №652 від 10.07.2013р. неможливо ідентифікувати з товаром. Вказане твердження митного органу є безпідставним, оскільки законом не передбачено зазначення найменування всього переліку придбаного товару у платіжному дорученні. Крім того, у тих платіжних дорученнях, які були надані, є посилання на договір, згідно з яким придбано товар, найменування платника та отримувача.

Відтак, митному органу було надано наявні в декларанта бухгалтерські та банківські платіжні документи, які стосуються ввезеного товару. Таким чином, твердження Львівської митниці про ненадання цих документів є безпідставним.

Безпідставними є посилання апелянта на обставину виставлення інвойса №STE13/07813022 від 27.03.2013р. раніше за додаток №2/2 від 23.05.2013р. до контракту, оскільки вказане не може, згідно із вимогами ст.ст.54,55 МК України бути підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, оскільки вказана обставина не впливає на розрахунок митної вартості товару, не свідчить про відсутність у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також не свідчить про невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару.

Колегією суддів не беруться до уваги доводи митного органу про те, що декларантом не було надано договір на перевезення товару, оскільки у складених Львівською митницею Міндоходів рішеннях про коригування митної вартості та картках відмови в прийнятті митної декларації є посилання на договір перевезення №00/15 від 12.08.2009р., що свідчить про його надання при митному оформленні товарів.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач в порядку та у строки, передбачені Митним кодексом України, надав всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товарів, однак митним органом не було доведено, що декларантом документально не підтверджена заявлена ним митна вартість товару і що таке не підтвердження викликало сумніви щодо правильності застосування декларантом методу визначення митної вартості за ціною договору.

Відносно висновку суду першої інстанції в частині стягнення з бюджету надмірно сплачених коштів колегія суддів апеляційного суду вважає його неправомірним з огляду на наступне:

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, діючого на час спірних правовідносин, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007р. №618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007р. за №1097/14364 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Порядок прийняття Висновку про повернення регулюється Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справляння яких покладається на митні органи, затвердженого Наказом Державної митної служби, Державного казначейства України від 20.07.2007р. №611/147 Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007р. за №1095/14362. (далі Порядок №611/147). Згідно п.7 наведеного Порядку відповідний орган Державного казначейства України на підставі отриманого Висновку митного органу про повернення готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Виходячи з наведеного, нормативними актами встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, який позивачем не дотриманий, що не дає можливості стягнути спірні митні платежі.

У постанові від 15.04.2014р. (справа №21-21а14) Верховний Суд України висловив таку правову позицію: системний аналіз положень Митного кодексу України; Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року №618; Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справляння яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України, Державного казначейства України від 20 липня 2007 року №611/147 (чинних на час виникнення спірних відносин), дає підстави вважати, що у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Вказані вище обставини є безсумнівною підставою для скасування постанови суду першої інстанції в частині стягнення на користь позивача надміру сплачених митних платежів та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову в цій частині з наведених вище підстав.

Відповідно до статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно зі статтею 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги щодо вимоги позивача про стягнення надміру сплачених митних платежів дають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині вказаних вимог, через що постанова суду підлягає частковому скасуванню з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову в задоволенні заявленого позову.

У зв'язку із викладеним, підлягає зміні розподіл судових витрат, зокрема, слід стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Техніка монтажу" суму судового збору в розмірі 520,00грн., пропорційно до задоволених позовних вимог, за вимогами ч.ч.3, 6 ст.94 КАС України.

Керуючись вимогами ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Львівської митниці Міндоходів, м.Львів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.04.2014р. у справі №813/2069/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Техніка монтажу", м.Львів до відповідача-1: Львівської митниці Міндоходів, м.Львів, відповідача-2: Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, м.Львів, про скасування рішень, карток відмови і стягнення надмірно сплачених платежів, - задоволити частково.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.04.2014р. у справі №813/2069/14, - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги позивача задоволити частково.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів №209000003/2013/900084/2 від 06.09.2013р.

4. Визнати протиправною та скасувати картку відмови Львівської митниці Міндоходів у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №209120000/2013/00426.

5. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів №209000003/2013/900086/2 від 10.09.2013р.

6. Визнати протиправною та скасувати картку відмови Львівської митниці Міндоходів у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №209120000/2013/00431.

7. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Техніка монтажу" (79021, м.Львів, вул.Садова, 2А, код ЄДРПОУ 30650109) судовий збір в сумі 520,00грн. (п'ятсот двадцять гривень).

8. У задоволенні решти позовних вимог позивача відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя І.М. Обрізко

Суддя Я.С. Попко