Ухвала суду № 42575478, 27.01.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2015 р.Справа № 820/18086/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2014р. по справі № 820/18086/14

за позовом Українсько-болгарське товариства з обмеженою відповідальністю "Пірана"

до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

31.10.2014 року Українсько-болгарське товариство з обмеженою відповідальністю "Пірана" звернулося до суду із позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0002482205 від 24.10.2014 р.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 04.12.2014 року задовольнив позовні вимоги.

Скасував податкове повідомлення-рішення № 0002482205 від 24.10.2014 р.

Стягнув з Державного бюджету на користь Українсько-болгарського товариства з обмеженою відповідальністю "Пірана" витрати зі сплати судового збору у розмірі 192.97 грн..

Основ'янська об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, на думку апелянта, в ході дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій позивача, на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку, з урахуванням акту перевірки по контрагенту, не підтверджене фактичне придбання послуг.

У відповідності до положень ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України головним державним ревізором-інспектором відділу планування та інформаційного забезпечення управління податкового аудиту Основ'янської ОДПІ м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка УБ ТОВ «Пірана» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при документальному оформленні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Харбізнес ЛТД» за період з 01.03.2014р. по 31.03.2014р.

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки УБ ТОВ «Пірана» Основ'янською ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області складено Акт № 3372/20-38-22-05-08/22699101 від 07.10.2014р.(а.с.10-17) «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки УБТОВ «Пірана» щодо фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Харбізнес ЛТД» за березень 2014р.».

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0002482205 від 24.10.2014р.(а.с.8), в якому зроблені висновки щодо встановлення порушення УБ ТОВ «Пірана» вимог п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.1-3, п.198.6 ст.198, ст..200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до зайвого включення до складу податкового кредиту суми ПДВ та, відповідно, до заниження УБ ТОВ «Пірана» ПДВ за березень 2014 року у сумі 64322,00 грн. та нарахування фінансових санкцій на суму 32161,00 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

В пункті 44.1 ст.44 Податкового кодексу України зазначано, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як вбачається з матеріалів справи, УБ ТОВ «Пірана» придбало у ТОВ «Харбізнес ЛТД» на підставі Договору поставки № 38 від 03.03.2014р.(а.с.28) бета-каротин у 150 бочках ємністю по 150 літрів кожна на загальну вартість 385930,80 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0307/01 від 07.03.2014р., № РН-0319/01 від 19.03.2014р., № РН-0320/01 від 20.03.2014р. та податковими накладним № 4 від 20.03.2014р., № 5 від 19.03.2014р., № 1 від 07.03.2014р.

Придбаний бета-каротин було оприбутковано на склад УБ ТОВ «Пірана» згідно приходних ордерів № ПОр02242 від 20.03.2014р., № ПОр01873 від 07.03.2014р., № ПОр02635 від 19.03.2014р. та відображено в бухгалтерському обліку (в картках складського обліку та відомості операцій по рахунку 631), та в подальшому повністю використаний в якості сировини при виробництві УБ ТОВ «Пірана» готової продукції (миючих засобів), що підтверджується відповідними специфікаціями на продукцію, актами списання ТМЦ, відомістю вибуття ТМЦ, звітом виробництва, які містяться в матеріалах справи).

Довідками УБ ТОВ «Пірана» за № 29/10-1 та № 29/10-2 від 29.10.2014р. підтверджується наявність основних засобів на загальну вартість 5167,4 тис. грн., та середню кількість працівників (220 чоловік), а також наявність заборгованості перед ТОВ «Харбізнес ЛТД» у сумі 385930,80 грн.

Також судом першої інстанції встановлено, що асортимент та ціна партії товару, яку зобов'язується купити покупець, встановлюються в видаткових накладних у відповідності до п. 2.1 Договору поставки № 38 від 03.03.2014р. Пунктом 2.2. вказаного Договору визначено, що сторони попередньо узгоджують асортимент та кількість товарів, що підлягають поставці, по телефону, факсу, засобами електронної пошти. Отже, обов'язковість складання специфікації умовами Договору поставки № 38 від 03.03.2014р. не передбачена.

Можливість зберігання та використання придбаних ТМЦ у виробничій діяльності УБ ТОВ «Пірана» підтверджується наявністю у власності позивача основних засобів (в т.ч. складських приміщень та цехів), обладнання та великою кількістю працюючих (біля 220 чоловік).

Крім того, суд першої інстанції зазначає, що копії податкових накладних та інші первинні документи, долучені до матеріалів справи , не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

При цьому, згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положення п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналізуючи вказані вище правові норми, колегія суддів приходить до висновку, що факт здійснення господарської діяльності має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами, у зв'язку з чим у платника податку виникає право на включення до складу податкового кредиту сум за наслідком здійснення господарських операцій.

Так, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначеного договору за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства.

Крім того, слід зазначити, із матеріалів справи вбачається, що фактичною підставою для висновків акту перевірки № 3372/20-38-22-05-08/22699101 від 07.10.2014р.стали висновки акту перевірки № 266/20-36-22-03-07/38876992 від 12.05.2014р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Харбізнес ЛТД».

Стосовно вказаної обставини, колегія суддів зазначає наступне.

Отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Одночасно слід вказати, що порушення позивачем вимог податкового законодавства податковий орган пов'язує виключно з недоліками, які на його думку, мають місце в діяльності підприємства-контрагента.

Колегія суддів зазначає, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вказаний вище договір був складений з метою його реального виконання, позивач ставив за мету здійснення господарської діяльності, а не отримання податкової вигоди.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що висновок акту перевірки Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 3372/20-38-22-05-08/22699101 від 07.10.2014р. є неправомірним, а тому податкове повідомлення-рішення № 0002482205 від 24.10.2014 р. підлягає скасуванню.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2014р. по справі № 820/18086/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Бершов Г.Є. Катунов В.В.