Постанова № 42575101, 29.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" січня 2015 р. м. Київ К/800/35370/13

К/800/33402/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

при секретері судового засідання Вишняку О.М.

за участю представника позивача Каленка О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної фінансової інспекції в Рівненській області та Державного підприємства «Бурштин України» на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 21.03.2013р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013р. у справі

за позовом Державного підприємства «Бурштин України»

до відповідача Державної фінансової інспекції в Рівненській області

про визнання нечинними та скасування пунктів вимоги, -

В С Т А Н О В И В :

03.01.2013р. до суду надійшов позов Державного підприємства «Бурштин України» (далі Підприємство) про визнання нечинними та скасування окремих пунктів вимоги Державної фінансової інспекції в Рівненській області (далі Фінінспекція). Позов мотивовано тим, що за наслідками проведеної Фінінспекцією ревізії діяльності позивача останньому направлено вимогу із зобов'язанням вчинити дії по усуненню виявлених порушень законодавства. Вважаючи, що Фінінспекція дійшла помилкового висновку щодо наявності в діяльності Підприємства порушень, позивач просив визнати нечинним та скасувати пункти 2-8 вимоги.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 21.03.2013р., залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013р., позов задоволено частково : визнано протиправним та скасовано пункти 2 та 6 вимоги. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з судовими рішеннями, Фінінспекція та Підприємство звернулись з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, Фінінспекція просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, а Підприємство - повністю задовольнити адміністративний позов. При цьому скаржники зазначили, що суди дійшли помилкового висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Фінінспекції підлягає задоволенню, а скарга Підприємства задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за наслідками проведеної Фінінспекцією ревізії складено акт №17-07-06/81 від 30.10.2012р. та 7.12.2012р. направлено в адресу позивача вимогу №17-07-17/8930 про усунення виявлених ревізією порушень. В пунктах 2-8 вимоги йдеться про те, що Підприємству слід вчинити дії щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок безпідставного перерахування членських внесків до Асоціації ювелірів України, незаконно виплачених в якості заробітної плати сум, покритті за рахунок державних коштів витрат сторонніх осіб.

Відповідно до приписів частини 1 статті 2442 рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

В постанові Верховного Суду України від15.04.2014р. по справі №21-40а14 зазначено :

«Згідно з Положенням Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів <…> (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону N 2939-XII, згідно з якими Державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, яка розглядається, Інспекція пред'явила вимогу від 2 лютого 2012 року N 2-05-17/206 про усунення порушень, виявлених під час ревізії центру зайнятості.

При цьому оскаржувана вимога Інспекції вказує на виявлені збитки та їхній розмір.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

За таких обставин касаційний суд дійшов правильного висновку щодо необґрунтованості заявленого позову.»

З огляду на наведене, колегія суддів доходить висновку про те, що пункти 2-8 вимоги Фінінспекції №17-07-17/8930 щодо стягнення завданих збитків не є обов'язковими для виконання Підприємством, а правильність їх визначення може бути перевірено виключно у випадку звернення Фінінспекції чи підконтрольної установи до суду з позовом про їх відшкодування.

За таких обставин адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 221,223,229,230,232,254 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Рівненській області задовольнити, касаційну скаргу Державного підприємства «Бурштин України» залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 21.03.2013р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013р. скасувати.

В задоволенні адміністративного позову державного підприємства «Бурштин України» відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту оголошення, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235-244 КАС України.

Судді А.О. Логвиненко

О.Є. Донець

В.Ф. Мороз