Ухвала суду № 42575289, 04.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 грудня 2014 рокусправа № 2а-0870/11092/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 червня 2013 року

по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд-Бенд» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Бренд-Бенд» (далі - ТОВ «Бренд-Бенд» ) звернувся до суду з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Державної податкової служби (далі - ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ), в якому просив визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення № 0003572302 від 29.07.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 472 294,75 грн., з яких за основним платежем в сумі 470 786 грн., за штрафними санк ціями в сумі 1 508, 75 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05 червня 2013 року позов задоволено, визнане протиправним та скасоване прийняте ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя податкове повідомлення-рішення № 0003572302 від 29.07.2011 року, на користь позивача стягнені судові витрати в сумі 30 грн.

Не погодившись з постановою суду, відповідач ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у повному обсязі.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про день розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно ст.41 КАС України не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя з 11.07.2011 року по 15.07.2011 року проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Бренд-Бенд» з питань з'ясування обставин, які не були дослідженні під час позапланової виїзної перевірки позивача за період з грудня 2010 року по січень 2011 року, якою виявлено порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4, п.п 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі Закону №168/97-ВР), внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 6 031 грн.; порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України , внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 464 755 грн., за результатами якої 26.07.2011 року складено акт № 166/23-2/32875988.

Позиція податкового органу про недійсність даних у податковій звітності позивача ґрунтується на акті перевірки іншим податковим органом контрагента позивача ТОВ «Медійни системи», згідно якого встановлена відсутність контрагента за місцем реєстрації і неможливість проведення перевірки щодо факту реального здійснення господарських операцій, і,як наслідок фінансово-господарські операції з зазначеним контрагентом визнані фіктивними.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0003572302 від 29.07.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 472294,75 грн., з яких за основним платежем в сумі 470 786 грн., за штрафними санкціями в сумі 1 508, 75 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення позивач оскаржив в судовому порядку.

Відповідно до змісту пп. 7.4.1. та пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 3.04.1997 року (далі Закону №168/97-ВР),який діяв до 1.01.2011 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансо вих санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверд жену зазначеними цим підпунктом документами."

Аналогічні положення щодо формування податкового кредиту зазначені у п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України , який набрав чинності з 01.01.2011року, при цьому за приписами п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної; не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Згідно вищевказаних норм, податковим законодавством України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Із матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Бренд-Бенд» та контрагентом ТОВ «Медійни системи» 30.01.2009 року, 25.12.2009 року укладені договори № 25/02/2009 ,№ 25/12/2009 про продаж/ надання консультаційних послуг та медіа послуг.

Пунктами 201.8. та 201.9. ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Із матеріалів справи видно, що вищезазначені договори були спрямовані на реальне настання правових наслідків та набуття сторонами цивільних прав та обов'язків, оскільки здійснення послуг контрагентом ТОВ «Медійні системи» підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими у відповідності із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року, а саме: податковими накладними, актами надання послуг, актами приймання виконаних робіт, ефірними довідками, звітами по моніторингу активності конкурентів, платіжними дорученнями тощо.

Матеріалами справи підтверджено, що суми податку на додану вартість за вищезазначеними податковими накладними позивачем правомірно включені до складу податкового кредиту по декларації з ПДВ за грудень 2010 року в сумі 6031,32 грн., по декларації з ПДВ за січень 2011року в сумі 464 755 грн., та відображені у реєстрі отриманих податкових накладних за зазначений період часу, оскільки чинне податкове законодавство України не ставить в залежність право сторони в договорі на податковий кредит від проведення перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Із матеріалів справи вбачається, що виконання сторонами договорів підтверджено первинними бухгалтерськими документами, оформленими у відповідності із Законом України № 996-XIV, позивач не мав підстав вважати діяльність зазначеного контрагента протиправною, так як на час дії угод контрагент позивача був зареєстрований в установленому порядку як платник ПДВ, мав право виписувати та надавати податкові накладні, не був виключений із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Оскільки відповідачем не надані належні докази фіктивності укладених позивачем з контрагентом ТОВ «Медійні системи» правочинів, рішення суду про визнання їх такими, також не існує судових рішень, якими контрагент позивача визнаний фіктивним, а його установчі документи - недійсними, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем висновок про нікчемність правочинів зроблений на припущеннях.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що позивач виконав передбачені чинним податковим законодавством умови щодо підтвердження свого права на податковий кредит та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту по операціям з контрагентом ТОВ «Медійні системи», а тому висновки податкового органу щодо заниження суми ПДВ згідно податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 0003572302 від 29.07.2011 року за основним платежем в сумі 470 786 грн. - є неправомірними.

Неправомірність визначення відповідачем суми грошового (податкового) зобов'язання за наслідками перевірки обумовлює відсутність правових підстав згідно чинного податкового законодавства для застосування штрафних санкцій у розмірі 1 508,75 грн.

Судом першої інстанції правомірно у відповідності до приписів ст. 94 КАС України, стягнені на користь позивача здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі судового збору в сумі 30 грн.

Доводами апеляційної скарги зазначені обставини не спростовуються.

За таких обставин суд вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова